Святий Дуров і безбожний Зеленський. Моніторинг росЗМІ за 19–25 серпня 2024 року

24 серпня у Франції затримали засновника та генерального директора Telegram Павла Дурова. Французькі правоохоронні органи звинувачують Дурова у співучасті в торгівлі наркотиками, шахрайстві, злочинах проти дітей через відсутність модерації в телеграмі.

Російська пропаганда відреагувала миттєво, синхронно та бурхливо. Події навколо Дурова дезінформатори намагаються подати як черговий факт русофобії, тиску на Росію, антиросійської провокації.

Стратегія захисту Дурова російською пропагандою складається з кількох груп наративів.

Перед тим як їх розглянути, зробимо історичну ремарку. Телеграм створює собі імідж борця за свободу слова в Росії. У 2018 році був навіть момент, коли його “блокували” в Росії за рішенням суду, але, як показує наше розслідування (читайте тут), це блокування схоже на сплановане шоу з метою створення потрібного іміджу. Зараз російська пропагандистська машина постійно відсилається до свого маневру з начебто блокуванням телеграму.

1. Затримання Павла Дурова — боротьба зі свободою слова.

Російські інфлюенсери та офіційні посадові особи з факту затримання Дурова одразу ж почали створювати картинку, ніби Дурова затримали з політичних причин. Франція та колективний Захід таким чином тиснуть на свободу слова: “Официальный Париж демонстрирует не пренебрежение, а уничтожение ранее декларируемых ценностей, включая свободу слова”.

Пропаганда переконує, що телеграм — один із дієвих інструментів, за допомогою якого російська влада доносить правдиву інформацію про політику Росії. Це канал для аргументації позиції Москви та президента Росії. А також можливість достукатися до простих українців, щоб ті побачили, що саме київський режим справжній ворог. Тому Захід намагається перешкодити роботі телеграму.

Представниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова заявляє про лицемірство міжнародних інституцій, які не бачать злочинів французької влади: “Я вот вспомнила, как в 2018 году группа из 26 НПО, в том числе «Хьюман Райтс Вотч», «Эмнести интернешнл», «Фридом Хаус», «Репортёры без границ», «Комитет по защите журналистов» и другие, осудили решение российского суда заблокировать Телеграм”. А таке рішення російського суду, за словами Захарової, було абсолютно законним. “Ощущение, что у Макрона Олимпиада не закончилась и он продолжает демонстрировать «истинное лицо Франции»”.

Про тиск на свободу слова заявили й такі неординарні особистості, як Такер Карлсон та Ілон Маск. Журналіст Такер Карлсон назвав арешт Дурова у Франції попередженням власникам соцмереж і платформ, які відмовляються цензурувати правду за наказом влади. А на думку Маска, затримання стало рекламою першої поправки до Конституції США, яка гарантує свободу слова. Варто зазначили, що ці персонажі не раз тиражували фейки й проросійські наративи. І дуже не люблять, коли їх критикують за брехню та маніпуляції.

З Дурова ліплять нового, російського Джуліана Ассанжа: “Похоже, Дуров — это новый Ассанж”. Якщо раніше в деяких моментах пропагандисти, підтримуючи флер опозиційності Дурова, іноді злегка критикували його, то тепер це, за їхніми словами, геній, який протистоїть західним спецслужбам та оберігає телеграм від іноземного втручання: “Дуров работал в ОАЭ. Он заявлял, что пытался создать офис для создания Телеграм в Берлине, Лондоне, Сан-Франциско и Сингапуре. И отказался, потому что везде к нему там были слишком жёсткие требования со стороны спецслужб. Он по взглядам либертарианец, то есть максимально за свободу личности, без государства. Вот, получается, Франция и Запад сделали ещё один шаг в борьбе против свободы”, “Дуров заявлял раньше, что у него есть план действий на случай его ареста: управление Телеграм переходит к менеджерам, его друзьям. А он готов сидеть в тюрьме, но не сдать свободу. Посмотрим”.

2. Павло Дуров — незаконно затриманий росіянин. Його затримали саме за походження.

Пропаганда апелює до походження Дурова. Головний наратив — на Заході тебе дискредитуватимуть лише за те, що ти росіянин, у західних демократіях процвітає дика русофобія.

Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв заявив, що Дуров зробив велику помилку, коли виїхав із Росії: “Он просчитался. Для всех наших общих теперь врагов он русский и потому непредсказуемый и опасный. Другой крови. Точно не Маск и не Цукерберг (кстати, активно сотрудничающий с ФБР). Дурову надо наконец понять, что Отечество, как и времена, не выбирают”.

Голова Ліги безпечного інтернету Росії Катерина Мізуліна кричить, що “он наш русский гений и мы должны биться за него до конца”. А “певец Шаман, который лично знаком с Дуровым, призвал Дурова вернуться в Россию, потому что Россия — это сейчас самое свободное место в мире”.

Затримання Дурова дало змогу російській пропаганді проштовхувати наратив, що Захід ніколи не прийме росіян, навіть тих, хто в опозиції до Путіна. Що така участь чекає на всіх, хто виїхав, і тих, хто не підтримує свою країну. Адже Росія — це велика родина, а західні країни — безпатріотична маса, яка не розуміє поняття любові до Вітчизни і для якої головні цінності — гроші та ненажерливість капіталістичними продуктами: “Он посчитал, что самые большие проблемы у него в России, и уехал, затем ещё и получив гражданство / вид на жительство в других государствах. Хотел быть гениальным «человеком мира», который отлично живёт без Родины”.

Навіть якщо ви співпрацюєте із Заходом, вами скористаються і все одно притиснуть: “Павел Дуров уехал из России, чтобы не сотрудничать со спецслужбами. Стал даже Полем дю Ровым. С западными спецслужбами он частично сотрудничал — как минимум строго выполнял предписания о блокировке RT в тех странах, где мы под санкциями. Не помогло”.

Насправді є чимало свідчень про те, що телеграм Дурова активно співпрацює саме із ФСБ. Так, у березні 2022 року заступник керівника Комітету з інформаційної політики, інформаційних технологій і зв’язку Росії Олег Матвєйчев заявив: “Дуров знайшов компроміс із ФСБ... Телеграм установив обладнання, щоб можна було стежити за всіма небезпечними суб’єктами”. Також відомо, що у 2021 році телеграм заблокував бот опозиційного до Путіна Навального «Розумне голосування» під час виборів до Держдуми.

Це своєрідне попередження від пропаганди тим росіянам, які виїхали з країни. Не повернетеся — з вами буде те саме.

А лайтпропаганда скористалася новою зброєю — пророцтвом померлого політика Жириновського, який ніби вже передбачав затримання Дурова на Заході: “Найдено предсказание Жириновского насчет Дурова”, “Он добавил, что у него есть чувство, будто основателя мессенджера «не принимает чужая земля»”.

3. Дурова намагаються змусити працювати проти Росії.

У росЗМІ заявляють, що колективний Захід відкрив нову сторінку інформаційної війни проти Росії: “Задержание сооснователя мессенджера Павла Дурова может ознаменовать открытие нового фронта в продолжающейся информационной войне”.

Пропаганда уникає будь-яких згадок і натяків, що телеграм співпрацює з російською владою.

Дмитро Медведєв розказує, що колись пропонував Дурову співпрацю щодо тяжких злочинів, але той відмовився: “Когда-то, уже довольно давно, я спросил у Дурова, почему он не хочет сотрудничать с правоохранительными структурами по тяжким преступлениям. «Это моя принципиальная позиция», — заявил он. «Тогда будут серьёзные проблемы в любой стране», — сказал ему я”.

Цей “вкид” Медведєв зробив із кількох причин. Так він говорить, що російська влада не тиснула на Дурова, а лише пропонувала співпрацю щодо тяжких злочинів. Дуров відмовився, і на нього ніхто не тиснув. А ось західні країни діють жорстко і беззаконно.

Тут варто зазначити, що з демократичними урядами телеграм не поспішає співпрацювати. Єдиним публічним випадком співпраці телеграму із західними країнами є Німеччина. Після численних проігнорованих росіянами запитів щодо блокування екстремістських груп у німецькій урядовій газеті вийшло відкрите звернення до Дурова, і той відповів. Після переговорів німецька поліція оголосила про блокування 81 каналу й 90 груп. За даними видання Spiegel, телеграм створив для поліції електронну пошту для комунікації.

А тепер пропаганда кричить, що іноземні спецслужби намагаються дістати доступ до месенджера у власних цілях: “Телеграм стал сейчас источником информации номер один в мире. Это единственная соцсеть, где нет политической цензуры. Арест Дурова — это попытка спецслужб стран НАТО установить политический контроль над соцсетью Телеграм”.

Тут варто пояснити, що під словами “политическая цензура” російська пропаганда розуміє зусилля соцмереж, спрямовані на те, щоб позбутися чи обмежити мову ненависті, конспірологічні теорії, жорстоке відео та засилля ботів, які просувають вигідні іноземним урядам наративи. Так спроби прибрати прихований вплив Росії та інших тоталітарних режимів на настрої демократичних країн оголошуються політичною цензурою.

Згідно із заявами так званих російських військкорів на телеграмі як засобі зв’язку тримається весь фронт, тому перспектива того, що спецслужби іноземних країн хоч якось зможуть вплинути на мережу, справді лякає пропаганду: “Из-за свободы Телеграм войска армии России активно используют его в боях. Более того, многие считают именно Телеграм основным видом связи армии России. Поэтому арест Дурова — это, возможно, и попытка спецслужб Франции и НАТО установить контроль над системой связи и управления армии России на СВО”, “Член Совета Федерации Дмитрий Рогозин уже сравнил арест Дурова с арестом командующего связью армии России”.

А топпропагандистка Маргарита Симоньян вже закликає замітати сліди: “Что главное в истории с Дуровым? Что все, кто привык пользоваться телегой для чувствительных разговоров/переписок, должны прямо сейчас эти переписки удалить и больше так не делать. Потому что Дурова закрыли, чтобы забрать ключи”.

Одним із ініціаторів затримання поряд із Францією називають США. Це має посилити старий російський наратив про те, що Вашингтон віддає накази європейським країнам: “Спецслужбы США арестовали Дурова и сейчас допрашивают. В этом нет никаких сомнений. А власти Франции просто исполнители. Если бы Дуров прилетел в другую страну ЕС, другие власти были бы исполнители”, “Спецслужбы США — это главные враги свободы в мире. Сноуден, Ассанж, Дуров — их жертвы, потому что они за свободу”.

Так званий політолог та кремлівський посіпака Сергій Марков навіть приплітає Україну до затримання Дурова: “Полет Дурова из Баку в Париж. Очень хотел Дуров обогнуть Украину. Во всех смыслах обогнуть. Но не удалось. Украина ждала Дурова в Париже в аэропорту с наручниками”, “Власти Украины очень позитивно восприняли арест Дурова”.

Він же пропонує і теорію, що арешт Дурова — це частина плану США, згідно з яким Росія може зазнати нищівної атаки: “По этой теории НАТО готовится к резкой эскалации на Украине с целью нанести поражение армии России до выборов в США и за счёт поражения России добиться избрания Харрис президентом, как победителя в войне.

Там три направления эскалации:

1. Ф-16 с аэродромов НАТО, удары в глубь России и лётчики НАТО.
2. Массово официально прислать военных армий НАТО на территорию Украины. Как инструкторов.
3. Какой-нибудь теракт, в том числе против АЭС.

Вот перед этой эскалацией берут под контроль главный информационный ресурс, где пока ещё нет цензуры”.

А так званий філософ Олександр Дугін пророкує кінець телеграму: “Что будет с телеграмом теперь? Скорее всего, это конец. Макрон и либеральное Гестапо потребуют отдать ключи и коды от тг. Цена свободы. Если Дуров согласится, а пока он играл в правое либертарианство в духе Илона Маска и не соглашался, тг закроют в РФ. Не согласится, посадят, как Ассанджа. И тогда тг конец вообще”.

Момент виходу Дурова на свободу під судові зобов’язання не потрапив у часові межі цього моніторингу. Як це описуватиме російська пропаганда, ми побачимо в наступному моніторингу.

Православні в катакомбах

Цікаво, що в цьому кейсі росіяни використовують особливо агресивну й зневажливу лексику щодо української влади і визнаної в православному світі Православної церкви України.

А почалося з того, що 20 серпня Верховна Рада України ухвалила в цілому законопроєкт № 8371 про регулювання діяльності релігійних організацій, що мають керівний центр у Росії.

Закон має унеможливити діяльність церков, керованих державою, що чинить агресію проти України, тобто Росією. Релігійні організації, які підозрюються в співпраці з Російською православною церквою, перевірятиме відповідна експертна комісія. Тут під “церквою” мається на увазі конкретна релігійна громада. Наприклад, у керованої з Росії Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) понад 10 тисяч громад, і закон передбачає перевірку тих із них, на які надійшли скарги від громадян чи органів місцевої влади. Комісію, яка перевірятиме церкви, має створити Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). Якщо комісія зафіксує порушення, ДЕСС видасть припис церкві на виправлення ситуації. Якщо зв’язки з країною-агресором не будуть припинені, ДЕСС подасть на цю конкретну юридичну особу позов до суду, який і матиме право ухвалити рішення про заборону. Це означає, що громада може втратити юридичний статус, а якщо використовує державне чи комунальне майно, то і його. Заборону на зібрання і молитви ухвалений закон не передбачає.

Російська пропаганда розпочала справжню священну війну проти цього закону. Адже він підриває позиції останнього легального форпосту Росії всередині України. У хід ідуть аргументи про гоніння християн і захист свободи віросповідання.

22 серпня Синод РПЦ оприлюднив заяву, у якій ухвалений закон порівнюють із найгіршими фактами гоніння християн у різні епохи: “По своему масштабу и централизованному характеру эта мера может превзойти все прежние исторические репрессии против Украинской Православной Церкви, включая гонения времен Брестской греко-католической унии, и сопоставима с такими печальными историческими прецедентами, как гонения в Римской империи времен Нерона и Диоклетиана, так называемая дехристианизация Франции в годы Французской революции XVIII века, атеистические репрессии в Советском Союзе и уничтожение Албанской Православной Церкви в 1960-е годы режимом Энвера Ходжи”.

Інформаційна обслуга Кремля постійно говорить про утиски православ’я в Україні. Та відстоює позиції Української православної церкви Московського патріархату, яка є частиною Російської православної церкви. Пропаганда постійно говорить, що в Україні є лише одна канонічна церква — УПЦ, решта — розкольники. Насамперед мається на увазі Православна церква України (ПЦУ), яка визнана Константинополем, головним центром православного християнства.

Дезінформатори починають заявляти про атеїстичний характер української влади, яка переплюнула навіть Радянський Союз: “Смрадно гниющий украинский режим решил переплюнуть атеизм советского периода. Союз ССР хоть и был атеистической страной, но не запрещал религии и отдельные вероучения”, “Доминантой на Украине давно стали либеральные извращения и псевдо-языческие расистские культы, наспех изготовленные англосаксонскими кураторами. Теперь эта оргия приобретет особый размах и накал”.

Цікаво, що, захищаючи УПЦ, пропаганда навіть не намагається приховати той факт, що церква пов’язана з Московським патріархатом: “Неонацистские псы решились полностью запретить Украинскую Православную Церковь Московского Патриархата”.

Винуватцем розколу називають українських політиків і західні спецслужби, які намагаються похитнути позиції у світі Російської православної церкви: “Эту мерзкую историю начал, как известно, ещё Порошенко. В угоду собственным амбициям и для избрания президентом Украины он согласовал с Западом раскол в православии и создание еретической ПЦУ”.

США хочуть релігійної війни між Росією та Україною, ось і витягнули карту із законом: “План разработан Джеффри Пайетом, послом США в Греции, а ранее на Украине. Главная цель плана — религиозная война между Россией и Украиной”.

Пропагандисти пишуть про справжні гоніння православних в Україні. Порівнюють із часами Стародавнього Риму, коли християни ховалися від влади в катакомбах: “Начался разгром украинского православия и преследование христиан за веру”.

Православна церква України для пропаганди — символ зла й боротьби з Росією. Вона виховує не лише ментальних противників РФ, а й справжніх терористів: “Население Украины будут террором и тоталитарной пропагандой загонять в тоталитарную преступную секту ПЦУ. Чтобы молодые украинские ребята взрывали себя в автобусах в России поясами шахида. За образец будут брать ИГИЛ, униатскую церковь на Украине и Азов”.

Зеленського звинувачують як єврея, який починає гоніння на православних. І пропагандисти пророкують спалахи антисемітизму за такі рішення: “Сейчас своим погромом православной церкви Зеленский разжигает антисемитизм на Украине, в России и в других православных странах. Выскажитесь прямо с осуждением разгрома православной церкви — остановите будущие еврейские погромы!”.

Офіційні посадові особи, такі як Дмитро Медведєв, натякають, що список цілей війни Росії проти України має поповнитися пунктом про десатанізацію України та покарання влади України як відвертих єретиків: “Это полноценный сатанизм, который исповедуют кокаиновая тварь и его вурдалаки. И который активно поддерживает «цивилизованный Запад» в целях нанесения максимального ущерба России и её гражданам”, “Эта история не пройдёт даром в Украине. Страна будет разрушена, как Содом и Гоморра, а демоны неизбежно падут”. Лейтмотив дезінформаторів — “православие вернется на святую Киевскую землю только вместе с нашими танками”.

Також російська пропаганда активно працює на зовнішню аудиторію. Прихильник війни проти України патріарх Кирило наліво і направо пише листи до міжнародних організацій: предстоятелям помісних Православних церков, Папі Римському, главам Стародавніх східних церков, очільникам Євангелістської асоціації, Англіканського співтовариства, Всесвітньої ради церков, ООН, ОБСЄ, Ради Європи, верховному комісарові ООН з прав людини, верховному комісарові ОБСЄ у справах національних меншин, спецдоповідачеві Ради ООН з прав людини з питань сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості, спецдоповідачеві Ради ООН з прав людини з питань свободи релігії або переконань, директорові Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ.

Але водночас він не розповідає про утиски вірян у самій Росії. Наприклад, у Росії заборонена діяльність низки релігійних груп, як-от євангельські організації.

Також російська окупаційна адміністрація піддає тортурам і незаконним арештам служителів різних християнських конфесій, окрім священників УПЦ МП (докладніше про це читайте тут).

Методологія

Для здійснення моніторингу дезінформації ми проаналізували близько 500 тис. новинних матеріалів, узятих із ~1000 російських сайтів. Дані для дослідження зібрала й надала нам компанія SemanticForce.

До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних і прикладах абзаців, що стосуються теми, й ґрунтуються наші висновки.