Унікальні деталі про життя 4000 років тому: вчені приголомшили знахідкою

Дослідники наблизилися до чергової розгадки життя і смерті людей в Англії за часів бронзового століття

Вчені розкопали давню гробницю, яка може допомогти археологам зрозуміти, яким було життя 4000 років тому. Що вже вдалося з’ясувати дослідникам – в ексклюзиві TSN.ua розповіла Вікторія Гнатюк.

Дослідники наблизилися до чергової розгадки життя і смерті людей в Англії за часів бронзового століття. Археологи розкопали кам'яну гробницю бронзової доби в національному парку Дартмур, що розташований на крайньому південному заході Англії, в графстві Девоншир.

Гробницю виявили на ізольованих болотах. Фахівці зазначили, що ця знахідка може допомогти археологам зрозуміти, яким було життя 4000 років тому, за часів бронзового віку. Метрова гробниця була накрита трьома великими гранітними каменями. Радіовуглецеве датування деревного вугілля зсередини гробниці дало змогу визначити її вік. Дослідники вважають, що її викопали близько 1800 року до нашої ери.

Всередині археологи знайшли безліч шматків добре збереженої деревини, а також додаткові 30 см іншого вмісту. Археологам вдалося перенести всю гробницю в лабораторію, де фахівці проаналізують вміст могили. У 2011 році в парку Дартмур вже було знайдено аналогічне поховання. Тоді фахівці датували його 1730-1600 роками до н.е. Там містилися кремовані останки молодої дорослої людини. Завдяки тому, що гробниця була занурена в торф, і нестача кисню перешкоджала розкладанню, в цьому похованні також вдалося знайти безліч органічних артефактів, які зазвичай не зберігаються, включно зі шкірою бурого ведмедя та текстилем, а також намистом з понад 200 намистин, зроблених з глини, сланцю, олова і бурштину. Хоча в Дартмурі були виявлені й інші подібні поховання, більшість із них були розкопані до того, як сучасні археологічні методи дозволили ретельно вивчити їхній вміст. Це означає, що дві останні знайдені гробниці можуть надати безпрецедентну інформацію про те, яким було життя в Англії раннього бронзового століття.

Також нагадаємо, що нещодавно вчені розкрили таємницю вівтаря Стоунхенджу, за так званим “ДНК” каменю фахівці змогли визначити, звідки він та що означав для предків, а також, які ще секрети ховає у собі споруда. Будь-який відвідувач Стоунхенджу на півдні Англії, безсумнівно замислюється, як стародавнім британцям вдалося вирізати, транспортувати та бездоганно встановити велетенські камені вагою до 30 тонн. Тепер з'ясувалося, що один з цих каменів – 6-тонна брила, яка ймовірна була вівтарем і він був взятий на півночі Шотландії, майже за 700 кілометрів від Стоунхенджу

Для розуміння: Стоунхендж — це кам'яна мегалітична споруда в графстві Вілтшир, що в Англії, яка була створена в кілька етапів між 3100 і 1600 роком до н. е. Складається вона з кільцевих і підковоподібних споруд, побудованих із великих менгірів. Але нове відкриття групи геологів та дослідників з Великобританії та Австралії розкрило одну з найбільших таємниць знаменитої історичної пам'ятки. Відтепер науковці вважають, що стародавні спільноти з різних частин Британії мали набагато тісніші зв'язки, ніж вважалося раніше, оскільки дослідження встановили, що різні частини Стоунхенджу походять з Англії, Уельсу, а тепер ще й із Шотландії. Професор університету Аберістуїта в Уельсі Нік Пірс, який був у складі групи дослідників зазначає, що вчені були шоковані, коли це з’ясували.

Вважається, що велетенські камені біля Солсбері на півдні Англії, які відомі в усьому світі як Стоунхендж, привозили й встановлювали поетапно. Перший з них, ймовірно, знайшов своє місце близько 5000 років тому. Науковці вважають, що протягом тисячоліть Стоунхендж був місцем поклоніння й де виконувалися ритуали. Проте, хто його побудував і кому там поклонявся, досі залишається таємницею. Крім цього, геологи встановили, що найбільші камені однієї з найдивніших споруд у світі, які важать від 20 до 30 тонн, були видобуті поблизу, на відстані близько 30 кілометрів від Стоунхенджу. Але низка менших брил у внутрішньому колі споруди, які називають "блакитним камінням", виявилася "іноземною" і не мала аналогів гірських порід у цьому районі.

Звідки з’явилися камені

Сто років тому валлійський геолог визначив, що ці камені були привезені у Стоунхендж з Преселі-Хіллз, що в Уельсі, розташований за 225 кілометрів від цього місця. Але в останні роки у вчених з'явилися сумніви щодо походження вівтарного каменю, який частково заглиблений у землю біля підніжжя двох найвищих мегалітів Стоунхенджу. Цей камінь явно мав особливе значення для тих, хто встановлював його. Він розташований таким чином, щоб сонячні промені освітлювали його на світанку в середині літа та наприкінці дня в середині зими. Донедавна передбачалося, що вівтарний камінь також прибув з Уельсу. Але геологи з'ясували, що він має структуру, відмінну від каміння, яке можна знайти у Преселійських пагорбах та й взагалі по всьому Уельсу. Геологи відправили зразок породи аспіранту Ентоні Кларку з австралійського Університету Кертіна, який мав доступ до обладнання для аналізу гірських порід. Вівтарний камінь виявився осадовою породою, що складається з дрібних, спресованих зерен, кожне з яких має унікальний вік і хімічні характеристики.

Також порівняльний аналіз зразка виявив, що камінь походить з Оркадської улоговини на півночі Шотландії. Але науковці поки що не можуть пояснити, як камінь потрапив до Стоунхенджу. Єдиний висновок, який зараз можна зробити, що тисячі років тому, коли давні люди будували Стоунхендж, між різними частинами Британії існували міцні соціальні зв'язки. А те, що камінь принесли за 700 кілометрів від місця, де він був знайдений, свідчить, що у тих людей була дуже вагома причина це зробити. І якщо раніше вважалося, що їх "принесли" давні люди близько 5000 років тому, то тепер вчені схиляються до думки, що зовсім не люди переміщали гігантські валуни, щоб побудувати Стоунхендж. Наприклад, на думку доктора Брайана Джона, колишнього викладача геології з Даремського університету, на проаналізованому валуні є характерні сліди, які залишають льодовики. Про це пише DailyMail. Дослідник каже, що каміння для Стоунхенджу було видобуто на південному заході Уельсу і вручну перевезено на рівнину Солсбері.

Свої аргументи доктор Джон ґрунтує на аналізі валуна з блакитного каменю розміром з людський череп. Цей камінь відомий під назвою валун Ньюелла. Він був уперше знайдений 1924 року геологом Робертом Ньюеллом і полковником Вільямом Гоулі. Досліднику дозволили оглянути камінь і провести ретельний аналіз його поверхні. Джон виявив на камені низку слідів, які вказують на те, що камінь був перенесений льодовиком, а не людиною.

Також на валуні присутня низка подряпин і тріщин, які часто з'являються внаслідок льодовикового перенесення. Але і це не всі цікавинки, які ховає у собі Стоунхедж. У 2020 році там під час польових робіт виявили коло великих шахт два кілометри завширшки, діаметром понад 10 метрів і глибиною 5 метрів. Про це пише BBC. Шахти, яким понад 4500 років, оточують стародавнє поселення Даррінгтон Воллс, що розташоване за три кілометри від Стоунхенджу. Експерти вважають, що вони могли бути кордоном священної території. Не виключено, що в них містилися предмети, на кшталт стовбурів дерев, або кам'яних стовпів під час церемоній. Також припускають, що комплекс міг бути пов’язаний і зі Стоунхенджем.

Нагадаємо, археологи в Ісландії під час розкопок знайшли кам'яну фігурку, яка, ймовірно, була дитячою іграшкою. Фігурка зображує чотирилапу тварину, але її точна природа залишається невідомою.