Віч-на-віч зі злом

Про режим Адольфа Гітлера та скоєні ним злочини проти людяності, власне як і про Другу світову війну, розв’язану ним спільно з іншим тираном Йосипом Сталіним, уже існує чимало фільмів, і здавалося, на цьому матеріалі створити щось принципово нове неможливо.

Однак цю тезу спростовує новий документальний мінісеріал із шести епізодів «Гітлер і нацисти: суд над злом»(« Hitler and the Nazis: Evil on Trial»), створений режисером Джо Берлінгером (Joe Berlinger) для Netflix.

У фільмографії Джо Берлінгера (він також виконавчий продюсер проєкту) є ігрові й документальні стрічки та серіали, він номінант «Оскара», володар понад дев’яноста різноманітних кінематографічних і телевізійних нагород. Серед його робіт — «Доглядач за братом» (1992, «Brother`s Keeper»), «Металіка: подібний до монстра»(2004, «Metallica: Some Kind of Monster»), «Втрачений рай» (1996, «Paradise Lost») та інші.

Чимало з його робіт за жанром — кримінальні документальні розслідування, у яких режисер використовує елементи та прийоми гостросюжетного детективу та трилеру, вибудовуючи властиву цим жанрам напружену дію.

У своєму новому серіалі «Гітлер і нацисти: суд над злом» Берлінгер пропонує глядачам різновид детективу, в якому ім’я злочинця відоме з самого початку, як і те, що його було покарано. Тому такі сюжети будуються на детальній оповіді про характер, поведінку та мотиви злочинця, простежується життєвий шлях, соціальне тло тощо.

В основі стрічки «Гітлер і нацисти: суд над злом» — дві важливі сюжетні лінії. Одна з них — перебіг судового процесу у Нюрнберзі, де вперше в історії на лаві підсудних опинилися лідери країни, двадцять один посадовець нацистської Німеччини. Місце для процесу обрали не випадково, адже саме у Нюрнберзі у 1934 році відбувся з’їзд Націонал-соціалістичної партії Німеччини. Суд над нацистськими злочинцями тривав десять місяців, із листопада 1945-го по жовтень 1946 року.

Протягом слухань було зафільмовано 35 годин кінохроніки — й ці кадри добре відомі. Однак під час засідань було зроблено ще понад 1200 годин аудіозаписів, частину яких оприлюднили лише нещодавно. Тож Джо Берлінгер теж використав цей матеріал у фільмі, а також інтерв’ю істориків, фотографії та велику кількість постановних реконструкцій із залученням акторів, а ще, звісно, кінохроніку, яку кольоризували, щоб вона органічніше поєднувалися з епізодами-реконструкціями.

«Це історія злету та краху одного з найкривавіших режимів в історії, яку розповідають свідки та історики», — ідеться в одному з початкових титрів. Щодо істориків зрозуміло, але про яких свідків мова у фільмі про події минулого століття?

Річ у тім, що у стрічці справді є розповіді свідка, американського журналіста Вільяма Ширера (William Lawrence Shirer), який із 1934 по 1940 рік вів радіорепортажі з Німеччини. Вільям Ширер був на більшості великих публічних виступів Гітлера та багатьох політичних і пропагандистських заходах, зокрема й на масових мітингах нацистської партії у Нюрнберзі.

У своїх репортажах Вільям Ширер розповідав не лише про утвердження та зміцнення влади нацистів у Німеччині, а й про аншлюс Австрії, угоди у Мюнхені й захоплення німцями Чехословаччини, вторгнення до Польщі 1 вересня 1939 року, яке поклало початок Другій світовій війні. Навесні 1940 року Ширер висвітлював подальший перебіг подій війни в Європі: вторгнення німецьких військ у Данію та Норвегію, а потім у Нідерланди, Люксембург, Бельгію і Францію.

Звісно, у своїх репортажах Ширер не мав можливості розповісти всю правду, адже за його роботою пильно наглядало Міністерство пропаганди Йозефа Геббельса й за будь-якої, навіть незначної підозри у спробі надто критично розповісти про режим, його могли одразу позбавити доступу до державних засобів мовлення, якими він користувався, або й узагалі вислати з країни. Протягом усього часу роботи в Німеччині журналіст вів щоденник, у якому вже без огляду на німецьку цензуру відверто занотовував свої спостереження, враження й думки про щоденні події у Третьому Рейху. У грудні 1940 року Ширер виїхав із Німеччини, вивіз свої записи, які стали основою його першої книги «Берлінський щоденник», видрукуваної у США в 1941 році.

Вільям Ширер знову приїхав до Німеччини після її поразки у 1945 році й висвітлював перебіг Нюрнберзького процесу. У 1947-му вийшла ще одна його книжка «Фінал Берлінського щоденника» (End of a Berlin Diary), а за три роки побачив світ його бестселер, який перевидавався протягом багатьох років «Зліт і падіння Третього Рейху» (The Rise and Fall of the Third Reich, 1960).

Саме фрагменти з його книжок стали другою сюжетною лінією стрічки «Гітлер і нацисти: суд над злом». Ширер став головним оповідачем, і коментар журналіста звучить саме його голосом завдяки застосуванню штучного інтелекту.

Після прем’єри «Гітлер і нацисти: суд над злом» Джо Берлінгер дав інтерв’ю низці видань, серед них і Variety, й розповів про одну з причин, які спонукали його взятися за цю тему. Це було дослідження Конференції про претензії євреїв до Німеччини (Conference on Jewish Material Claims Against Germany) 2018 року, за результатами якого з’ясувалося, що дві третини мілленіалів навіть не чули про Аушвіц (Auschwitz).

За його словами, конче потрібно розповісти цю повчальну історію глобального масштабу молодшому поколінню, бо у США зараз розпал зведення рахунків із власною демократією. На його думку, авторитаризм уже стукає у двері та ще й цей процес супроводжується зростанням антисемітизму. Берлінгер говорив: прискіпливо досліджуючи історію становлення нацизму в Німеччині, ми здатні усвідомити, наскільки дорогоцінною й водночас вразливою є демократія, яку напрочуд  легко зруйнувати зсередини, тому й важливо демократію захищати.

У Нюрнберзі нацистським злочинцям вперше в історії оголосили чотири пункти взаємопов’язаних, на думку прокурорів, обвинувачень, які стали новими концепціями у міжнародному праві.

1. Змова: цей пункт став основою для наступних пунктів обвинувачень.
2. Злочин проти миру: міжнародне право вважає незаконним без причини нападати на сусідні країни.
3. Воєнні злочини: не можна вбивати цивільних, поранених, військовополонених, нападати на лікарні тощо.
4. Злочини проти людяності: масові вбивства й зокрема власних громадян.

У вступному слові на Нюрнберзькому процесі Роберт Джексон, головний прокурор від США, сказав: злочини нацистів проти миру на Землі були настільки згубними й руйнівними, що світ не має права заплющити на це очі, адже повторних злочинів світ може й не пережити.

Сімдесят вісім років тому міжнародна спільнота засудила нацизм, і цей процес увійшов в історію, як величний акт справедливості.

Але знову в центрі Європи триває розв’язана Росією війна, й чотири пункти обвинувачень, виголошених на тому історичному трибуналі, нині вповні можна застосувати до злочинів російської армії на нашій землі. Цим не обмежуються паралелі між двома злочинними режимами, які простежуються під час перегляду серіалу «Гітлер і нацисти: суд над злом».