Чому НБУ вводить шаги, що не так із копійками і які гроші водилися в Україні часів Гетьманщини

2 вересня Нацбанк України виступив із несподіваною ініціативою – скасувати копійки та запровадити нову назву, яка б більше відповідала українській національній валюті. 24 Канал пояснює, що відбувається і чи потрібно це українцям.

Що не так із копійками і чому "рубль" – це нащадок гривні

Це російська назва, вона походить спершу від народного, а потім офіційного найменування монет Московського царства. На них був зображений Георгій-побєдоносець на коні та зі списом, яким він вражає змія (це герб Москви). Російською мовою спис – це "капйо", тому назва монети – "копєйка". В українській мові вона перетворилась на "копійку".

До речі, назва перших копійок – "дєньга" (московська дєньга – 1/200 рубля, новгородська дєньга – 1/100) – це данина іншим батькам російської державності – ординцям, бо приблизно так в Улусі Джучі називали гроші (оригінальна назва – данг, але московити і тут не зуміли все зробити правильно), а їхня назва походить від арабських срібних дирхемів.

• Як відомо, копійка є частиною рубля, його 1/100 (так, до речі, було не завжди), а рублі в Україні нині не використовуються. З 1996 році маємо власну грошову одиницю – гривню, її назва походить від часів середньовічної Київської княжої держави, де так називалися зливки срібла у формі ромба (але не лише, наприклад, у Новгороді це були прути).
• Вони важили приблизно 140 – 150 грамів використовувалися для торговельних операцій, бо були грошовим засобом великого номіналу.

Російський рубль, або як інколи досі кажуть десь на базарі в українських селах "рубель" – це нащадок гривні. Щоб зменшити номінал гривні, її рубали на частини – так виходили рублені "рублі".

Лише в часи Петра Першого рубль почали системно карбувати (тоді ж з'являється мідна копійка, а про "дєньгу" поступово забули), хоча аналогічні спроби робили й інші московські царі.

Цікаво, що рубльова реформа царя Алєксєя Міхайловіча стала можливою завдяки Богдану Хмельницькому. Цар карбував свій рубль, але йому не вистачало власного срібла. На допомогу прийшов український гетьман, який виплатив царю майже мільйон талерів сріблом як оплату за військовий союз та допомогу Московії.

Ці гроші відомі як "єфимки з признаком", де "єфимок" – це народна назва талера (походить від назви чеського монетного двору в місті Йохамсталь), а "признак" – цареве клеймо з роком 1655, тобто отримання царем грошей від гетьмана.

Що відомо про шаги?

Тут і з'являються "шаги" – це українська назва для не української монети, а саме частини талера.

Талер (до речі, саме від цього слова походить "долар") – це переважно срібні монети, що були в обігу в Новий час у Східній Європі. Один срібний талер мав важити унцію срібла (30 грамів) і відповідав вартості іншої популярної монети – золотого гульдена. Талери були дуже популярні і карбувалися в різних тогочасних державах – німецьких князівствах та в межах Речі Посполитої.

Більшість українських земель у XVI та до середини XVII століття входили до складу цієї держави, а місцеві мешканці використовували талери, емітентом яких були польський король та литовський князь. Крім талерів, ходили й інші популярні в Європі монети, зокрема, дукати.

Як талер, так і дукат, і гульден забезпечувалися цінним металом, мали високий номінал, тому для більш дрібних операцій потрібні були менші за номіналом монети. Ними стали грОші – від цієї назви походить нинішня польська монета, яка є 1/100 злотого, а також українська назва грошей.

Шаг – це українська назва монети в три гроша. Також його називали "трояк", але назва "шаг" була більш поширеною.

У 18 столітті талери в Україні зникають, їх замінюють рублі, проте, шаги залишаються. Але тепер, відповідно до ваги, це вже не 3 гроша, а 2 копійки. У XIX столітті, коли росіяни почали карбувати срібний рубль, шагом почали називати монети у пів срібної копійки.

А що було на Гетьманщині?

Це дуже цікаве питання, над яким б’ються історики вже не одне століття. Є свідчення, що гетьман Хмельницький карбував власну монету, збереглися навіть її описи, зокрема, авторства московського посла Кунакова. Російський дипломат пише про монетний двір у Чернігові, щоправда, називає його на ординський манір "минза".

На тех новых денгах на одной стороне мечь, а на другой стороне ево Богданово имя, – повідомлення російського дипломата Григорія Кунакова в Москву, грудень 1649 року.

Є й інші відомості, до прикладу, французькі. Так, у 1652 році Gazette de Franse писала, що "козацький гетьман розпочав карбувати в Україні монету на свій кшталт, чим викликав протест польського короля".

От тільки є проблема – самих цих грошей немає. Вони чи то не збереглися, чи їх і не існувало, а ті, що відомі – насправді підробки, точніше – імітації. Останній варіант є найбільш імовірним.

Наступники Хмельницького також мали власні монетні двори, проте нині більшість істориків схиляються до думки, що то були не оригінальні монети, а імітація вже відомих. Втім, явище це було масштабне і системне – відомі такі підробки часів гетьманів Петра Дорошенка, Мазепи, Апостола та аж до середини XVIII століття, коли автономію України було московитами ліквідовано. З того часу вже почалися рублі та копійки, але й тут український народ проявив волелюбність – назвав чужі гроші відповідно до власних традицій.

До традицій українці спробували повернутись в добу визвольних змагань. Саме тоді знову з'явилися шаги, щоправда, не металеві, а паперові (це були марки – нині велика філателістична рідкість, дизайн розробляти славетні Георгій Нарбут та Антон Середа). Нові шаги "ходили на рівні з дзвінкою монетою" менш як рік, а далі знову прийшли росіяни у більшовицькій версії та запровадили рублі та копійки. Тому відмова від копійок виглядає логічною і доречною.

Марки-шаги в УНР / Ілюстрація НБУ

Чи сходиться арифметика?

Але ж виходить, що якщо шаг – це 2 копійки, а нова українська гривня – 100 копійок, то має бути 1 гривня = 50 шагів?

Не обов’язково. Історія знає безліч прикладів, де старі традиційні назви грошей і монет були модернізовані та отримали нове життя.

Класичним є приклад фунта стерлінгів. Історично він складався з 4 крон або 20 шилінгів, або 240 пенсів, і лише в 1971 році уряд відмовився від цього традиційного порядку на користь зрозумілої всім десятичної системи.

Так, фунт стерлінгів став коштувати 100 пенсів, а крони та шилінги (а ще було гроути – це 4 пенси, гінеї – 21 шилінг та соверени – 1 фунт) стали історією.

Британці звикали до нової версії старої монети 10 років, саме стільки монетний двір карбував "нові пенси", у 1981 році ці назви стали new, і вони знову стали пенсами або пенні. То чому б нам не запровадити шаги? Це цілком доречний крок – нам 10 років звикати не доведеться, плин часу з війною прискорився. Доказом цього є відмови від йменування української гривні "рублем" – нині так казати вже просто соромно.