Чому в Польщі знову спалахнув скандал навколо "Волині" і які наслідки це матиме

Історична політика знову стала проблемою, що отруює відносини України та Польщі.

Про це свідчить гучний скандал, що виник минулого тижня навколо необережної заяви очільника МЗС України Дмитра Кулеби.

А головне – цей скандал вийшов на рівень прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска, який зазвичай уникає таких тем.

І це тривожний сигнал для Києва, попереджає редактор "Європейської правди" Юрій Панченко в колонці Казус Кулеби: що стало причиною гучного скандалу в Польщі та які висновки варто зробити Києву.

Далі – стислий її виклад.

Автор колонки нагадує, що старт скандалу дала заява Дмитра Кулеби, зроблена під час панельної дискусії в Ольштині, де український міністр разом із польським колегою Радославом Сікорським брали участь у Campus Polska Przyszłości.

Дмитра Кулебу запитали про зняття Україною заборони на ексгумаційно-пошукові роботи щодо поляків, які загинули на Волині від рук українців під час Другої світової війни.

"Чи знаєте ви, що всі ці українці були примусово переселені з українських територій на проживання до різних місць Польщі, в тому числі й до Ольштина? Якби ми, політики, почали копатися в історії, якість розмови була б зовсім іншою.

Ми могли б повернутися вглиб історії і почати згадувати все те погане, що поляки робили українцям, а українці – полякам.

Тому давайте залишимо ці речі історикам", – заявив Кулеба.

Згодом він повернувся до питання, розповівши, що ця тема обговорюється з польською стороною і що Україна не проти надати дозвіл, але має свої прохання до польської влади щодо вшанування пам’яті українців, і тоді теж зробить зустрічний крок.

Відповідь Дмитра Кулеби складно назвати вдалою, вважає Юрій Панченко.

"Насамперед міністр неповно подав позицію України щодо дозволів на ексгумації – після домовленостей у 2019 році президентів Володимира Зеленського та Анджея Дуди Київ готовий надати такі дозволи (хоча й чекає на виконання Варшавою своїх зобов’язань), проте за п’ять років з польської сторони таких запитів так і не надійшло.

Нехай навіть у Варшаві стверджують протилежне", – зазначає редактор "Європейської правди".

Він додає, що слова Кулеби про "українські території" в опозиційній партії "Право і справедливість" взагалі протлумачили ледь не як територіальні претензії.

Окремі депутати навіть запропонували заборонити українському міністру в’їзд до Польщі.

І хоча в українському МЗС згодом окремо пояснили, що міністр не висловлював ніяких територіальних претензій, зупинити вал критичних заяв це пояснення вже не могло.

Досить несподівано, як пише автор колонки, до хору критиків приєднався й голова польського уряду Дональд Туск.

Він заявив, що має "однозначно негативну оцінку того, що сказав український міністр".

Крім того, він нагадав, що "Україна не буде членом ЄС без згоди Польщі", а відповідно, Україна повинна буде "виправдати польські очікування з точки зору не стільки поховання історії, скільки облаштування наших відносин на основі правди про цю історію".

Заява Туска – це тривожний дзвоник.

Чому прем’єр, який досі уникав тем історичних суперечок, цього разу вирішив відреагувати?.

"Політичну стратегію Дональда Туска часто напівжартома називають "диктатурою соцопитувань".

Він готовий піднімати теми, які навіть суперечать ідеології його партії, але наразі є популярними серед електорату.

Схоже, що теза про "невдячність України" стає дедалі популярнішою серед польських політиків – і нам треба бути до цього готовими", – зазначає Юрій Панченко.

Журналіст впевнений, що Україна більше не має права на необережні заяви і на формулювання, сенс яких може бути вирваний з контексту.

А ще, на його думку, Україні слід реагувати на відверто антиукраїнські дії польських органів влади, як це було із закриттям в Польщі справи про операцію "Вісла".

Діалог між країнами буде ефективним лише тоді, коли польські еліти позбудуться звички розмовляти з українцями з позиції старшого брата.

На щастя, це розуміння поступово приходить.

Докладніше – в колонці Юрія Панченка Казус Кулеби: що стало причиною гучного скандалу в Польщі та які висновки варто зробити Києву.