Камбек у Рівному, матч-фантом у Кривому Розі та багато розгромів: підсумки 5-го туру УПЛ

Камбек у Рівному, матч-фантом у Кривому Розі та багато розгромів: підсумки 5-го туру УПЛСвоє, рідне.

Дивна річ: начебто пройшло сім матчів, забито в них цілих 22 м'ячі, але говорити найбільше хочеться про матч Шредінгера. Про гру, яка була – і якої не було водночас.

Недоматч туру

Перше, що треба зафіксувати: центральний матч туру ВЖЕ зірвано. На догравання 40 хвилин, що залишилися, і Кривбас, і Шахтар мають повне право зробити хоч 11 замін. Пройдуть вони незрозуміло коли, точно після закриття трансферного вікна – і, відповідно, дограш перетворюється на якийсь особливий вид спорту, “футбол-спринт”, лузерство та чемпіонство у якому мають мало спільного з лузерством та чемпіонством у звичайному футболі.

Шкода: грали золотий та бронзовий призер минулого сезону, таких матчів за визначенням мало.

І при всьому тому, що Кривбас грав у четвер, складно позбутися питань типу “Яка світла голова здогадалася ставити матч у Кривому Розі на вечір неділі?”. По ходу всього цього тижня з того ж Кривого Рогу приходили новини, від яких кров стигла в жилах – і якщо хтось думає, що зірки футболу живуть у своєму, окремому вiдносно життя умовних тракториста чи айтішника світі, то іноді все навпаки. Іноді вони ближчі до ударів та обстрілів: зокрема, 26 серпня російська ракета прилетіла саме в той готель, в якому мав зупинитися Шахтар.

І навіть після такого нікому не спало на думку щось змінити в “де?” і “коли?”. Матч розпочався о 18:00 неділі, на тлі екстрених відключень світла по всій Україні – і потім абсолютно звичайна (на щастя, без нових трагедій) тривога змістила матч на час, коли дограти довелося б за свічок. А починаючи з понеділка, починається час збірних – майже весь Шахтар й деякі криворіжці роз'їжджаються національними командами.

Змістити матч у Кривому Розі на день і, тим більше, два тому було не можна: ще в четвер Кривбас грав у Севільї. Але його можна було змістити назад на пару годин – буквально у попередньому турі гри нашарувалися одна на іншу, і нікого це не хвилювало. А взагалі, треба вже припиняти цей бенкет під час чуми: вдавати, що в Кривому Розі все чудово, поки навіть в іноземних ЗМІ це місто асоціюється з терактами.

Шовковський вчить Динамо акуратніше грати в обороні

Матч проти ЛНЗ Київ чекав з великим ентузіазмом: все-таки тільки у вересні Динамо, зігравши вже і в Глазго, і в Зальцбурзі, і в Белграді, дісталося домашньої арени. І чекати на легку перемогу від киян можна було лише від незнання контексту: буквально останній матч команд на цьому ж полі закінчився 1:1, що багато в чому коштувало Динамо чемпіонства.

І хоч би як активно господарі створювали моменти, вирішальним епізодом став пенальті, призначений за фол Саліху на Пiхальонку. За безлічі нереалізованих моментів Динамо вдалося забити лише раз, завдяки явній неакуратності суперника (фол, безумовно, був, але це чистий недолік техніки – косовар налетів на суперника, Динамо навряд чи щось витисло б з тієї атаки) – але й цього вистачило для перемоги.

Тим часом, Момо своєю віртуозною технікою в двох попередніх матчах заслужив місце в основі – адже ще у суперника вийшли й Тілль, й Бессала, й Яшарі. Команду ЛНЗ зібрав дуже і дуже непогану, але Динамо в атаці її дотримало. Момо від безвиході один раз упав у штрафному майданчику, але це був уже той випадок, коли він сам налетів на Дубінчака.

Дивно хвалити Динамо за те, що воно не дозволило створити штурм атак вчорашньому новачкові ліги – але всі ми пам'ятаємо, як за попереднього тренера захист киян дозволяв створювати моменти ВСІМ. Неоптимальний склад Оболоні зміг вибити команду Луческу із Кубка цілком за грою. Шовковський надав грі Динамо баланс – і у досить нудному, але ефективному режимі команда його життя нарощує відрив від Шахтаря.

Карпатам на вищу лігу не вистачає сил

...Причому це підтвердив навіть Лупашко, який вирішив під час збірних замкнути команду на базі. Вже з сьогоднішнього дня львів'яни розпочнуть підготовку до гри з Шахтарем – яка відбудеться, природно, після збірних, 14 вересня. Тут розтікатися думкою немає сенсу – досить глянути статистику:

- з Ворсклою 1:0 по ходу матчу перетворилися на 1:1, Скляр зрівняв рахунок на 57-й хвилині;

- проти ЛНЗ 1:0 трансформувалися в 1:2, Пасіч зрівняв після години гри, а Яшарі вбив переможний на 77-й;

- з Динамо 1:0 перетворилися на 1:3 – і якщо Пiхальонок на гол у самому дебюті відповів швидко, то Ванат зрівняв на 58-й хвилині, а Ярмоленко зняв усі питання лише на 92-й.

З Кривбасом та Вересом не пропускали в принципі – але команда Вернидуба була сама надто втомленою після єврокубків, а у першому турі львів'яни догралися до вилучення. Загалом, є над чим працювати – хоча я б зазначив, що, окрім фізичної підготовки, у Карпат, елементарно, і лава коротка.

Промах туру

Ніщо не віщувало хоч якийсь успіх Лівого Берега у Рівному. У перші 35 хвилин Верес створив стільки, що теоретично міг претендувати на найрозгромнішу перемогу сезону – куди там 5:0 Руху та Шахтаря. Так, два голи скасував VAR, але коли суперник програє всю боротьбу, навіть таке навряд чи може стати на заваді. Разок Яго ідеально видряпав м'яч, Шарай класно пробив, Степанюк вибіг із-за спин захисників – і 1:0. Після півгодини гри у штрафному майданчику Лівого Берега зійшлися два капітана, Банада дуже нескладно зіграв проти Степанюка – і Гайдучик підійшов до точки, щоб, здавалося, зняти всі питання.

Але його удар прийняла на себе поперечина – а потім Лівий Берег прийшов до тями. З кожним десятком хвилин гості грали все краще та краще, і 0:1 у підсумку перетворили на 3:1. Первак чудово розібрався із замінами: Галас та Приходько, які вийшли у другому таймі, по разу асистували один одному. Але з 0:2 киянам “камбечити” було б набагато складніше. Верес висловлював претензії щодо суддівства – але, чесно кажучи, краще б він сконцентрувався на власному вмінні бити пенальті.

Юніор туру

Олександрія обіграла Колос – і в цьому немає жодної новини, лідер чемпіонату вдома зобов'язаний обігравати аутсайдера. Команду Ротаня можна навіть покритикувати за те, що вона дозволила Колосу у своєму штрафному майданчику дуже багато – у ці два тижні буде чим зайнятися.

Цікавіше, що Колос на тлі своїх перестановок – “Безбородько на Паулаускаса, Паулаускас на Безбородька” почав знаходити внутрішні ресурси. 18-річний Артем Гусол у п'ятницю забив на юнацьку команду Колоса, у суботу вперше отримав за основну команду понад чверть години часу – і одразу забив гол-красень!

Цікаво, що гравець 2006 року народження дебютував не позавчора – і навіть не цього року. Ще в сезоні-2022/23 його на заміни почав випускати Вишняк – даючи дуже, дуже мало часу (по 5-10 хвилин), але при цьому даючи. Зараз Гусол забив обвідним ударом у далекі “дев'ять” – і це вже більше, ніж принесли Безбородько, Салабай та Паулаускас, разом взяті, за останні матчів десять.

При цьому Гусол забив після тонкої “стінки” з Цурiковим – і це ще один аргумент на користь більшої довіри йому. Безбородько і Паулаускас не погані самі собою: вони просто не вписуються в стиль Зорі. Поздєєв ставив технічніший футбол – і під нього потрібен хтось не такий “важкий”. Інше питання, що Гусол півзахисник – і навіть із ним на полі потрібен інший нападник, щоб вибиратися із зони вильоту.

Назаренко потрібний у збірній

Продовжує переслідувати Олександрію Полісся, яке переїхало другого суперника поспіль. 4:1 в Одесі виглядають не так круто, як 4:0 з Оболонню, але 3:0 до 35-ї хвилини навіть трохи ефектніше, ніж 3:0 до 39-ї, які були минулого туру... Простіше кажучи: команда із Житомира не помічає суперників, як тільки з Інгульцем очки втратила.

В обох розгромах визначну роль відіграв Олександр Назаренко. Тиждень тому був хет-трик, в Одесі – “тільки” гол та асист, але все вже на восьму хвилину, і це було чудовим доробком для перемоги. Збірній точно не потрібна людина, яка настільки “on fire”? Звичайно, там є один стамільйонний гравець, але останнім часом він нічим, окрім цінника, не вирізняється.

Повернення туру

Філіп Будкiвський втретє став гравцем Зорі! У перший захід було 22 м'ячі у 54 матчах УПЛ, у другому – 2 у 24. Величезна різниця – так само, як щоразу величезною була різниця у часi між приходом та відходом Філіпа. Між 2016 і 2019 роками, коли Будкiвський був відсутній вперше, для гравця пройшло чотири трансфери. Між 2020-м і сьогоднішнім моментом – час нової “відпустки” Філа – команд у нього змінилося “всього” дві, зате Зоря встигла сильно змінитися. З вічного учасника єврокубків вона встигла перетворитись на десяту команду УПЛ за підсумками минулого сезону – і зараз Будкiвський потрібен їй більше, ніж вона Будкiвському.

Все це, зрештою, лірика. Головне в тому, що вже у першій грі за старий новий клуб форвард відзначився голом та допоміг обіграти Оболонь. У киян чотири поразки в останніх чотирьох турах, сумарна різниця за цей час 0:12 – і серйозні чутки, що за час паузи на збірні Іващенко може втратити роботу.

Гол туру

А Рух розтерзав Інгулець, зайвий раз наголосивши, що між командами справжня прірва у розвитку. Справа не лише у підсумкових 5:0 – річ ще й у тому, що культура роботи з м'ячем у львів'ян на принципово іншому рівні. Федор, Квасниця та Сич комбінували так самозабутньо, що навіть поперечина воріт не втрималася і віддала точний пас на Карабіна: