Британський Spitfire: найкращий винищувач Другої світової війни?

Supermarine Spitfire — культовий британський винищувач часів Другої світової війни, що прославився своєю маневреністю і бойовими якостями. Спроєктований Р. Дж. Мітчеллом, він служив здебільшого як перехоплювач малої дальності, і його безперервно виготовляли протягом усієї війни.

Фокус переклав статтю американського журналіста Пітера Сучіу про роль британського літака Supermarine Spitfire під час Другої світової війни.

• У Spitfire був і авіаносний варіант під назвою Seafire, який, попри свою славу, зіграв меншу роль у Битві за Британію, як порівняти з Hawker Hurricane. На літаку також літали американські та радянські льотчики.
• Цікаво, що деякі льотчики Spitfire навіть переобладнали свої літаки для доставлення пива військам після Дня "Д". Сьогодні літають лише приблизно 50 "Спітфайрів", один з яких належить акторові Бреду Пітту.

Дивовижна роль "Спітфайра" у Другій світовій війні: більше, ніж просто винищувач

Дивовижна роль "Спітфайра" у Другій світовій війні: більше, ніж просто винищувач

За винятком хіба що "Летючої фортеці" B-17, жоден інший літак Другої світової війни не отримав такої популярності, як Supermarine Spitfire.

Королівські ВПС і льотчики інших країн-союзників використовували цей одномісний винищувач британського виробництва до, під час і після Другої світової війни. Окрім того, це був єдиний британський винищувач, який безперервно виготовляли протягом усього конфлікту.

Spitfire не був винищувачем дальнього радіусу дії

Хоча було побудовано безліч варіантів Spitfire з різними конфігураціями крила, у середині 1930-х років Р. Дж. Мітчелл, головний конструктор Supermarine Aviation Works у Саутгемптоні, розробив його саме як перехоплювач малої дальності.

Варіант для авіаносців

Seafire — адаптація Spitfire для авіаносців, що надійшла на озброєння 1942 року. Однак ідея прийняти на озброєння авіаносний варіант здавалася Адміралтейству спірною ще до початку війни. Одним із чинників було те, що пріоритет слід було віддати виробництву "Спітфайрів" наземного базування.

Концепція отримала друге дихання після Битви за Британію і вилилася в першу партію з приблизно 140 літаків Seafire Mk IB. Назва є скороченням від Sea Spitfire.

Гучні назви

Сьогодні назва літака звучить легендарно, але замість цього його мало не назвали "Shrew". Міністерство ВПС представило компанії Vicker-Armstrong список можливих назв для нового літака, який розроблявся під кодовим ім'ям Type 300. Серед варіантів, яким надавав перевагу Мітчелл, були "Shrew" і "Scarab", але у сера Роберта Маклейна, тодішнього директора компанії Vicker-Armstrong, була інша ідея.

Хоча слово "spitfire", що походить із єлизаветинських часів, означало "людину з лютою вдачею", насправді це було домашнє прізвисько старшої доньки Маклейна Енні Пенроуз, яку він називав "маленькою колючкою". Цю назву неофіційно використовували для більш раннього проєкту Мітчелла F7/30 Type 224, але, незважаючи на це, конструктор говорив, що "Спітфайр" — це "така збіса безглузда назва, яку вони не могли не вибрати".

Використання в Битві за Британію

Сьогодні Spitfire асоціюється з Битвою за Британію, але насправді Hawker Hurricane збив більше ворожих літаків за час кампанії.

Одна з причин, через яку люди вважають, що "Спітфайри" були настільки численними на ранніх етапах Другої світової війни, може бути пов'язана з фільмом 1968 року "Битва за Британію". Для зйомок було доступно набагато більше "Спітфайрів", і лише в кількох сценах були показані Hawker Hurricane. У результаті багато хто тепер вважає, що саме Spitfire був панівним винищувачем того часу.

Однак, незважаючи на те, що Spitfire застосовували не так вже й часто, він заслужив повагу німців. В одній зі сцен фільму показана реальна розмова льотчика-аса Люфтваффе Адольфа Ґалланда з Ґерманом Ґерінґом, головою Люфтваффе. Ґерінґ, засмучений тим, що битва складається не на користь Німеччини, запитав командирів своїх ескадрилій, що їм потрібно для перемоги. Ґалланд відповів знаменитою фразою: "Я хотів би отримати цілий загін "Спітфайрів".

На них літали американські та радянські льотчики

Під час Другої світової війни на літаках літали льотчики багатьох країн: за штурвалом перебували польські, французькі, норвезькі, чеські та інші "вільні" льотчики. Мало хто пам'ятає про те, що понад 600 "Спітфайрів" під час Другої світової війни пілотували ВПС армії США, але янкі літали на цих літаках ще до вступу Америки у війну.

334-ту, 335-ту і 336-ту винищувальні ескадрильї, що входили до складу 4-ї групи VIII винищувального командування, було сформовано 1942 року із залишків американських добровольчих формувань RAF, так званих "орлиних ескадрилій", і впродовж усієї війни вони літали здебільшого на "Спітфайрах".

Британці також поставили Радянському Союзу майже 1200 "Спітфайрів" — на додачу до 3000 Hawker Hurricane. Літаки, які потрапили до Радянського Союзу через Північне море, Далекий Схід і Перську затоку, були отримані в результаті особистого прохання Йосипа Сталіна до Вінстона Черчилля. Радянським льотчикам довелося пристосовуватися до гармат, встановлених на крилах, але серйознішою проблемою виявилося те, що зенітникам було важко відрізнити обтічний силует британського винищувача від німецьких BF-109, особливо від пізніших Mk. LF IX Spitfire із квадратними кінцівками крил.

Були зроблені спроби чіткіше позначити "Спітфайри" великими і яскравими емблемами, зокрема червоними зірками, але це не дало належного ефекту. У результаті літаки були виведені у відносно спокійні південні регіони Росії.

Доставлення пива

Після висаджування в День "Д" кілька винахідливих льотчиків Spitfire MK IX переробили бомботримачі на крилах своїх літаків так, щоб вони могли нести пивні бочки. Ці "пивні бомби" забезпечили союзні війська в Нормандії довгоочікуваним охолодженим пивом з небес.

Інноваційна конструкція

Spitfire був одним із перших літаків із шасі, що забирається, що виявилося проблемою для деяких льотчиків, які забували прибирати шасі під час заходу на посадку.

Літак Бреда Пітта

Spitfire здійснив перший політ 5 березня 1936 року і надійшов на озброєння RAF два роки по тому, а в 1955 році був остаточно знятий з озброєння. Це був єдиний літак союзників, який будували протягом усієї Другої світової війни, — загалом було побудовано 20 351 екземпляр.

На сьогодні збереглося менше 250 літаків (фактична кількість варіюється залежно від джерела), а придатними для польотів є менш як 50 з них, зокрема 30 у Великій Британії. Актор Бред Пітт входить до числа приватних колекціонерів, які володіють одним із робочих літаків, за який він, як повідомляється, заплатив 4 мільйони доларів після зйомок фільму "Лють".

Про автора

Пітер Сучіу — журналіст із Мічигану. За свою двадцятирічну журналістську кар'єру він брав участь у роботі більш ніж чотирьох десятків журналів, газет і вебсайтів, опублікувавши понад 3200 матеріалів. Регулярно пише про військову техніку, історію вогнепальної зброї, кібербезпеку, політику та міжнародні справи. Пітер також є автором статей для Forbes і Clearance Jobs. Ви можете стежити за ним у Twitter: @PeterSuciu. Напишіть автору електронною поштою: [email protected]