Четверо колаборантів, які запустили залізницю для армії РФ, відбулися лише штрафами - юрист

Таку думку на брифінгу у Харкові висловив юрист громадської організації “Харківський антикорупційний центр” Володимир Рисенко, коментуючи результати моніторингу судових рішень у справах про колабораційну діяльність і державну зраду, передає кореспондент Укрінформу.

“Ті люди, які в період окупації очолювали відділення залізниці в Куп’янську, які запустили цю залізницю, забезпечували логістику російських військ – тому що пасажирських перевезень не було взагалі. У нас є чотири вироки, коли люди отримали лише штрафи за зайняття посади на окупованій території в залізниці, наприклад, 119 тисяч гривень, 170 тисяч гривень”, - сказав Рисенко.

За його словами, засуджені отримали найменше покарання за ст. 111-1 ККУ (колабораційна діяльність) ч. 4 (господарська діяльність на користь окупантів): крім штрафу, вона передбачає позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна.

Для порівняння юрист навів приклад справи листоноші з Ізюма, яка під час окупації очолила відділення “Почты России” й обвинувачувалася в поширенні пропагандистських газет. Вона отримала 11 років позбавлення волі.

“На мій погляд, у цих прикладах очевидна неспівмірність скоєного злочину і покарання. Сплатила людина штраф, отримала заборону працювати на державних посадах і пішла собі далі жити. І такі приклади є ще. Зокрема, щодо одного з акціонерів “Заводу Фрунзе” Олександра Романенка. Не секрет, що це підприємство до повномасштабного вторгнення розповсюджувало свою продукцію у РФ. Після 24 лютого 2022-го юридичні особи там не закрили, і слідство встановило, що Романенко особисто погоджував деякі документи з російським бухгалтером, виводив кошти звідти. Ті підприємства в Росії сплатили 20 млн рублів у російський бюджет. Вирок – 170 тис. гривень штрафу, і Романенко їх сплатив на користь ЗСУ. Ще провадив волонтерську діяльність в Україні, це підтверджено, але яким чином це звільняє від відповідальності за сплату податків до бюджету Росії?”, – наголосив Рисенко.

Найбільш кричущим випадком у громадській організації вважають вирок уже колишньому меру Південного Олександру Брюханову, який заборонив роздавати зброю тероборонівцям і закликав не чинити спротиву окупантам, якщо вони дійдуть до громади. Посадовця, одного з його заступників, керівника місцевої поліції та дільничного затримали 28 лютого 2022 року. Всім інкримінували державну зраду. Однак за два місяці справу перекваліфікували на статтю “посягання на територіальну цілісність”. Згодом Брюханов пішов на угоду з прокуратурою про визнання провини.

“Та він же не казав, що давайте виключимо Південне з України, це буде російська територія. Він закликав не чинити спротив. І йому навіть у вироку не заборонили займати посади, пов’язані з функціями держвлади та місцевого самоврядування. І він у 2022 році виходить на роботу. Був величезний резонанс, і тоді він подав у відставку. Величезні питання до цього вироку. Листоноші забороняємо обіймати посади, а меру міста – ні”, - вказав юрист.

Загалом, вважає Рисенко, моніторинг вироків показав певні тенденції в справах про колабораціонізм і державну зраду: суперечливість показів свідків, визнання неправомірними доказів, необґрунтованість у призначенні покарання.

Показовою юрист вважає справу В’ячеслава Артюхова – уродженця селища Шевченкове Куп’янського району, якого обвинувачували у пособництві державі-агресору та керівництві “народною міліцією”. Спершу йому інкримінували державну зраду, а після перекваліфікації – колабораціонізм. Диканівський районний суд Полтавської області виправдав чоловіка та звільнив з-під варти в залі судового засідання.

“У цьому кейсі зійшлися кілька тенденцій. По-перше, перекваліфікація. Обвинувачення в тому, що він очолював “міліцію”, зняли – доказів цього було недостатньо. Тут я погоджуюся зі слідством. Але дуже суперечливим було рішення: слідство подало докази того, що очільники окупаційної влади підписували Артюхову подяки, грамоти за сприяння окупаційній владі. Але суд сказав, що неможливо довести, що це підписи саме тих осіб. Тобто, щоб посадити колаборанта з Шевченкового, треба було піймати в Бєлгороді осіб, які це підписували, відібрати у них вільні зразки підписів і направити на експертизу”, - зауважує Рисенко.

Крім того, суперечливими, на його погляд, були покази свідків: більшість свідчила, що обвинувачений постійно спілкувався з окупантами, що через нього вирішувалися певні питання; водночас деякі свідки заявили, що він ходив по Шевченкому в українському пікселі і співав українських пісень, і цим виявляв патріотичну позицію.

“Дуже важко уявляю, що на окупованій території можна було співати патріотичних пісень. Але це говорили свідки однаковими майже словами. Після виправдання Артюхов почав погрожувати свідкам, які дали покази проти нього. Прокуратура подала апеляційну скаргу на вирок та клопотання про взяття під варту через загрозу свідкам. І вже Апеляційний суд Полтавської області підійшов критично до показів деяких свідків, визнав належними доказами грамоти від окупантів і визнав Артюхова винним і присудив 10 років позбавлення волі”, – розповів юрист.

По вироках щодо колабораціонізму громадяни судять про справедливість з боку держави, особливо - на прифронтових і деокупованих територіях, наголосив Рисенко. Він додав, що оголошення заочних підозр також потрібні, оскільки підозрювані добровільно вже не повернуться, але можуть бути затримані у майбутньому.

Як повідомляв Укрінформ, у серпні правоохоронці заочно оголосили підозру у викраденні майже трьох тисяч тонн українського зерна колишньому депутату Херсонської міської ради, нині – псевдогубернатору Херсонської області Володимиру Сальдо.