Китай проводить великий саміт з лідерами країн Африки, посилюючи вплив у регіоні

Делегації з десятків африканських країн збираються в Пекіні на триденний саміт, який розпочинається в середу, 4 вересня, де Китай продемонструє себе як провідного партнера для континенту на тлі суперечностей із Заходом, повідомляє CNN.

Китайські офіційні особи рекламували цей саміт як найбільший дипломатичний захід, який вони проводили за останні роки. Лідер Китаю Сі Цзіньпін має багато чого повідомити своїм африканським колегам і всьому світу.

Це перша подібна зустріч китайських і африканських лідерів у Пекіні з 2018 року, і вона припадає на критичний момент у відносинах між Китаєм і континентом, на якому розташована його єдина закордонна військова база і де він є провідною економічною іноземною державою.

В останні десятиліття вільні потоки китайського фінансування сприяли будівництву автомобільних доріг, залізничних ліній і електростанцій по всій Африці. Це фінансування розширило політичний вплив Пекіна, але також викликало критику за те, що обтяжує країни непосильним боргом.

Тепер, на тлі цих занепокоєнь і власного економічного спаду в Китаї, Сі і його чиновники, швидше за все, озвучать новішу риторику — те, що вони позиціонують як стійкі “невеликі, але красиві” інвестиції й тісну співпрацю в галузі “зелених” технологій, у яких Пекін є світовим лідером виробництва.

Цього тижня Китай отримає найгучніший шанс продемонструвати таке бачення, прагнучи вказати напрямок розвитку зв'язків з континентом, політична підтримка якого стає дедалі важливішою на тлі посилення суперечностей між Пекіном і Вашингтоном, а також для досягнення мети Сі - позиціонувати Китай як захисника Глобального Півдня й альтернативного лідера, що протистоїть США.

Як ці зміни вплинуть на африканських лідерів, залишається ще одним питанням.

“Критичні питання”

Низка лідерів, які беруть участь у Форумі з питань співробітництва між Китаєм і Африкою, представляють країни, що борються з великою міжнародною заборгованістю, в тому числі через китайські кредити, а також прагнуть збільшити обсяги інвестицій і торгівлі для стимулювання своїх економік.

Вони, ймовірно, спробують “дослідити”, чи буде виконана обіцянка Сі імпортувати з Африки товарів на 300 мільярдів доларів США до наступного року, а також наполягатимуть на тому, щоб розширення торгівлі не було просто обміном африканської сировини на китайські промислові товари.

Як кажуть аналітики, будуть поставлені критичні питання, на які африканським країнам та їхнім китайським партнерам буде важко дати відповіді.

Що стосується інвестицій, то ще до пандемії коронавірусу Китай уже скорочував фінансування масштабних інфраструктурних проєктів, завдяки яким друга за величиною економіка світу свого часу стала найбільшим двостороннім кредитором Африки за останні десятиліття.

За даними Центру глобальної політики розвитку Бостонського університету, китайське кредитування африканських урядів або пов'язаних з державою позичальників різко скоротилося під час пандемії, досягнувши мінімуму приблизно в мільярд доларів у 2022 році. Дані свідчать про помірне відновлення до 4,6 мільярда доларів у 2023 році, але це далеко від піку в понад 28,8 мільярда доларів у 2016 році.

Деякі африканські лідери, які проводять переговори в Пекіні, зіштовхнулися з серйозними проблемами в погашенні боргів перед Китаєм та іншими кредиторами.

Аналітики кажуть, що в більшості випадків Пекін не є головною причиною боргових проблем африканських країн, оскільки на нього припадає порівняно невелика частка загального обсягу державних боргів континенту. Але приплив китайських кредитів збільшив борговий тягар, і експерти припускають, що Китай був занадто повільним або негнучким у випадках, коли йшлося про допомогу країнам у полегшенні заборгованості.

Пекін захищає свою практику кредитування і зусилля з полегшення виплати боргів, але навряд чи зробить полегшення боргового тягаря головною темою багатостороннього саміту, де він зосередиться на торговельних заходах і просуванні того, що називає переходом до “малих, але красивих” інвестицій.

Цей термін, який стосується проєктів з меншим бюджетом і меншим впливом на навколишнє середовище або соціальну сферу, став ключовим у контексті ініціативи Сі “Один пояс, один шлях”. Це відбувається на тлі переходу інфраструктурного розвитку країн, що розвиваються, до нового етапу після десятиліття зростання, коли деякі проєкти були відхилені через екологічні витрати або низькі трудові стандарти, а інші — застопорилися.

Як прогнозують аналітики, буде менше проєктів, але більше уваги до них. Тим часом африканська сторона прагне прийняти майже все, що може запропонувати Китай, зважаючи на обмеженість альтернативних шляхів підтримки.

Очікується, що Пекін також намагатиметься перетворити африканський ринок на місце призначення для свого потужного виробництва “зелених” технологій, таких як сонячні батареї та електромобілі.

Цей крок низка країн Африки,  які борються з дефіцитом електроенергії та кліматичною загрозою,  можуть сприйняти позитивно, поки такі китайські товари зіштовхнулися з високими тарифами в США, Європі та Канаді, оскільки ці ринки намагаються заблокувати те, що вони вважають потоком несправедливо субсидованої продукції.

Конкуренція із Заходом

На минулих зустрічах форуму, якому вже двадцять чотири роки, лунали гучні обіцянки щодо фінансування й стимулювання двосторонньої торгівлі. Тепер Пекін чітко усвідомлює, що його зобов'язання зіштовхнулися з конкуренцією.

Останніми роками США та їхні європейські партнери розпочали власні зусилля з фінансування інфраструктури в Африці, що, ймовірно, зумовлено занепокоєнням через експансію Китаю в регіоні та його доступом до критично важливих африканських корисних копалин, які є ключовими для виробництва “зелених” технологій.

Очікується, що Сі також використає цю зустріч, щоб донести до решти світу ідею солідарності між китайським баченням світу й поглядами країн Африки — демонстрація Вашингтону того, що, попри тиск з боку США та їхніх союзників, Пекін має багато друзів.

Лідери, які прибули на саміт, ймовірно, продовжать підтримувати риторику Сі щодо побудови “глобальної спільноти зі спільним майбутнім” - бачення, яке він вважає відмінним від того, що несправедливо домінує на Заході. Крім того, учасники отримають можливість висловити спільну думку щодо глобальних проблем, таких як війни РФ проти України та в Секторі Гази.

Останніми роками форум вийшов за межі економічного співробітництва й охопив такі сфери, як мир і безпека, а також посилення інтересів Китаю в регіоні, де розгалужена гірничодобувна промисловість його компаній зазнає злочинних нападів.

Аналітики, зокрема, вказують на ініціативи Комуністичної партії Китаю щодо фінансування тренінгів для африканських політичних партій, а також візити до регіону кораблів Народно-визвольної армії Китаю та спільні військові навчання як частину “нарощування взаємодії у вимірі політичної безпеки”.

Раніше повідомлялося, що лідер Китаю Сі Цзіньпін минулого року зміцнив дипломатичні відносини з рекордною кількістю держав, намагаючись згуртувати країни Глобального Півдня для зміни світового порядку, сформованого під керівництвом США.

Згідно з аналізом Bloomberg, Пекін поглибив відносини з 17 державами і територіями, більшість з яких належать до країн, що розвиваються. Таких темпів не спостерігалося протягом першого десятиліття перебування Сі при владі.

У той час як Вашингтон вибудував дипломатичну стратегію, залежну від коаліцій переважно багатих союзників, Пекін робить протилежне — згуртовує країни, що розвиваються і які складають більшість населення світу, використовуючи допомогу, торгівлю та інвестиції.