Навіщо в Україні перетрушують уряд

Від оновлення міністрів українського Кабміну нічого нового чекати не варто, бо не йдеться про зміну вектора руху чи ідеології уряду, чого зазвичай очікують під час відставок. Для Банкової це зручний випадок показати, що тих, хто не справляється, відправляють у відставку. Однак в Україні давно так повелося, що міністри виступають як промокашки.

Насправді ж, у нас дуалізм влади і два уряди – на Банковій і на Грушевського. І от "цапами-відбувайлами" призначено половину Кабміну, який перебуває на Грушевського. Тому нинішні звільнення і призначення – це "перестановка ліжок у борделі", але не повноцінна зміна Кабміну, від якої слід було б очікувати якихось новацій і нових підходів. Це – реструктуризація.

Тим паче, Камишин переміститься в Офіс президента, а Стефанишина – на іншу посаду, причому не з пониженням. Це свого роду зміна балансів. Кабмін збиралися міняти ще півроку тому, але не могли домовитися. І тоді передбачалася також відставка Шмигаля, а на прем'єра пророкували Свириденка. Але щось не вийшло, не домовилися, оскільки є ціла низка груп інтересів.

Так, ми бачимо, що непросто складаються відносини глави Офісу президента і глави фракції. Є конфлікт інтересів із представниками грантових організацій, а це, по суті, партнери "зелених" у владі. Починаючи з Гончарука, більша частина складу Кабміну пов'язана з тими чи іншими грантовими, реформаторськими або антикорупційними структурами. Тому й така рокіровка.

Нічого принципово в політиці від цього не зміниться. У нас, як і раніше, залишиться дуалізм влади. Здавалося б, "слуги народу", володіючи монобільшістю, мали всі можливості, щоб вирішити це одвічне протиріччя української політики, але цього зроблено не було.

Якщо говорити на чистоту, то один Кабмін легко можна списати, оскільки ключові рішення ухвалюються на Банковій. А люди, які сидять у кріслах на Грушевського, за великим рахунком є номіналами.

Глава уряду Шмигаль поки що залишиться. Однак оскільки намір відправити його у відставку навіть не приховувався, далі все залежатиме від перебігу подій і стану справ.

Найближчими місяцями Шмигаль ще залишиться на своїй посаді, але це не дає йому абсолютно ніякого імунітету. Мабуть, все-таки не зуміли домовитися, не знайшли баланс.

Зверніть увагу, як нерівно йде процес: одних відправляють у відставку, інших - ні, тому що не вистачає голосів. Це свідчить про те, що конфлікт у владі залишився. Одвічний закон української політики свідчить, що збідніння "корита" при збереженні охочих до нього долучитися призведе до посилення внутрішньовидової політичної боротьби. Власне, саме це і демонструє ротація в Кабміні.

Що стосується звільнених міністрів, то, наприклад, того ж Малюську я б відправив у відставку ще три роки тому, оскільки, якщо за два роки керівник не показав позитивних результатів своєї роботи, він їх уже ніколи й не покаже – це може підтвердити будь-який менеджер. А що сталося за Малюськи? В Україні переможено рейдерство? Ні, воно процвітає. Змінилися умови утримання в пенітенціарних закладах? Ні, як був там треш, так і залишився всюди, починаючи від Лук'янівського СІЗО і закінчуючи останньою колонією. Чи, можливо, Камишин щось змінив у стратегічних галузях? Ні, промисловість у нас уже помножена на нуль, і рахунок на табло.

Загалом, одні міністри більше займалися політикою, як Верещук, інші щось намагалися робити, але поки що, на жаль, незадовільно.

Що стосується Кулеби, то він красиво презентує. Однак красиво презентувати має спікер, а глава дипломатії має забезпечити просування інтересів держави, яку він представляє. А при ньому ми програли Глобальний Південь і країни Латинської Америки. Усе це – результат роботи нашої дипломатії. Те, що 12 пунктів мирного плану Китаю підтримали 110 країн, а підсумковий документ Саміту миру – трохи менше, є результатом роботи дипломатії. Та й якщо просто поговорити з нашими співвітчизниками, які опинилися за кордоном, то в них дуже великі претензії до роботи посольств і консульств. Це теж питання до МЗС.

Тому, як репрезентант України і речник МЗС, Кулеба на своєму місці, але як менеджер і людина, яка має керувати роботою такого важливого і відповідального міністерства, – не зовсім.

Тож це реструктуризація, а не відставка Кабміну. Відставка уряду – це коли приходить нова команда з іншою позицією, іншими ідеями та іншою ідеологією. у нас же пішли іншим шляхом.

Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреда