Варто взяти на замітку: вчені показали, як стародавні люди справлялися зі спекою

Сучасна архітектура часто передбачає постійну подачу електрики і кондиціонування повітря, що призводить до створення будівель, в яких велике місце займають скляні фасади і герметичні вікна. Така залежність стає серйозним недоліком при відключенні електрики, особливо під час сильної спеки, що особливо актуально в нинішній непростий час, пише The Conversation.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Коли відключається електрика, відсутність природної вентиляції і жароміцна конструкція перетворюють багато сучасних будівель на задушливі приміщення, практично непридатні для життя. Історично цивілізації розробили архітектурні прийоми для боротьби зі спекотним і сухим кліматом, багато з яких можуть послужити цінним уроком для сучасних дизайнерів.

Наприклад, шумери, які жили близько 6 000 років тому на території сучасного південного Іраку, будували будівлі з товстими стінами і маленькими вікнами, щоб звести до мінімуму вплив тепла. Їхні будівлі, побудовані з таких матеріалів, як саман і бруд, поглинали тепло вдень і віддавали його вночі, підтримуючи більш низьку температуру в приміщеннях, розповідає Адріана Зуніга-Теран, доцент кафедри міської географії Університету Арізони. Шумери також стратегічно грамотно розташовували будівлі впритул одна до одної, щоб зменшити кількість стін, які піддавалися впливу прямих сонячних променів, а невеликі внутрішні дворики і вузькі вулиці забезпечували необхідну вентиляцію і тінь.

Стародавні єгиптяни також освоїли методи збереження прохолоди. Вони використовували такі матеріали, як камінь для палаців і глинобитна цегла для житлових будинків — і те, і інше ефективно ізолювало від спеки. Вони винайшли мулькаф — пристрій для вловлювання вітру, який спрямовував прохолодні бризи в будівлі. Цей принцип досі використовується на Близькому Сході та в Центральній Азії, доводячи свою ефективність у підтримці комфорту без кондиціонерів навіть у дуже спекотну погоду, каже Зуніга-Теран.

Пуеблони на південному заході США також пристосувалися до навколишнього середовища. Вони будували будинки з маленькими вікнами і товстими стінами з глинобитної цегли та каменю, а також орієнтували свої будівлі під навісами скель, щоб максимально використовувати тінь влітку і сонячне світло взимку. Таке стратегічне використання сонячної орієнтації давало їм змогу зберігати прохолоду влітку і тепло взимку, і цей прийом, як і раніше, актуальний для сучасного сталого проєктування.

Управління водними ресурсами в посушливому кліматі — ще один урок з історії боротьби з нестерпною спекою без "благ цивілізації". У VIII столітті мусульманські халіфати в Північній Африці та Іспанії розробили складні системи збору дощової води, спрямовуючи стоки з дахів у цистерни для зрошення. Цей метод знайшов відображення в сучасному міському дизайні, наприклад, у Мендосі, Аргентина, де дощова вода використовується для зрошення міських зелених насаджень.

Майя і теотіуаканці в Мексиці та Центральній Америці також досягли успіху у водозбереженні, використовуючи свої архітектурні особливості для відведення і зберігання дощової води в посушливий сезон. До цих стародавніх методів зараз повертаються вчені, які досліджують стійкі рішення з управління водними ресурсами в сучасних містах.

Сучасні архітектори можуть використовувати ці стародавні методи для проектування будівель, краще пристосованих до дедалі спекотніших і сухіших умов. Завдяки таким елементам, як збір дощової води, стратегічна орієнтація і природна вентиляція, сучасні будівлі можуть знизити потребу в кондиціонуванні повітря і підвищити стійкість до перебоїв у подачі електроенергії, вважає Зуніга-Теран. Ці уроки минулого — не лише важлива адаптація людства до спекотнішого майбутнього, а й нове життя для стійких практик, які колись були загальновідомі, підсумовує вона.

Раніше Фокус писав, що наслідки екстремальної спеки торкнуться 90% населення планети. За прогнозами вчених населення світу зіткнеться з потенційним збільшенням соціальної нерівності і неможливістю скорочення викидів вуглекислого газу в атмосферу.

Також Фокус писав про теплову карту, що показує країни, які стануть непридатними для життя. Якщо глобальна температура Землі підвищиться всього на 1,5 градуса Цельсія, мільярди людей опиняться під загрозою смерті через температуру, яку наші тіла просто не зможуть винести.