На Хмельниччині у селах зменшилась кількість корів

Стали менше тримати корів жителі сільської місцевості на Хмельниччині через низьку рентабельність, розповів Суспільному член Асоціації виробників молока, директор одного найбільших з підприємств з виробництва молочної продукції області Сергій Іващук, пише agronews.ua.

За його словами, щоб отримувати з молока прибуток – слід розводити поголів’я не менше, ніж 100 корів. Натомість для сільських жителів одна-дві корови стають частіше збитковими.

“Встаю о третій годині ночі. Ставлю воду підігріти та мию їх. Гної виношу. На початку п’ятої ранку я вже дою”, — розповіла жителька Кадиївки Валентина Коваль.

20 років поспіль тримає корів та торгує молоком на продуктовому ринку в Хмельницькому, каже жителька села Кадиївка Ярмолинецької громади Валентина Коваль. Зараз в неї чотири корови.

“Рятує мене апарат доїльний. Зараз ситуація зі світлом не дуже. То в мене весь час під руками генератор. Сама заводжу, сама дою. Десь пів на шосту виїжджаємо з чоловіком на ринок. Кожного дня, без вихідних. Понеділок лише вихідний”.

“Ми у травні возили на ринок – було 50 пляшок за добу з чотирьох корів. А зараз 25-26. Взагалі, впало молоко зовсім. Жара, ґедзі, бомки, мухи. Паші нема зовсім, пасовиськ ми не маємо. Майже кожного дня худоба на одних і тих самих місцях, просто щоб в хліві не стояла, ми виганяємо. А так три рази на день треба в жолоб дати їсти їм. Сіна з 15 машин треба заготовити”.

Ціни на молоко виросли, каже жінка.

“35-40 гривень. Воно впало, тому й подорожчало. Але зараз в нас намагаються перекупки забирати, бо продають його ще дорожче. Було багато молока – то ми трошки стояли й торгували. Ви знаєте, ми щось не рахуємо витрати. А так – вторгували, є копійка. А витрати йдуть, чому й ні. Кожного дня на своїй машині їздимо, ще пасажирів беремо. Води теж не вистачає, часом і мутна робиться, як багато випоюємо, бо ж худоба хоче води, а тим більше в жару. Десь до десяти відер в день випиває кожна корова”.

Каже, випасати корів на своїй території їй дозволив місцевий підприємець. Бо місця для пасовиськ в селі нема. Під водонапірною вежею також зробив корито, куди стікає вода для худоби.

“Та й легше, бо в криниці багато треба води на ту худобинку. Запитують мене: “Ти коли-небудь була на морі? Ти коли-небудь відпочивала?”. А як, якщо в обід треба худобу обійти. Навіть діти голодні, то я кажу: “Ні, я вперед до корів, ви там собі що-небудь візьмете”.

Та попри всі труднощі, каже Валентина Коваль, триматиме корів – поки стане сил, бо обрала собі таку долю.

“А на роботі, я вам скажу, цілий день треба бути на ногах, ті години відпрацювати, не відпочивати. А так я собі можу лягти на тих пів годинки, відпочити”.

Для сільських жителів Хмельниччини молочарство стає дедалі менш популярною справою через низьку рентабельність, розповів член Асоціації виробників молока, директор одного з найбільших підприємств з виробництва молока в області Сергій Іващук.

“Корова – це постійний живий організм, який потребує 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Має бути перш за все підтримка держави й завзяття господаря. Тому що коли в тебе на фермі 1000 дійних корів, то можна систематизувати. Одна людина займається технікою штучного осіменіння, друга, умовно, займається ветеринарією, третя – годівлею, четверта — все це втілює, п’ята – дояр, оператор машинного доїння. Коли ти сам – ти мусиш бути директором, і керівником ферми, і доярем, і зоотехніком, і ветеринаром. Інколи, коли порахуєш вартість праці – то легше купити молоко в магазині, а займатися чимось іншим”.

Аби ця праця була рентабельною, каже, потрібно тримати не менше ста корів. І тут вже йдеться не про особисте селянське господарство. На його підприємстві на 150 робочих місць понад 5 тисяч голів великої рогатої худоби, половина — це корови.

“Якщо говорити по минулому році, то рентабельність там була на рівні 13%. Тому що ті, хто займається молоком – вони у великих кредитах. Це апріорі, як аксіома. В нас кредитний портфель складає постійно близько 200 мільйонів гривень. Тому що постійно потрібно інвестувати в модернізацію ферм, нові доїльні зали, нове охолодження системи. Маєш змінювати енергоефективність. Під час війни, , відключення світла впливають на те, що ти працюєш на генераторах, а генератори треба купити”.

Молочне скотарство, зі слів Сергія Іващука, є життєво необхідною галуззю і Хмельниччина має шанси стати її центром. Стимулювати розвиток, каже, має держава і під час війни шукати можливості долучити до збереження молочарства іноземних донорів.

За словами начальника обласного управління агропромислового комплексу Олега Омелянюка, в області станом на зараз налічується понад 112 тисяч корів, з них 28 з половиною тисяч тримають підприємства, решта – в господарствах населення.