Російська армія досягла апогею, починається спад активності. Інтерв'ю з генералом Романенком

Наступальний імпульс російської окупаційної армії досяг апогею і почне знижуватися вже найближчим часом. Покровськ, як і раніше, є для противника метою номер один. Тут він використовує всі сили та засоби, у тому числі й примус бійців окупаційної армії виконувати накази під загрозою розстрілу на місці.

Попри це, у ворога більше немає можливості активно просуватися на всіх напрямках на сході України. Про це свідчить ситуація під Торецьком та в районі Нью-Йорка. Щоб компенсувати це "просідання", країна-агресорка Росія може обрати нову тактику: активне застосування балістичних ракет малої дальності, у тому числі за рахунок поставок "осі зла". Водночас на рівні глав держав нині відбувається формування стратегічних "червоних ліній".

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– З посиланням на низку джерел Інститут вивчення війни повідомив, що вже найближчими днями країна-агресор Росія може отримати від Ірану балістичні ракети малої дальності. Йдеться про Ababil та Fateh-360, дальність яких не перевищує 120 кілометрів. Що вам відомо про це озброєння? Чи може таке посилення ворога позначитися на ситуації у наших містах та селах?

– Будь-яке озброєння, особливо таке, яке має високий потенціал руйнування, таке як балістичні ракети, становить небезпеку. В Україні не так багато засобів, які можуть протистояти такому озброєнню, знищувати його. Наші союзники намагаються допомогти нам у тому, щоб не допустити постачання озброєнь до Росії, проте "вісь зла" – Росія, Північна Корея та Іран – налагодила взаємодію.

Але я хотів би нагадати, що раніше Іран передавав Росії балістичні ракети Fateh-110, Zolfaghar. На жаль, Іран має такі можливості, і російській армії потрібно просто освоїти застосування цієї зброї.

Фактично відбувається формування стратегічних "червоних ліній" для кожної зі сторін на найвищому рівні у закритому форматі – не лише щодо взаємної підтримки та постачання озброєнь між Іраном та РФ. Є ще й глобальна гра між США, Китаєм та РФ, де тривають торги, в яких йдеться про стратегічну та особливо ядерну зброю. Відомо, що ескалація та загрози застосування ядерної зброї – це два напрямки, які Путін давно "осідлав" і застосовує для тиску на наших союзників.

У цьому контексті дуже показовими були постачання ракетної зброї Росії із Північної Кореї. "Пробний камінь" був кинутий. На жаль, ці ракети, KN-23 та KN-24, вже були застосовані ворогом в Україні. Вони не настільки точні, як "Іскандери", але є досить руйнівними та мають серйозний потенціал.

Таким чином, іранські балістичні ракети збільшують небезпеку. У потенціалі Росії з'являється можливість накривати всю територію України.

І цьому необхідно протидіяти. Як протидіяти? Треба бити по наземних об'єктах, пов'язаних із пусковими установками, з російськими та корейськими ракетними комплексами, а в перспективі, можливо, і з іранськими. Це перший напрямок протидії. Другий напрямок пов'язаний зі знищенням ракет, які вже запущені, і тут нам можуть допомагати союзники. Звичайно, це менш ефективно, ніж знищення пускових установок. Для цього нам потрібні протиракетні засоби.

– Повертаючись до іранських балістичних ракет дальністю 120 кілометрів. Яке значення тут має "санітарна зона", організацією якої на території РФ займаються ЗСУ? Якими могли б бути пріоритетні цілі цих ракет на такій відстані?

– Думаю, наступальний імпульс російської окупаційної армії досяг апогею ще в серпні. За прогнозами, він почне знижуватись у вересні. На всіх напрямках і з такими темпами противник більше не зможе просуватися. Але, щоб підтримувати свої позиції, можна застосовувати зброю саме такої дальності. Фактично це додатковий потенціал ракет тактичного радіуса дії.

Причому йдеться не лише про ракети на 120 кілометрів. Той-таки Fateh-110 має дальність до 300 кілометрів, є можливість застосовувати ракети й до 400 кілометрів. Zolfaghar має дальність від 300 до 700 км. Є у Росії і ракети на 1000 кілометрів.

Тобто це, як то кажуть, як вони увійдуть у смак. Спочатку на 120 кілометрів, а потім збільшуватимуть. Головне почати.

Це очевидно негативна перспектива для України. Тому тут потрібні не невиразні заяви про "потужну допомогу" нашій країні, які ми чуємо від президента США, а реальне посилення, зокрема, можливостей ППО України.

– Останнє питання – щодо Покровська. Ми бачимо, що окупаційна армія, на жаль, продовжує просуватися до цього населеного пункту. Бої у міській забудові вважаються досить складним завданням. Чи припускаєте ви, що противник може спробувати обійти Покровськ із флангів?

– Я не відкидаю такої можливості. Але так чи інакше це означатиме захоплення цього міста, раніше чи пізніше. Ворог шукатиме можливості з урахуванням свого інструментарію. А він у нього досить широкий. Це, зокрема, авіаційні бомби, боротися з якими союзники нам не допомагають. Вони не розв'язують питання постачання далекобійного озброєння, яке могло б бити по аеродромах і складах на території РФ. Крім того, у ворога перевага в артилерії та в особовому складі – за цим показником він кратно перевершує українську армію. Ворог має можливість проводити ротації, тому на місце знищених військовослужбовців наступного ж дня приходить така сама кількість нових. Крім того, в окупаційної армії украй жорстка дисципліна. За невиконання наказу – розстріл на місці. Це "пригожинські" підходи.

Думаю, російська армія продовжуватиме вести бойові дії, виконувати свої завдання, незважаючи ні на що. Озброєння, техніка, боєприпаси та люди у них є. Але вони неспроможні одночасно активно наступати і на Покровськ, і на Селидове. І під Торецьком діють вже не так активно. Під Нью-Йорком для противника теж не все так просто.

Покровськ для них – основна мета, і вони до неї просуваються. У нас є деякі опції для стабілізаційних дій. Ми вже на початку цього шляху на Покровському напрямку.