Що заважає продавати конфісковані російські активи?

У травні 2022 року у відповідь на агресію РФ парламент запровадив новий вид санкцій — стягнення активів у дохід держави.

За більш як два роки під дію санкційного механізму потрапили 58 осіб і компаній, в яких стягнули понад 1700 активів: від нерухомості і корпоративних прав до творів мистецтва та зброї. Їхня реалізація мала б забезпечити кошти для відновлення зруйнованої інфраструктури та компенсації шкоди постраждалим від війни.

Станом на середину серпня Україна в росіян та їхніх поплічників конфіскувала:

• твори мистецтва — 537 (31%);
• зброю — 336 (19%);
• транспорт — 292 (17%);
• авіадеталі — 192 (11%);
• нерухомість — 181 (10%);
• корпоративні права — 69 (5%);
• фінансові активи та майнові права — 63 (4%);
• земельні ділянки — 41 (3%).

На сьогодні державі вдалося реалізувати тільки 35 активів (приблизно 2% від їхньої загальної кількості). При цьому продали лише чотири об’єкти, а решта — це перерахування конфіскованих коштів до бюджету.

Загалом дохід від російських активів становить приблизно 837 млн грн — сума незначна, особливо якщо згадати, що передані відомству активи оцінюють у майже 15 млрд грн.

Здавалося б, чому державі просто не продати всі конфісковані підприємства, нерухомість і землі путінських посіпак та спрямувати ці кошти на компенсації постраждалим або відбудову? У спеціальному дослідженні ми виявили, що майже на всіх етапах роботи з активами виникають труднощі та перепони, які гальмують або навіть унеможливлюють їхній продаж.

Спробуємо розібратися в цих перепонах докладніше.

Затримки з передачею активів

При запуску нового санкційного механізму закон чітко не визначав строку, протягом якого уряд мав обрати орган для управління активами. Як наслідок, прийняття відповідних рішень часто затягувалося.

З грудня 2022-го по серпень 2023-го Кабмін визначив управителів для активів 18 підсанкційних осіб, а процедура в середньому займала три місяці. Проте для частини активів цей строк був суттєво довшим. Наприклад, колишні активи Дерипаски передавали Фонду державного майна України (ФДМУ) понад п’ять місяців. А для акцій у «Першому інвестиційному банку» російського олігарха Гінера процес пошуку управителя тривав дев’ять місяців.

Зрештою в травні минулого року парламент поклав функції управителя конфіскованими активами на ФДМУ, прибравши «посередника» в особі уряду. Такий підхід оптимізував процедуру, і за чотири з половиною місяці до управління Фонду передали активи ще 23 підсанкційних осіб.

Труднощі з аналізом активів і доступом до них

За даними ФДМУ, у 70% конфіскованих підприємств відсутні документи про їхній фінансовий стан. Така ситуація виникає через приховування, вилучення або навіть знищення інформації.

Це ми спостерігали в кейсах зі стягненням Демурінського гірничо-збагачувального комбінату, що належав російському олігарху Шелкову, та заводу «АЕРОК», який до конфіскації належав компанії, пов’язаній із російським олігархом Молчановим. Знищення документації призвело до затягування у процедурі прийняття цих і низки інших активів в управління та підготовки для подальшої реалізації, адже відновлення фінансових даних може займати до двох-трьох місяців.

Крім того, доступ до частини активів обмежений, якщо вони перебувають на тимчасово окупованих територіях або в зонах активних бойових дій. На середину серпня щонайменше 101 об'єкт (не враховуючи транспортних засобів, місцезнаходження яких точно визначити неможливо) розташовується на ТОТ. Такі активи перебуватимуть у замороженому стані аж до відновлення контролю держави на цих територіях.

Ще третина конфіскованих компаній розташована у 40-кілометровій зоні від лінії зіткнення, що ускладнює призначення нового менеджменту для підготовки цих активів до реалізації.

Арешти та обтяження

Перепоною для оперативного отримання активів в управління ФДМУ залишаються й численні арешти та обтяження майна.

Наприклад, у межах підготовки до приватизації лише за одним активом — уже згаданою нами підсанкційною компанією «АЕРОК» — було скасовано сім арештів у різних кримінальних провадженнях. За даними ФДМУ, 80–85% активів, стягнутих у дохід держави і переданих в управління органу, досі перебувають під арештами, накладеними в межах кримінальних чи виконавчих проваджень.

На скасування арешту у кримінальному провадженні може піти від двох-трьох тижнів до кількох місяців. Такі справи розглядаються за правилами не спеціального (санкційного), а загального процесуального законодавства судами загальної юрисдикції. Тож через завантаженість суддів швидко встановити повний контроль над активами часто не виходить через відкладення розгляду справ або затримки, пов'язані з підготовкою судових рішень. Наприклад, при скасуванні арешту корпоративних прав ПрАТ «Пентопак» для видачі повного тексту ухвали знадобилося кілька місяців. І, відповідно, провести реєстраційні дії щодо нього і тим паче підготувати до продажу підприємство було просто неможливо.

Специфіка активів

І тут також варто нагадати, що не всі активи, які стягує суд, можна взагалі продати — з огляду як на законодавчі обмеження, так і на недоцільність такого продажу.

Половину всіх конфіскованих активів становлять твори мистецтва президента-втікача Януковича (їхня вартість оцінюється у 18,7 млн євро) і «колекція» вогнепальної зброї зрадника Богуслаєва. Артоб'єкти з «Межигір’я» ще з 2014 року мають статус музейних предметів, а законодавство обмежує відчуження таких культурних цінностей. Не визначений у законодавчих актах і порядок реалізації вогнепальної зброї, яка перебуває у державній власності.

Заблокована на сьогодні й реалізація земельних ділянок, і все через неузгодженість між Земельним і Бюджетним кодексами і Законом «Про санкції» щодо зарахування коштів від їхнього продажу. Тому без внесення змін до законодавства важливий пласт активів продовжує бути баластом.

Однак навіть за змоги не всі активи варто продавати з молотка. Наприклад, під санкції потрапили одразу п’ять компаній із галузі авіаційної промисловості, а також міністерство оборони республіки Білорусь. Як наслідок, ще 11% від загальної кількості стягнутих активів становлять авіадеталі та обладнання. Продаж таких об'єктів недоцільний, адже їх можна використати для посилення нашої обороноздатності. До речі, станом на серпень процедура їхньої передачі Силам оборони триває.

Шкідливі законодавчі ініціативи та брак покупців

Через проблеми з передачею активів в управління перші спроби їх продати припали лише на літо 2023 року. Тоді ФДМУ оголосив про продаж аграрного підприємства на Дніпропетровщині, яке раніше належало російському олігарху Шелкову. Але приватизувати компанію не вдалося, — на перший аукціон ніхто не з'явився, а через проблемний характер активу ФДМУ самостійно скасував повторний аукціон.

Та ще до цього, у травні, законодавці однією пропозицією до законопроєкту заблокували реалізацію конфіскованих підсанкційних активів аж на сім місяців і лише в березні 2024-го до закону внесли необхідні зміни. Зрештою в середині травня цього року Фонду держмайна вперше вдалося продати конфісковані активи — дві квартири в Одесі за 6,9 млн грн. Згодом реалізували ще два об'єкти — завод на Київщині та вже згадане агропідприємство на Дніпропетровщині.

Загалом із десяти спроб продати конфісковані активи успіхом завершилися чотири. При цьому лише на двох із них була конкуренція та з'явився більш як один учасник. Відсутність інвесторів на торгах може зумовлювати як безпековий чинник, так і недовіра до бекграунду активів, пов’язаного з відносно новим механізмом конфіскації та ризиками її оскарження колишніми власниками.

На сьогодні для потенційних покупців підсанкційних активів у законодавстві передбачено єдиний вид гарантії — обмеження витребування попереднім власником приватизованого майна. Але такі гарантії не поширюються на всі активи, тож законодавцям варто забезпечити додатковий захист для інвесторів.

***

Загалом 70% усіх стягнутих у власність держави активів не можна продати через законодавчі обмеження, перебування на ТОТ або спрямування на потреби оборони. Низьку результативність реалізації підсанкційних активів також зумовили затягування або прийняття необґрунтованих рішень із боку органів, залучених до процесу управління підсанкційними активами або врегулювання цієї сфери.

Останнім часом чимало перешкод на законодавчому рівні таки усунули, що сприяло першим успіхам на аукціонах. Але постають нові виклики, зокрема пов'язані з необхідністю залучити додаткові ресурси для оцінки та інвентаризації активів, які і надалі накопичуються. А ще залишаються питання до забезпечення належного обліку та моніторингу всього цього майна.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.