Чому Курськький прорив ЗСУ не випадковість

Бої в Курській області почалися 6 серпня. Цього дня противник на Покровському напрямку вів бойові дії на рубежі Керамік — Олександрівка — Воздвиженка — Лозуватське — Іванівка — Веселе — Сергіївка — Желанне — Новоселівка Перша — Яснобродівка — Карлівка — Нетайлове — Невельське (рубіж не з точністю ГОУ ГШ, але десь там).

• Про Курський прорив і оборону Покровська. Інформаційна битва

Чи впливає операція в Курській області на операцію на Покровському напрямку?

Напередодні наступу на Курщину, 5 серпня, сталися 124 бойові зіткнення, з них на Покровському напрямку — 30, тобто 24 %. Наступного дня, 6 серпня — уже 133, на Покровському напрямку — 41 (31 %), 31 серпня — 179, на Покровському напрямку — 55 (31 %), 3 вересня — 197, на Покровському напрямку — 56 (28 %).

Математика каже: якщо з 11 активних оперативних напрямків на якийсь припадає 30 % бойових зіткнень, то, без сумнівів, це напрямок головного удару противника. Логічно припустити, що саме тут він зазнає 30 % втрат. З 6 серпня по 3 вересня ворог на Покровському напрямку втратив 10 146 в/сл, 57 танків, 158 БМП/БТР, 384 гармати й міномети, 12 РСЗВ, 9 систем ППО, 547 автомобілів.

Біля Очеретиного противник прорвався 14 травня, що можна взяти за початок відліку оборони Покровська. За перші 30 днів боїв росіяни втратили на Покровському напрямку (ті самі 30 % від загальних втрат) 11 589 в/сл, 132 танки, 232 БМП/БТР, 391 гармату й міномет, 9 РСЗВ, 15 систем ППО, 584 автомобілі.

Можемо стверджувати, що впродовж літа рівень втрат противника на Покровському напрямку радикально не змінився. Відмінності пояснюються переважно тим, що у противника поменшало озброєння, бойової техніки й трохи особового складу. Інший висновок — період, коли ОТУВ «Сіверськ» зайшло на терени Курської області, практично не відрізняється за рівнем втрат від того, коли його ще не існувало в природі. Тобто ворог не змінив інтенсивності бойових дій, не змінив складу свого угруповання, не змінив середнього наряду ударної авіації, витрати боєприпасів.

Безумовно, командування ворожого УВ «Центр» докладає зусиль, щоб підтримувати темп наступу, і має для цього лише два інструменти: послідовно зосереджує зусилля на напрямках, де є успіх, і нескінченно кидає людські поповнення, підтримуючи боєздатність першого ешелону.

Дуже популярно оцінювати розмір наших невдач втраченими квадратними кілометрами й кількістю населених пунктів на них. Ці критерії дуже близькі до критерію «середня температура по лікарні», яка показує, що персонал виконує колосальну роботу, але не дає жодного уявлення ані про ефективність лікувальних заходів, ані про стан лікарні, ані про кваліфікацію лікарів.

З територіями та сама історія: втрата умовних 10 кв. км посеред рівного, як стіл, степу, з привізною водою, плечем логістики 70 км і втрата 1 кв. км, на котрому розташована природна або штучна бар’єрна ділянка, зручна для оборони, — дві різні втрати. Повернути територію можна, а воскресити полеглих бійців, котрі вимушені виконати безглуздий наказ «ні кроку назад!», котрий не дає жодних тактичних здобутків, — ні. Вибір наче очевидний.

• ​​Про штурми рашистів на Покровському напрямку. Темп їх просування бентежити не повинен

Ще одна популярна теза — порівнювати ситуацію на Покровському напрямку «за Залужного» й без нього. Цей метод має один дуже серйозний недолік — попередній головком фізично не керує бойовими діями саме зараз, тому у світі не існує нікого, хто може з гарантією 100 % сказати, як би було зараз зі старим головкомом під Покровськом. А от командувач ОСУВ «Таврія», його штаб і бригади там — усі ті самі, тому слушно припустити, що події розвивалися б так само, як нині.

Яка ситуація на Покровському напрямку зараз?

За інформацією з відкритих джерел, наша «Таврія» має там сім бригад, у лавах яких замість штатних 25–30 тисяч осіб, за різними оцінками, 10–15. Ці славетні, без перебільшення, українці стримують угруповання військ противника «Центр» чисельністю до 70 тисяч бійців. Є інформація, що з Куп’янського напрямку ворог перекинув 25–30 тисяч на допомогу. Успіхи противника в районі Піщаного відкривають йому перспективу виходу на берег Осколу, тому малоймовірно, що росіяни будуть розкидатися військами на Харківщині, адже є ще глухий кут на півночі області й гола-боса-підперезана Курщина, котру слід рятувати.

Загалом противник має перевагу 8:1 (нормативна для успіху наступальної операції — 2:1), але не може подолати запеклий опір «Таврії». Утім тиск на наших колосальний. Ілюстрація: 11-й мотопіхотний батальйон «Київська Русь» 59 ОМПБр (десь 300 бійців), котрий воював поблизу Карлівки, утримував позиції, щодоби «приймав» 200–400 снарядів, до 120 fpv, зазнавав повітряних нападів, але відбивав атаки 1 200 ворогів. Які до людей можуть бути претензії?! Це далеко за межами можливостей!

Після візиту нашого нового головкома на ОКП «Таврії» та КП бригад на напрямку з’явилися українські резерви. Є припущення, що три бригади, одна з котрих — нацгвардійці. Малувато, звісно, але результат: ворог не зміг взяти Селидове миттю й утопився в боях на східній околиці, в Максиміліанівці зупинили наступ ворога, метою котрого було оточити Красногорівку — Невельське — Українськ.

В останньому ворога ще й відкинули від міста. Саме ці резерви дають Силам оборони час наростити оборону Покровська (ВЦА казала днями, що готові аж п’ять рубежів) і перекинути додаткові резерви.

Ця ситуація зберігатиметься тиждень-два, і якщо командувачу УВ «Центр» вдасться наростити зусилля, то ворог вирішить свої завдання і наші знову відходитимуть.

Помилки командирів під Очеретиним і Новогродівкою призвели до втрат. Чи зроблено post mission briefing? Lesson learned? Сподіваємося — так. Але навіть ці помилки не обернулися ні проривом тактичної зони оборони «Таврії», ні обвалом фронту. Ворог регулярно вкидає цю тезу через всі наявні канали, тому пам’ятаємо, що довжина лінії фронту — 3 000 км, на 970 з котрих точаться активні бої, а ширина ділянки від Воздвиженки до Галицинівки, де ворог наступає під Покровськом, — 23 км. Який, нафіг, обвал фронту?!

Як розвиватиметься ситуація?

— Командувач УВ «Центр» Мордвичов переніс напрямок головного удару до південної частини своєї операційної зони, тому найближчим часом бої спалахнуть у районі Українськ — Галицинівка — Курахівка — Гірник та біля Селидового. Без контролю над районом Селидового противник не може розвивати наступ на Покровськ.

Перед генералом Мордвичовим стоїть завдання вийти до Мирнограда, щоб зберегти темп наступу, але для цього слід прорватися через позиції «Таврії» на рубежі Новогродівка — Гродівка, що матиме високу ціну, аж таку, що Мирноград нікому буде штурмувати;

— Ворог намагатиметься форсувати річки Журавка та Казенний Торець. Орки до кінця вересня цілком здатні підійти до Покровська, але взяти його відразу не зможуть: навколо міста відкрита місцевість, яка сприяє обороні, а не наступу, війська «Таврії» утримують позиції поблизу Селидового й Костянтинівки, тобто зберігають хороші позиції для контратак, що уповільнить просування противника.

Мораль така: битва за Покровськ — апогей наступальної операції противника на Південно-Західному ТВД у 2024 році. До кінця року йому не вдасться не лише окупувати Донецьку область у межах її адміністративних кордонів, але й оволодіти поясом фортець Костянтинівка — Дружківка — Краматорськ — Слов’янськ.

Противник до кінця місяця зможе захопити район Невельське — Українськ, загрузне у вуличних боях у Селидовому, вийде до Покровська та зав’яже бої за місто.

Резерви, які Сили оборони вже перекинули на Покровський напрямок, радикально ситуації не змінять, адже противник зосередив тут усе, що мав, обдерши Куп’янський, Сіверський, Запорізький і Херсонський напрямки. Усе, чого не дали Мордвичову, поїхало в Курську область.

«Таврія», вмиваючись кров’ю, виконала своє головне завдання — виснажити противника, створити умови, коли ворогу нічим фізично продовжувати наступальну операцію. А Силам оборони є. І саме в цьому головний сенс. Ворог на шпагаті: на Покровському напрямку спалені всі наявні резерви, на півночі палає Курська область, а ЗСУ ще мають резерви й абсолютно не зрозуміло, в який момент, де і з якими задачами ці резерви з’являться.

УВ «Центр» робить свою останню ставку в цій операції. До кінця вересня все має прояснитися. Курськ, панове, не випадковість. І не коштом Покровська.

Джерело: LB.ua