Як зміни в Уряді вплинуть на підтримку партнерів: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Як зміни в Кабміні вплинуть на підтримку партнерів і чому Володимир Зеленський їде в Німеччину, в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк. Більше важливих деталей – далі у матеріалі.

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми писали про справжню мету поїздки Владіміра Путіна в Монголію. Деталі – читайте за посиланням.

Про стратегію Юлії Навальної щодо Росії

Юлія Навальна запропонувала Заходу нову стратегію щодо Росії у міжнародно визнаних кордонах. Навальна наголосила, що хоч би яким було майбутнє Європи, Росія в ньому буде. І пропонує європейцям не підтримувати тих, хто поширює ненависть, допомагати таким як вона, і розділяти Росію та Владіміра Путіна. А також не погрожувати поділом Росії на багато частин.

Немає ніякої "стратегії" Навальної. Це взагалі безсенсовні виступи, які ні на що не впливають. Вони не матимуть ніяких історичних наслідків. Не Навальна вирішуватиме, якою буде Росія після цієї війни, які процеси там відбуватимуться потім.

Немає ніякої концепції, мовляв, це Путін воює, а не росіяни. Воює країна. Максимально масштабно воює Росія. Так, є 10 – максимум 15% людей, які проти війни, які протестують. Є взагалі люди, які на боці України воюють.

Є такі люди, як Каспаров (російський опозиціонер, гросмейстер Гаррі Каспаров – 24 Канал), наприклад, які активно займаються промоцією, що Росія обов'язково має програти, щоб пройти через всі концепції покаяння, репарацій і так далі. Є фундаментально велика кількість людей, які дійсно розуміють, що це за війна, розуміють природу росіян, але це точно не Навальна.

Абсолютно зрозуміло, що воює саме Росія, що програти має саме Росія, що має бути сотні тисяч різних судових вироків, не тільки один ключовий щодо Путіна. Треба розбирати воєнні злочини, які чинять конкретні люди на території України. Це ж не Путін ґвалтує когось. Безумовно, Путін не набирав би всіх цих людей, якби вони були не готові піти в Україну, вирізати там сім'ї й щось подібне чинити.

Крім того, не Навальній вирішувати, чи хочуть, наприклад, інгуші, ічкерійці, дагестанці, башкири, буряти, які перебувають у зовсім іншому культурному полі, ніж класична Росія, не мати права на своє самовизначення? Немає ніякої федерації у Росії. Ти не можеш вийти зі складу цієї країни, не можеш побудувати там суверенність і так далі.

Росія має обов'язково пройти через поразку в цій війні, тому що це дозволить переформатувати кілька речей, наприклад, політичний простір Росії. Тобто з'являться не реваншистські, а інші групи, які розуміють, що таке сучасна цивілізація і сучасна конкуренція. Буде інший політичний ландшафт, інші партії. Усі ці "Справєдлівая Росія", "Єдіная Росія" зникнуть. Навіть не буде зрозуміло, де ж були мільйони членів цих партій.

Також треба буде переписати федеральний устрій, договір. Навіть не розумію, які народи захочуть бути в складі Росії, але тотальна кількість народів захоче мати свої суверенні кордони, суверенні території, отримати свою суб'єктність. Це те, що не було завершено у 1991 році.

Не має ніякого значення, про що говорить, наприклад, Навальна чи хтось подібний. Тому що це не впливає на ті історичні процеси, які сьогодні відбуваються. Вони хочуть залишитись у певній ніші, хочуть отримувати якусь дохідність з неї.

Ба більше, є низка європейських політиків, які вважають, що можна це продовжувати, гратися десятиріччями у підтримку опозиції та у такий спосіб начебто мати вплив на Росію. Це те ж саме, що в 50 – 60-ті роки підтримувати опозицію в Радянському Союзі в екзилі. Це нонсенс, не вони чинитимуть ті дії, які призведуть до революційних змін в Росії.

Україна знайде рішення, як знищити стратегічні бомбардувальники Росії

В Білому домі заявили, що твердження про те, що Україна за допомогою ATACMS зможе вразити більшість військової авіації, з якої Росія завдає ударів по українських територіях, є помилковим. Адже 90% літаків, які Росія використовує для КАБів та ракетних ударів дальньої дії, розташовані за межами 300-кілометрової зони від українського кордону.

Кожна країна має право на свою думку. Проте все ж таки оперативне планування, яким займається Генеральний штаб ЗСУ, дозволяє зрозуміти, що збільшивши удари по території Росії, ми можемо суттєво повпливати на перебіг подій по лінії фронту.

З іншого боку, а хто сказав, що не можна буде знайти рішення для ураження саме стратегічної бомбардувальної авіації Росії? Я думаю, що воно буде знайдено. Тут же принципове питання – перенесення війни на територію Росії.

Треба над цим працювати. Я не думаю, що треба ображатися на те, що не ухвалюють рішення. Ми з вами розуміємо, що страх – це одна з емоцій, яка рухає людство до тих чи інших рішень. Якщо в України страху набагато менше, то в інших країнах його все ще багато. Цей страх треба розвіювати. Можна працювати з раціональними аргументами з погляду того, що таке міжнародне право, що таке право на самооборону тощо. Цим Україна оперує на офіційних дипломатичних майданчиках.

Усе ж таки ми перебуваємо у дискусії, чи можна бити, чи треба скасовувати заборони, чи треба збільшувати дальність й радіус ураження на території Росії. Рік тому цю дискусію неможливо було уявити. Це раціональна дискусія, але треба додати емоційного компонента – це те, що ми бачили у Львові; це те, що ми бачили в родині Базилевичів, у якій вижив лише чоловік. Я навіть не знаю, як він буде жити далі, неможливо просто уявити, що це таке. Ви ж бачили, які гарненькі донечки були у цього чоловіка.

Західне суспільство дуже любить гуманістичні концепції, любить говорити про те, як треба ставитись до тварин, людей різних орієнтацій, як треба берегти особистий простір людини тощо. Треба, щоб вони усвідомили, що Росія робить в Україні, що це не військові об'єкти, а свідоме вбивство цивільного населення.

Пуск з Ту-95М / Ілюстративне фото, Getty Images

Треба, щоб цей емоційний компонент працював, тому що мені здається, що європейські суспільства думають про інше, коли говорять про цю війну. Вони якраз говорять про раціональні аргументи. Мовляв, навіщо їм це потрібно, це ж буде ескалація, якщо Україна битиме по Росії? А якщо вони бачитимуть цей емоційний компонент, то, мабуть, все ж таки інакше сприйматимуть війну.

Безумовно, Польща може збивати ракети, для цього є всі інструменти. Однак питання в тому, що Польща це член колективного альянсу, там є певні правила, бюрократія і колективне рішення. Польща не може порушувати внутрішні колективні домовленості. Утім, Варшава готова про це дискутувати й не тільки вона.

Не забуваймо, що є країни, які абсолютно чітко й жорстко займають абсолютно правильну позицію. Це країни північної Європи, зокрема Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, я вже не кажу про країни Балтії. Вони дозволяють використовувати все, що передали Україні на власний розсуд, бо Україна має право це робити – це міжнародне право.

Однак ключовий партнер з погляду зброї – Сполучені Штати. 70 – 75% зброї, якою користується Україна, – американська. Наприклад, якщо країна передає якусь зброю, то ця зброя може бути виготовлена в США й треба мати відповідні дозволи від американців, як цю зброю використовувати.

Питання у Сполучених Штатах. Насамперед не забуваймо, це внутрішня достатньо жорстка дискусія. По-друге, США пробують планувати розв'язання багатьох проблем. Вони вважають, що війна в Україні – це лише одна з глобальних проблем, яка сьогодні тисне на глобальні спільноти. Й ще треба зважати на інтереси різних регіонів, зокрема на війну на Близькому Сході, події на Корейському півострові, у Тихоокеанському регіоні.

Багато чого є й американці на все це зважають. Тоді ухвалюють рішення, як вони говорять, що не можуть собі дозволити різку ескалацію. Це ми з вами розуміємо, що це не про ескалацію. Навпаки, якщо ти хочеш розв'язати питання глобального порядку й дехаотизації, щоб все ж таки правила працювали, то треба прибрати ключового донора нестабільності – Росію. Адже саме країна-агресорка фінансує все те, про що у США періодично говорять.

ФБР накрило мережу російських ботів, які хотіли впливати на перебіг тієї чи іншої політичної події у Сполучених Штатах. Поки Росія виглядає як сьогодні, то вони постійно будуть змушені реагувати вже на факт, тобто на втручання. Завдяки поразці Росії можна превентивно прибрати навіть саму можливість цього втручання; суттєво зменшити криміналізацію усіх ринків, за якою стоїть Кремль. Це і є військова, мілітарна, пропагандистська деескалація.

Ключове, що Сполучені Штати ніяк не можуть усвідомити, що якщо ти глобальний лідер, то в певні моменти треба все ж таки виступати на захист тих правил, які ти прописав. Захищайте ці правила, дайте можливість країні, яка хоче обнулити ці правила, програти.

Чому Зеленський особисто їде на "Рамштайн"

Аналітики пишуть, що остання спроба переконати США на далекобійні удари буде у президента Володимира Зеленського на полях саміту ООН. Також за повідомленнями ЗМІ, український лідер 6 вересня особисто приїде на засідання "Рамштайн" до Німеччини.

Я не знаю концепції слова "останній шанс", "остання можливість". Поки ти працюєш – у тебе завжди є можливість. Треба повертатися і доводити тему до кінця. Якраз таки ця воля у президента присутня й він тиснутиме поки не отримає результат.

Концепції "останній шанс" для президента Зеленського не існує. Для нього є просто шанс, який треба постійно намагатися реалізувати. Зокрема, це і про "Рамштайн", на якому треба активізувати три речі:

• кількість постачання відповідних інструментів, насамперед ми говоримо про протиракети. Користуючись геноцидним компонентом, який Росія демонструє у Полтаві, Сумах, Львові, треба переконати, що ЗРК Patriot, NASAMS, IRIS-T має бути більше в Україні;
• президент наполягатиме на пришвидшенні постачання. Адже виглядає дивно, що ми підписуємо ті чи інші меморандуми, договори, гарантії безпеки, де прописано, скільки треба отримати того, чи іншого інструменту, а потім процес постачання затягується у кілька разів довше, ніж потрібно;
• математика війни. Президент хоче пояснити, що не можна воювати, коли одна країна використовує будь-що, попри заборони, а інша країна, яка веде оборонну війну, має певні обмеження, які є штучними та юридично некоректні.

Я вважаю, що це не про останній шанс, а про можливість ще раз актуалізувати тему необхідну для України сьогодні. Це зброя, кількість, своєчасність постачання, зняття обмежень й робота у межах оборонної війни згідно з міжнародним правом.

Про зміни в Уряді

В українському парламенті відбуваються зміни. У соціальних мережах це вже назвали "міністропадом". З останнього – звільнено міністра закордонних справ Дмитра Кулебу. Подейкують, що він тепер займатиметься укріпленням відносин України з НАТО. Я розумію, що це внутрішня справа України й нам вирішувати, але як до цього ставляться наші партнери? Як на це відреагують у світі?

Абсолютно в робочому форматі відреагують. Подякуймо пану Кулебі. Він ефективно працював міністром. Президент говорить, що певні кадрові рішення треба ухвалювати, аби підсилити інші напрямки. Люди частково вигорають, тому що ти перебуваєш в однотипному форматі роботи.

Це ж війна, а під час війни один рік може йти за 2 – 3. Треба ухвалювати рішення, які оптимізуватимуть ті чи інші пріоритетні галузі та напрямки. Додавати нової функціональної крові.

Я б не сказав, що це "міністропад", адже деякі міністри навпаки позбавляються статусу виконувача обов'язків, чи навпаки збільшують свої операційні можливості, наприклад, Ольга Стефанішина. Частково міністри переходять на інші інституції та напрямки. Немає такого, що людину звільнили й вона зникла.

У нас немає електорального циклу, коли вибори призводять до того, що еліти частково ротуються. Однак ротації, зокрема у міністерствах, потрібні, адже вони дають ефективність цього першого етапу, коли приходять нові люди та інтенсифікують певні процеси.

Наші партнери усвідомлюють, що кадрові ротації матимуть позитивний ефект. Щодо можливості співпраці, наші союзники ставляться суто прагматично, розуміючи, що тут йдеться про функції, а не про щось емоційне. Й вони працюватимуть у межах функціональних домовленостей з іншими очільниками міністерств. Думаю, що буде вкрай ефективна співпраця, якою вона була протягом 2,5 роки.

Не сумніваюся, що велика кількість країн, які входять в проукраїнську коаліцію, ухвалили для себе принципове рішення і воно закарбоване у серцях – підтримувати Україну повністю, попри незалежні дискусії, до моменту поки Росія не програє цю війну.

Які "ліки" потрібні Путіну

Не знаю як війну, а так звану "сво" Росія вже "виграла". Так заявив командир кадирівського спецназу Апті Алаудінов.

Немає сенсу згадувати таких як Алаудінов, він ні на що не впливає. Це не людина, яка має доступ до інформації. Він дає дивні коментарі. Є Дмітрій Мєдвєдєв, є Алаудінов це два полюси, але вони не впливають ні на що і їхні коментарі не мають жодного стосунку до реальності. Можна згадувати це як мем, але не більше.

The Times пише про те, що Владіміру Путіну начебто розробляють еліксир вічного життя. Наскільки ви вірите в такі новини?

Це для Росії правильна новина. Вони ж там шаманів використовують для того, щоб впливати на політичні процеси. Було б краще розробити препарат, який пригальмовує час. Просто, аби Путін відчував особисту катастрофу. Це може бути рік у в'язниці, але диктатор, щоб суб'єктивно відчував, що він там перебуває 100 років.

Якщо серйозно, то немає сенсу звертати увагу на те, що пишуть про вічне безсмертя для Путіна. У нього хіба що буде вічне безсмертя у підручниках історії, як одного з кривавих й найбільш мерзенних лідерів певного історичного проміжку часу.