Рецензія на фільм «Переслідувач» / Strange Darling

З 5 вересня в кінотеатрах стартував прокат трилера з елементами слешера про нещадного душогуба під назвою «Переслідувач». Як і новинка минулого тижня «Ніч з дияволом», фільм отримав схвальний відгук у соцмережі X від Стівена Кінга, який назвав його «приголомшливим», а також захмарний рейтинг від кінокритиків на Rotten Tomatoes, котрий нині становить 96% «свіжості» при кількості 112 рецензій. В огляді нижче розповідаємо, чим стрічка могла підкорити публіку та чому тут настільки важливий фактор нелінійного оповідання.

Плюси:

сповнена напруги нелінійна оповідь, завдяки якій творцям вдається маніпулювати глядацькими очікуваннями; прекрасні акторські роботи від Вілли Фіцджеральд та Кайла Ґаллнера; з технічного боку теж усе виконано на високому рівні, не дивлячись на скромний бюджет у $4 млн.;

Мінуси:

можливо, кінцівка трохи розчаровує;

8/10

Оцінка ITC.ua

Відключайте рекламу - підтримуйте ITC!

«Переслідувач» / Strange Darling

Жанр маніячний трилер
Режисер Джей Ті Молнер
У ролях Вілла Фіцджеральд, Кайл Ґаллнер, Барбара Герші, Ед Беглі мол., Стівен Майкл Кесада, Медісен Біті, Б’янка А. Сантос, Деніс Ґрейсон, Джейсон Патрік
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Вздовж залитих приємним літнім сонечком орегонських лісів та ланів простягається асфальтована дорога, котра тут є ледь не єдиним доказом присутності цивілізації. Саме на ній якийсь дуже озлоблений чоловік на кокаїні з гвинтівкою напереваги женеться на своєму пікапі за заплаканою дівчиною, що відчайдушно намагається відірватися від настирливого переслідувача. Один влучний постріл, і стражденна втрачає контроль над кермом, через що їй доводиться покинути оскаженілий транспортний засіб та шукати порятунку деінде у лісі. А починалося це все як безневинна витівка під назвою секс на одну ніч.

Мабуть, оце і все, що варто знати глядачу перед переглядом нового трилера від студії Miramax, котра у 90-ті була острівцем талановитого інді-кіно на кшталт сьогоднішньої А24. Як помітно з короткого опису сюжету, принаймні на початковому етапі стрічка намагається прикидатися черговим, кричуще прямолінійним слешером на кшталт «Техаської різанини бензопилою» (дарма, що у кадрі фігурує умовний Орегон замість суцільно реднекового Техасу). Або ж якого-небудь «Джиперса Кріперса», коли вже у дебюті мова пішла про неприємні автомобільні пригоди посеред безлюдної глушини.

Втім, для постановника та сценариста Джей Ті Молнера, для якого це усього лиш друга повнометражна робота в кар’єрі, затертий до дірок і вже навіть по-постмодерністські переосмислений жанровий троп «final girl» — то усього лиш розминка, аперитив перед головною стравою.

Недарма фільм по суті відкривається сценою, де збентежена білявка у сповільненому фільмуванні біжить назустріч камері, яку, до речі, хоч і вперше, але міцно тримає у руках Джованні Рібізі. Вже тут стає зрозуміло, що Молнер запланував перевернути початкову жанрову типовість догори дриґом. І це у нього вийшло.

Дві принципово важливі складові успіху фільму — гарна робота у монтажній та якісні акторські виконання.

«Переслідувач» взагалі може служити яскравим прикладом того, як за допомогою монтажу в цілому проста історія перетворюється на щось вкрай захопливе. Структурно стрічка поділена на шість глав, розташованих не у хронологічному порядку, і саме це дозволяє творцям вдало маніпулювати глядацькими очікуваннями. Змусити нас по-іншому сприймати однакові епізоди, залежно від того, на якому етапі розвитку знаходиться історія.

Показовими тут є найперші кадри, які бачить глядач — це вирвані з контексту обривки двох майбутніх сцен, котрі вже викликають стійкі асоціації з персонажем. Щоб уникнути прикрих спойлерів, які можуть зіпсувати перегляд, просто обмежимось констатацією, що сила нелінійного оповідання та, відповідно, монтажу у цій картині надзвичайно велика.

Чудово пропрацьовані у «Переслідувачі» і деталі. Холодний блакитний неон осяює обличчя героїв та ніби сповіщає про поки що недовірливі стосунки двох малознайомих людей, що планують зняти номер у дешевому мотелі та добряче розважитись. Згодом на заміну прийдуть теплі тона, які можуть символізувати більш довірливе ставлення одне до одного, підкріплене випитим алкоголем. Але прояви подразливого червоного припускатимуть певну зловісність ситуації. В якийсь момент історія дійде до точки неповернення, коли головна героїня вже знаходитиметься у просторі з суцільним червоним освітленням навколо неї.

І вже точно є сенс наголосити на місцевих акторських виступах: і Кайл Ґаллнер, і особливо Вілла Фіцджеральд видають чудові та досить складні перфоманси, котрі вимагали від них неабиякої майстерності. Не викликає жодних сумнівів той факт, що їхні персонажі не залишать байдужими глядачів та викличуть очевидні емоції. І це добре.

«Ти серійний вбивця?» — прямо запитує героїня Фіцджеральд, позначена як Леді, у Демона — персонажа Ґаллнера. І хто б міг подумати, що шлях до відповіді на це нехитре запитання виявиться настільки захопливим і напруженим. «Переслідувач», можливо, ще не одкровення у жанрі маніячного трилера, зокрема, з притаманною слешерам біганиною душогуба за приреченою жертвою, але явно вартісний представник моторошного напрямку кінематографа. І Джованні Рібізі, до речі, молодець.