Рецензія на фільм «Ребел-Ридж» / Rebel Ridge

З 6 вересня на платформі Netflix став доступний до перегляду кримінальний трилер/бойовик «Ребел-Ридж», котрий вже встиг отримати загальне визнання від критиків та навіть гучні заяви на кшталт «один з найцікавіших фільмів року» (рейтинг на Rotten Tomatoes на момент написання цього тексту складав 95% «свіжості» згідно 55 оглядів). У рецензії нижче будемо підтверджувати, або ж спростовувати, загальну думку англомовних медіа стосовно чергової новинки від Netflix.

Плюси:

історія якісно працює у заявленому жанрі кримінального трилера; хороший акторський виступ від Аарона П’єрра, та й інші, включаючи Дона Джонсона, знаходяться на своїх місцях; в цілому авторам вдається непогано тримати напругу;

Мінуси:

затягнутість оповіді трохи псує враження від перегляду; певні умовності сюжету; комусь може здатися, що не усі погані хлопці отримали по заслугам;

7/10

Оцінка ITC.ua

Відключайте рекламу - підтримуйте ITC!

«Ребел-Ридж» / Rebel Ridge

Жанр кримінальний трилер, бойовик
Режисер Джеремі Солньє
У ролях Аарон П’єрр, Дон Джонсон, Анна-Софія Робб, Девід Денман, Еморі Коен, Джеймс Кромвелл, Стів Зіссіс, Жане Дже, Дена Лі
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Шанувальник метала Террі Річмонд прибуває у Богом забуте містечко Шелбі-Спрінгс, щоб внести заставу за свого кузена. Але прямо посеред дороги його, скажімо так, не дуже чемно зупиняють поліціянти, котрі ще й виглядають відверто непривітними. Попри повну співпрацю з боку Річмонда, офіцери конфісковують його пакет з грошима ($36 тис.) без вагомих на те причин та відпускають собі гуляти.

Можливо, за якихось інших обставин ситуація з цим пограбуванням не дійшла б до тієї критичної точки неповернення, наслідком якої стане запекла ворожнеча між непроханим гостем та місцевою поліцією. Але для постраждалого від правоохоронців хлопця події набувають принципового характеру, тож він, заручившись підтримкою ледь не єдиної чесної людини у цій дірі, судового клерка Саммер Макбрайд, встає на тропу війни з корумпованими копами.

Натхненний культовою «Першою кров’ю» зі Слаєм «Ребел-Ридж» вельми далекий від кривавих бойовиків на кшталт «Джона Віка», де лік жертвам йде на сотні.

Террі Річмонд усіляко намагається уникати конфронтацій та використовувати силу лише за крайньої потреби. А коли у хід йдуть хитромудрі бойові прийоми, то і тут концентрованої жорстокості очікувати не варто. М’язистий персонаж Аарона П’єрра скоріше викликає асоціації з розсудливим Джеком Річером з однойменного серіалу, ніж з неконтрольованою машиною для вбивств Джоном Рембо.

Відповідно, творці стрічки роблять ставку не на забійний екшн, присутність якого навмисне мінімізована, а на принциповість та напруженість ситуації, що тільки міцнішає з розвитком подій. Тож перед глядачем постає не динамічний бойовик, а стовідсотковий кримінальний трилер. І досить непоганий.

На початкових етапах продакшену головну роль тут мав виконувати Джон Боєга, знайомий масовому глядачу завдяки участі у трилогії сиквелів «Зоряних війн». Але безпосередньо під час знімань актор вибув з проєкту, пославшись на «сімейні обставини», і йому терміново довелося шукати заміну. Тепер, після перегляду, вже точно можна сказати, що вибір англійця Аарона П’єрра виглядає напрочуд вдалим: він добротно впорався зі своєю роллю та впевнено перевтілився в непохитного, наче скеля, хлопця зі сталевими м’язами та холодним розумом.

Режисер і сценарист Джеремі Солньє досягає максимальної напруги завдяки грамотно побудованій оповіді, котра добре тримає увагу та буквально змушує очікувати на розв’язку. А тема кричущого поліційного свавілля проходить тонкою червоною ниткою крізь увесь сюжет і, як наслідок, тут наполегливо закликають до нашого почуття справедливості.

Але навіть у кульмінації, коли Террі Річмонд змушений взятися за зброю і ми вже знаходимося у передчутті невідворотної карми, Солньє намагається дотримуватися умовної реалістичності, відмовляючись від суцільного супергероїзму з боку головного героя. Тому, ще раз, якщо хтось очікував, що тутешній боєць буде штабелями укладати ворогів одне за одним, краще увімкнути якесь інше кіно.

А боєць, своєю чергою, під час принципового протистояння нагадуватиме шварценеггірівського Термінатора із «Судного дня», але не в плані невразливості, а у контексті поведінки. Ніби тримаючи в голові установку не вбивати поліціянтів, він відмовляється від кривавих розправ та не шкодує гранат зі сльозогінним газом, зокрема, випущених з відповідного гранатомету.

Однак перед тим, як на екрані розгорнеться фінальна битва, виникає стійке відчуття того, що з цим моментом дещо підзатягнули. Що називається, «перегріли» глядача. Тоді вже стає абсолютно байдуже, що там такого корупційного здійснювали ті нечисті на руку копи та чи вдасться багатостраждальним героям у підсумку їх викрити.

Це міцний кримінальний трилер, котрий заслуговує на увагу глядачів. Завдяки таким фільмам частково повертається віра у Netflix, адже виявляється, що стримінговий гігант і досі здатний видавати щось більш вартісне, ніж сумнівні конвеєрні одноденки зі сценаріями від нейромережі.