Україна

Ця поразка не буде такою, яка ще довго допікатиме вболівальникам чи футболістам, бо Ліга націй УЄФА тільки-но розпочалась, тож ще можна прийти до тями й десь у подальшому перекрити цю хибу більш успішними виступами. Та чи візьметься за голову нарешті команда Сергія Реброва?

Рівно так само ми казали й під час чемпіонату Європи-2024 кілька місяців тому, а де висновки з того виступу, який усі визнали невдачею? Перегляд повтору матчу проти Румунії цього вечора ми якось не замовляли, а виходить так, що нам підклали його до меню замість повноцінної страви. Лише прикрасили 15 хвилинами на початку другого тайму. Але хто ж подає аперитив посеред їжі? Якийсь непрезентабельний заклад громадського харчування.

За підсумками голосування за підтримки національного спонсора збірної України, бренда "Львівське", приз "Лев матчу" у грі проти Албанії отримав воротар нашої національної команди — Анатолій Трубін. Збірна України цього разу не зіграла "на нуль", але при цьому ця й без того значна кількість прикрих пропущених м’ячів могла б стати значно більшою, якби не три сейви нашого голкіпера. Так, звучить не як 8 чи 10, як бувало в матчах до цього, проте албанці всього п’ять разів влучали в площину, тож переконливо. Як і решта роботи на лінії та на виходах від Трубіна.

Football.ua оцінює гру футболістів збірної України у матчі на стадіоні Дженералі-Арені в Празі (за 10-бальною шкалою).

Анатолій Трубін — 7,0.

Юхим Конопля — 6,5. Для наших флангів оборони суперники за будь-яких умов знайшли б достатньо роботи, що було цілком передбачуваним розвитком подій. І в першому таймі здавалось, що, зокрема, Конопля поступається в єдиноборствах, а спроба компенсувати грою попереду не вражала ефективністю. На початку другого тайму підключення до атаки від Юхима зіграло свою роль — гол, винуватцем якого є Стракоша, безперечно, але хоча б ту ж зону треба було відшукати в штрафному. Але потім під час другого пропущеного атака суперників розігрувалась саме через край Коноплі, що наклало свій відбиток на доволі непоганий, але далекий від ідеалу виступ.

Ілля Забарний (7,0) — Микола Матвієнко (6,5) — 6,5. Забарного вже потрохи стає шкода, бо, якщо б була можливість, у нас би його забрали до себе якісь провідні збірні й були б цілком праві. Просто інший рівень футболу від гравця, який не втомлюється додавати. Але цього разу геть не поганий матч провів і Матвієнко, до якого завжди багато питань, але не в контексті Албанії. Хіба що перших пасів від обох забракло в більшій кількості.

Віталій Миколенко — 6,0. Наш лівий захисник почав активно долучатись до атак тоді, коли вже інакше вчинити було не можна, і це виявилось трохи запізно. Бо Миколенко своїми передачами постійно когось знаходив у вигідних позиціях, як у ситуації з асистом на Коноплю. Та й позаду, Віталій, начебто відпрацьовував цілком пристойно, нехай і без якоїсь флагманської статистики чи яскравих епізодів. Окрім того моменту в першому таймі, де привид Борнмута з’явився не тільки через наявність поряд Забарного.

Георгій Судаков — 6,0. Наш центральний півзахисник цього разу діяв таким чином, що комусь здалось, що він недостатньо активно долучається до атаки. Але чи є сенс постійно стягувати на себе всю увагу, якщо достатньо просто врізати один ідеальний пас, який виявиться попереднім до гольового в підсумку? Тут відповіді кожен знайде сам для себе, але з майже 40 передач за гру Георгій помилився лише одного разу.

Володимир Бражко — 5,0. Опорний півзахисник опинився серед головних невдах цієї гри? Виходить, що так. Утрата м’яча, яка призвела до небезпечного моменту, після якого було призначено кутовий, із якого суперники забили гол, коли відбувся відскок від Бражка — це раз. Невдала гра на перехоплені під час другого гола — це два. І таких моментів за грою було точно більше, але згадувати їх — себе засмучувати. Спроби долучатись до атак, нехай і дуже гострі, це не компенсують.

Микола Шапаренко — 6,5. Центральний півзахисник у цій грі не робив нічого такого, окрім того, що він і без того робить на початку сезону в Динамо. Якщо грати треба швидко — то це все проходить через ноги Шапаренка обов’язково. Взаємодія із Судаковим — цього разу схвально, але не завжди настільки гостро, як у тому моменті з ударом Циганкова в другому таймі. Приблизно така сама статистика, як і у Георгія, але трохи більше вибуховості — звідси й контраст поміж ними двома.

Віктор Циганков — 6,0. Здається, жоден із героїв саги про Зоряні війни не мав здібності бавитись із тінями, а Циганкову б ця роль ідеально пасувала б у контексті цієї гри. Віктора було "мало", але тоді, коли він виходив із затінку, то одразу ставало гостро. Як у моменті з Яремчуком наприкінці першого тайму, як у ситуації з його заблокованим ударом на початку другого. Але "мало" — це слово про брак, а не про винятковість.

Роман Яремчук — 5,0. Зрозуміти, у що саме хотів грати Ребров із Яремчуком на вістрі, майже неможливо. Здавалось, що всі малюнки готували під Довбика, а той травмувався й це зламало всі плани. Власне Роман до цього мало причетний — йому створили партнери один "його" момент за гру, він його завершив небезпекою, але не забитим м’ячем. І на цьому все. Виходить, що жертва.

Владислав Кабаєв — 6,0. Нашому фланговому нападнику вже виповнилось 29, а він — дебютант національної команди. Що ж, і таке трапляється, але найголовніше — відповідати цьому рівню власною грою. Сказати, що Владислав зробив щось у цьому матчі з ефектом "Вау!", не можна, але він залишив поле з кількома якісними передачами в активі й доволі цікавими рішенням за ходом гри. Принаймні, він намагався реалізувати те, що йому велів робити Ребров. Інша справа, що це не працювало загалом.

Владислав Ванат — 6,0. У цій грі ротація повинна була відбуватись поміж Мудриком та Кабаєвим, але обставини знову грають не на нашу користь, тож є як є. на 17 хвилин з’явився Ванат і аж чотири рази доторкнувся до м’яча. Хтось очікував іншого в цих перебудуваннях?

Андрій Ярмоленко — 6,0. Досвід — то є річ безцінна, але не повсякчас він надає вирішальний ривок до успіху. Ярмоленко з’явився на полі пізно, відчув гру настільки, щоб зустрітись на два рази більше з м’ячем за Ваната й ні разу не помилитись у п’яти передачах і одного разу випадково залізти до офсайду.

Олександр Піхальонок — 6,5. Центральний півзахисник у цьому плані виявився більш продуктивним за своїх одноклубників за київським Динамо й навіть намагався врізати свої фірмові тонкі передачі. Не без успіху, бо хтось же мав спробувати нас урятувати від поразки. Можливо, у грі проти Чехії й буде простір для експериментів із ротацією.

Олександр Зінченко, Руслан Маліновський — пару центральних півзахисників випускали на досвіді під завісу гри й Маліновський так завзято взявся гатити по чужих воротах, що решта партнерів були просто блідими тінями на його тлі. Але безрезультатно, а це, на справедливу думку кожного, було б найголовнішим цього вечора.

Бажаєте дізнаватися про головні футбольні новини першими? Підписуйтесь на наш канал у Telegram! Слідкувати за нашим сайтом ви також можете у Facebook, Instagram та Twitter.