Болгарський гоп-стоп: атомна енергетична афера "Енергоатома"

З початку цього року основним корупційним ньюзмейкером в Україні є міністр енергетики Герман Галущенко та його підшефна компанія НАЕК "Енергоатом". Лише за останній місяць три посадові особи з близького оточення Галущенка, включаючи його заступника Олександра Хейло, отримали підозри.

Нагадаю, що після початку повномасштабного вторгнення на окупованій території залишилось 17 000 МВт генерації, в тому числі 6000 МВт Запорізької АЕС, а за останні п'ять місяців на контрольованій території України ракетними ударами Росії було зруйновано або пошкоджено ще 9000 МВт маневрової генерації. Масштаби наших втрат потужності співставні зі споживанням в енергосистемі, наприклад, Польщі.

Очевидно, що попереду нас чекає найскладніша зима за весь період незалежності.

Я вже втомився говорити, що для реагування на надзвичайний виклик нам потрібна надзвичайна відповідь – ШАНС (Штаб Антикризовий з Надзвичайного Стану), докладно про це я писав тут:

https://www.facebook.com/share/p/r9sCypEND5qZY6Pi/

Але це не шлях Міністерства Деркача, бо з усіх можливих варіантів вони передбачувано обирають найгірший для країни. Замість пріоритетних заходів, які можуть дати швидкий ефект для покращення нашого енергобалансу вже до початку осінньо-зимового періоду 2024/2025, вони планують почати десятирічний довгобуд. Робиться це під соусом "добудови 3 і 4 блоків Хмельницької АЕС".

Розглянемо усе в хронологічному порядку, але без подробиць …

Рішення про те, що Хмельницька АЕС складатиметься з 4-х енергоблоків загальною потужністю 4000 МВт, було прийняте ще у 1973 році. 1-й енергоблок було введено в експлуатацію в 1987 році. Будівництво 2, 3 та 4-го енергоблоків було зупинено згідно з мораторієм 1990 року. Після його скасування у 1993 році продовжено будівництво 2-го енергоблоку, який введено в експлуатацію у 2004 році.

У 2008 році Кабінет Міністрів України погоджує добудову 3 і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС, при цьому для проєкту було затверджено тип реакторного устаткування ВВЭР-1000/В-392, виробництва АТ "Атомстройекспорт" (інжиніринговий дивізіон ДК "Росатом"). Згідно з ТЕО, саме під цей тип реактора починаються будівельні роботи. А коли гроші "внєзапно" закінчуються – все припиняється.

У 2012 році було ухвалено низку рішень: Верховною Радою України – щодо розміщення, проєктування й будівництва 3-го та 4-го блоків Хмельницької АЕС, Кабінетом Міністрів України – щодо техніко-економічного обґрунтування будівництва, з кошторисом в 40 млрд. грн.

Проте, у 2015 році у відповідь на російську агресію Верховна Рада України підтримала рішення щодо денонсації угоди про співпрацю між українським і російським урядами в питанні розвитку атомної енергетики.

Фактично, з 2008 року, коли будівництво припинилось, і по сьогодні ми маємо можливість спостерігати фільм "Постапокаліпсис ХАЕС-3,4" – без людей, де поступово всі будівлі поверталися до "природного" стану: конструкції гнили, арматура, що стирчала з недобудованого фундаменту, іржавіла, будівельні майданчики поступово підтоплювались.

Вже при команді Деркача-Галущенка добудова 3,4-го енергоблоків ХАЕС потрапила до комплексу заходів, який був затверджений Указом Президента України від 22.09.2022 № 406/2020 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики".

І тут у січні 2024 року Галущенко витягнув з кишені цей підгниваючий кейс, зрозумівши, що в нього ще можна "влити бабло" – до Верховної Ради було винесено проект закону щодо добудови 3 і 4 енергоблоків Хмельницької АЕС.

Будівництво 3 і 4 енергоблоків Хмельницької АЕС на болгарських реакторах є профанацією з наступних причин:

1. Не дивлячись на те, що реактори для побудови блоків намагаються викупити у Болгарії, здогадайтесь з першого разу, хто їх проєктував? Так, це російська технологія. Реактори були поставлені Росією до Болгарії багато років тому для будівництва АЕС "Белене". І найпікантніше те, що навіть Болгарія має отримати згоду Росії на передачу цього обладнання до України.
2. У болгар планується закупівля реакторних установок В-466. Обладнання В-466 має інші геометричні розміри і склад, розміщення якого потребує руйнування будівельних конструкцій шахти реактора, боксів парогенераторів тощо.
3. Щодо стану будівельних конструкцій 3,4-го енергоблоків. Може Котін не в курсі, але якщо штукатурити тріщини в бетоні, то вони нікуди не зникають, їх просто не видно. Я вже не кажу про стан арматури залізобетону і біозахисту шахт реакторів. Захисна оболонка реактора взагалі найбільш вразлива до зовнішнього впливу опадів і температур, вона не підлягає об'єктивній перевірці в недоступних для інструментального контролю місцях, а це останній бар'єр захисту АЕС. Неможливо сумістити реактори В320 із В466 в рамках наявних споруд – це основна технічна проблема, навіть якщо забути, що ніхто у світі не будує АЕС без гарантій і участі у будівництві генерального конструктора реакторної установки. 80% готовності будівельних конструкцій 3-го блоку це не аргумент. Навпаки, 25 % готовності 4-го блоку – це кращий аргумент на користь меншої кількості змін в будівельних конструкціях, однак краще в такому випадку взагалі починати все з нуля.
4. Існує велика ймовірність того, що поставлене обладнання буде недоукомплектоване. Вже зараз відомо, що болгарські реактори не укомплектовані зразками-свідками (це кілька десятків кг металу виплавки корпусу реактора, без яких експлуатація реактора неприпустима за умовами безпеки). Ніхто у світі не може відтворити умови виплавки конкретної партії металу корпусу реактора, тому доведеться організовувати нелегальну доставку цих зразків разом з паспортами корпусів реакторів з Росії та робити вигляд, що вони нібито відтворені в Україні.
5. Інше обладнання на В466, якого не вистачає в болгарській специфікації, є в Росії, воно було також виготовлене для АЕС в Фінляндії, будівництво якої зупинене. Галущенко і Котін розраховують, що його вдасться легалізувати через Угорщину і Чехію. А для Росії це вже металолом, який неможливо продати на інші проекти, окрім України.
6. Проєктні та болгарські реактори мають різні системи безпеки: В-392 розрахована на три системи безпеки без пасивних систем відведення тепла повітрям, а В-466 має чотири системи безпеки, незалежну систему аварійного захисту та вводу рідкого поглинача нейтронів, подвійний контаймент тощо.
7. Функції проєктувальника намагається імітувати ДП "Атомпроєктінжинірінг", зі шлейфом постійних корупційних скандалів. Вони навіть не змогли розробити нове ТЕО під В466. Про який проєкт може йти мова? Про яке будівництво за 3-4 роки? Персонал НАЕК "Енергоатом" саботує рішення Котіна, тому і не має відповідного ТЕО. Ніхто не знає проєкта В466.
8. Звідки братимуть паливо для реакторів? Його, як відомо, планують купувати у компанії Westinghouse. Пояснювальною запискою до закону стверджується, що згідно з ТЕО "… передбачено можливість роботи енергоблоків Хмельницької АЕС у маневровому режимі". Ядерне паливо, що постачається Westinghouse, дійсно не має обмежень для роботи в таких режимах. Однак, без випробувань цих режимів комплексно, у складі блоку, робити заяви, що все працюватиме – черговий дешевий піар. Останні випробування для обґрунтування можливості роботи блоків ВВЕР-1000/В-320 у маневровому режимі, які проводились у 2015 році на 2-му блоці Хмельницької АЕС, не можуть бути використані, оскільки проводились для іншого ядерного палива і інших умов маневрування.
9. Без гарантій генерального конструктора і генерального проєктувальника В466 завершити будівництво і ввести його в експлуатацію неможливо. Розмови, що це реакторна установка, яку розробляла Україна в радянському союзі – чергова брехня. Хто буде домовлятися з Росією і на яких умовах?
10. Міністерство Деркача збрехало, що трансграничні питання узгоджені з західними партнерами. Це не так, тому що в 2019 узгодили з Австрією, в 2021 із Чехією і Угорщиною, однак все це для невизначеного проєкту ВВЕР з Європи, а не для В466. Розрахунок на те, що ніхто не помітить, м'яко кажучи, дуже наївний. А от Росія цим неодмінно скористається, якщо все піде не по її сценарію. Блоки будуть побудовані тільки за умови, якщо Україна капітулює.
11. В першу чергу нам необхідно системно займатись поверненням в роботу Запорізької АЕС. Це потребує залучення усього наявного кадрового ресурсу, який обмежений. Ні які паралельні будівництва АЕС ми проводити не зможемо. Якщо ж ЗАЕС зруйнують, то це взагалі поставить під сумнів будь-який розвиток АЕС в Україні на базі російських технологій, тому що це можливість для Росії прямо, або через свої проксі створювати ризики, як генеральний конструктор.
12. Щодо термінів. Галущенко обіцяє підключити до мережі два блоки по 1,1 ГВт за 3-4 роки. Правда, нещодавно НАЕК "Енергоатом" майже 2 роки не міг підключити подаровану USAID газотурбінну електростанцію потужністю 28 МВт. А ще пам'ятаєте, як вони епічно 2 роки ремонтували зламаний 2-й енергоблок Хмельницької АЕС? Досі енергосистема через це недоотримує 400 МВт, які сьогодні на вагу золота. Навіть якщо хтось наважиться будувати блоки 3 і 4 на Хмельницькій АЕС – їх введуть до експлуатації у кращому випадку у середині 2030-х років, тому що будівництво АЕС – це не "парад" швидких рішень, це стратегічна задача, що вирішується, виходячи з довгострокових програм соціально-економічного розвитку держави.
13. Ну і на десерт – про вартість. У скільки ж нам усім обійдеться цей "банкет під час чуми"? За старим ТЕО 2018 року будівництво двох атомних блоків коштувало 2,8 млрд. доларів. Пройшло 6 років, ніхто з НАЕК "Енергоатом" публічно не озвучує новий кошторис. Планують піти звичним шляхом – почати з чогось, а далі постійно скиглити про нестачу грошей. За оцінкою експертів-атомників реальний кошторис цього довгобуду складе 6-7 млрд. дол. Але це не важливо, оскільки ніхто насправді нічого не збирається будувати.

Все вищезазначене зрозуміло усім, хто дотичний до атомної енергетики.

Незважаючи на це, цього літа Міністерство Деркача залучило увесь доступний йому адмінресурс, щоб проштовхнути Закон України "Про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької атомної електричної станції" №11146. Міністр Герман Галущенко особисто приходив на Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, а потім на закрите засідання фракції "Слуга народу" щоб агітувати депутатів на користь голосування. Поки марно, голосів за цей закон влітку не було.

Що взагалі відбувається спитаєте ви?

Нічого особливого, все за планом, Міністерство Деркача продовжує виконувати програму свого Московського Господаря (в особі ГРУ ГШ РФ), основною ціллю якої є знищення нашої енергетики разом з нашою здатністю опиратись агресору шляхом впровадження безглуздих (непрацюючих) рішень та утилізації дефіцитного фінансового ресурсу.

Цього разу це робиться для того, щоб надати НАЕК "Енергоатом" правові підстави для можливості витрачання на добудову блоків (а фактично – піздингу) додаткових коштів, які з'явились після останнього підвищення тарифів для населення (з 1 червня, з 2.61 до 4.32 грн. за 1 кВтг). Це, на хвилиночку, додаткових 50 млрд. грн., левова частка яких за алгоритмами енергоринку осяде в НАЕК "Енергоатом".

Наразі почався новий політичний сезон. Я впевнений, що вони продовжать тиснути та за будь-яку ціну намагатися зібрати необхідні голоси у Верховній Раді України!

Я закликаю усі здорові сили цієї країни опиратись Міністерству Деркача та не дати йому реалізувати запланований Болгарський гоп-стоп!