Історична незворотність «Тисячолітньої війни»

На Суспільному відбулася прем’єра документального фільму «Тисячолітня війна». Двосерійний проєкт досліджує історію відносин України та Росії — і назва не залишає простору для фантазії, якими вони були.

 Кадр із фільму

З початку повномасштабного вторгнення з’явилося безліч проєктів, які доносять до глядачів одну й ту саму думку. Напад Росії 24 лютого — не раптове божевілля, яке трапилося з державою через вплив диктатора Путіна. Навпаки, це закономірне продовження тієї політики, що її сусідня країна проводила щодо України впродовж тривалого часу.

Поступово суспільство, яке приймало російську анексію Криму, радянські репресії, сталінський Голодомор, імперську русифікацію та царське свавілля як окремі явища, почали бачити систему. Навіть з’явилася стала фраза «Почався такий-то день десятирічної війни, що триває століттями». Фільм Суспільного розширив часові рамки до тисячоліття.

  Історик-архівіст Микола Попелуха

Це не єдина відмінність проєкту від попередників. «Тисячоліття російсько-українських відносин можна зобразити спіраллю, де кожен віток є циклом насилля», — каже закадровий голос на початку фільму. Ці цикли творці показали у ретроспективі. Спіраль розгортається від подій нинішніх і до часів Київської Русі: від річниці повномасштабного вторгнення і до 1169 року, коли син засновника Москви Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський учинив перше в історії Русі розорення Києва. Така собі історична «Незворотність». Але, на відміну від фільму Гаспара Ное, «Тисячолітня війна» дає надію на порятунок.

«Якщо ми зануримося у минуле та з’ясуємо механізми наших відносин із Росією, ми побачимо, як розірвати це коло насильства», — продовжує диктор.

  Кадр із фільму

Фільм на замовлення Суспільного створила незалежна продакшн-студія ФОП Іванців за фінансової підтримки посольства США в Україні. Проєкт став переможцем мистецького конкурсу, що Національна суспільна телерадіокомпанія оголосила ще у серпні 2021 року. Конкурс закінчився у січні 2022-го, але зйомки через повномасштабне вторгнення почалися лише за рік.

«Тисячолітня війна» перемогла в конкурсі за темою «Московські солов’ї» та повинна була відповісти на питання, що саме розповідає кремлівська пропаганда, яку картину світу вона малює своїм споживачам, як навчитися розпізнавати пропагандистський наратив і не довіряти йому. Результат вийшов ширшим за завдання. «Тисячолітня війна» не тільки перерахувала головні історичні фейки, за допомогою яких російські політики та пропагандисти впродовж століть виправдовують будь-яке насильство проти українців, а докопалася до першопричин війни.

«Росіяни не є слов’янами. Слов’яни — як от поляки, чехи, українці — формують анархічну політичну структуру, демократичну. Тоталітарну деспотичну структуру формують народи з іншою психологією», — каже історик, експерт-політолог, лауреат премії Джеймса Мейса Олександр Палій.

 Історик Олександр Палій

Отже, спіраль українсько-російських відносин, за задумом авторів, виглядає наступним чином. За внутрішнім запитом народу до влади в Росії приходить черговий еталонний деспот. Він починає опікуватися посиленням «величі держави» (читай — збільшенням та укріпленням своєї влади) і вчиняє напад на сусідню Україну. Адже привласнення її історії, ресурсів, скарбів і людей дає поштовх зростанню і зміцненню імперії. Непокірних убивають, інших залякують та асимілюють. Через деякий час українці оговтуються та починають культурне, а згодом і політичне відродження. І тут Росія починає новий цикл.

 Правозахисниця Олександра Матвійчук

Фільм рясніє датами, і подекуди через це виникає плутанина. Адже швидко збагнути логіку визначення циклів не виходить. Наприклад, на початку фільму закадровий голос повідомляє, що «цикли відповідають часам правління російських тиранів». Після слів «від Путіна до Сталіна» на екрані з’являються цифри 2023—1953. Це зрозуміло. Путін ще живий, тому автори поставили рік закінчення зйомок проєкту, Сталін помер у 1953-му. Другий цикл — від Сталіна до Петра І — вже не такий однозначний, адже в парі цифр «1953—1721» остання не є датою смерті російського володаря. (Цар Петро помер 1725 року, а 1721-й — це рік закінчення Північної війни, в результаті якої Російське царство отримало вихід до Балтійського моря та землі на його берегах, здолало історичного противника Шведську імперію, за що російські Сенат і Синод піднесли цареві титул імператора, що і було прийнято ним і визнано іноземними державами — «ДМ»).

Далі ще цікавіше, адже в циклі «Від Петра І до Івана ІІІ» обидві дати «1721—1503» не є датами смерті тиранів. Згодом з’ясується, що межі циклу відповідають фатальним подіям в Україні. Але ж до цього ще додивитися треба. Та і це ще не все. Впродовж фільму на екрані з’являються заставки «Цикл 1, 2, 3» — і там указані геть інші дати: 2023—1930, 1945—1721 та 1711—1480. Чому вони не збігаються з заявленими на початку, незрозуміло.

  Кадр із фільму

Хаос хронології компенсують експерти, що їх залучили до проєкту. Окрім Олександра Палія, це правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук, дослідниця проблем ідентичності та культурної пам’яті Наталія Кривда, нащадок останнього гетьмана Кирила Розумовського, австрійський історик Грегор Розумовський, наукова співробітниця національного музею історії України, військовослужбовиця Марина Мірзаєва та багато інших істориків і науковців.

Щире захоплення експертів темою заохочує знову і знову повторювати вже, здавалося, вивчений матеріал. Адже там завжди можна знайти щось нове. Я от, наприклад, усвідомила, що Росію в тому вигляді, як вона себе бачить, вигадали… українці. Так-так, не Ленін вигадав Україну, а Україна вигадала Росію. У 1674 році, за двадцять років після Переяславської Ради, Києво-Печерська Лавра надрукувала «Синопсис Київський». Саме цей твір вперше опублікував тезу про єдиний народ. «Руські чи радше російські народи тричі суть слов’яни. Єдиного ж бо єства, отця свого Афета, і тієї ж мови», — цитує документ стрічка. Середньовічна пропагандистська книга стала фактично ідеологічною базою об’єднання слов’янських земель під пануванням імперії Романових. Українські колаборанти страшніші за окупантів — це теж несподіване відкриття після перегляду фільму.

 Кадр із фільму

То як нам зупинити цю тисячолітню війну? Творці фільму дають свою відповідь.

«Якщо Росії знову вдасться підкорити Україну, це піднесе її на пік могутності, а імперські амбіції, замішані на фанатизмі та месіанстві, змусять здригнутися весь світ. Однак Україна ще ніколи не була такою сильною та згуртованою. Завдяки ЗСУ та громадянському суспільству ми маємо унікальну можливість розірвати це замкнуте коло насилля», — каже диктор.

Теж наче не нова думка. Але іншого варіанту не існує.