Мінськ-3, або Ще одна пастка: що відомо про "мирний план" Шольца і як реагують Україна та Росія

За понад десять років війни з Росією було декілька так званих мирних планів. Вони мали різні назви й були пов'язані чи то з географією (Мінськ-1 і Мінськ-2), чи то з особами, які їх просували чи просувають досі (мирний план Сі та дводенний план Трампа). Був навіть колективний мирний план групи африканських лідерів та бразильська пропозиція визнати окупацію Криму росіянами в обмін на мир.

Нині західні ЗМІ пишуть про новий мирний план – цього разу канцлера Німеччини Олафа Шольца. 24 Канал розповідає, що про нього відомо, а також вказує на його вади.

Мир заради політичного порятунку

9 вересня італійська La Repubblica розповіла про існування "мирного плану Шольца", деталі якого невідомі, проте, відома суть – Олаф Шольц шукає своє місце в історії та бажає стати "новим канцлером миру". Мир за Шольцом нібито полягає в територіальних поступках України росіянам та укладення такого собі Мінська-3.

Далі починається конспірологія, бо все це йому потрібно не для потенційної Нобелівської мрії. Задум куди банальніший – у такий спосіб політик хоче підстрахуватись на випадок нового провалу власної партії на чергових місцевих виборах.

• Перший раунд, нагадаємо, вже пройшов у Тюрінгії та Саксонії, де партія Шольца – німецькі соціал-демократи – зазнала поразки, а перемогу здобули ліві та праві радикали, яких поєднує "принцип підкови", що ґрунтується в цьому випадку на любові чи то до Путіна, чи то до його грошей.
• Незабаром на Німеччину чекає другий раунд. 22 вересня пройдуть вибори у Бранденбурзі, і нібито заради них, щоб допомогти своєму однопартійцю, земельному прем'єру Дитмару Войдке, Шольц розігрує дипломатичну карту.

Це виглядає гучно та помпезно, але конкретно зараз позбавлено логіки, адже міжнародні успіхи – доволі сумнівний аргумент для місцевих виборів, де громадяни хочуть конкретних результатів, а не аморфних звитяг, які не можна помацати.

Трохи зрозумілішою ситуація стає з більш потужною оптикою. Поразка СДПГ Шольца на земельних виборах та успіх "Альтернативи для Німеччини" разом із "Альянсом Сари Вагенкнехт" – лише початок, точніше сигнал.

У 2025 році на Німеччину чекають вже парламентські вибори – там СДПГ, схоже, гарантоване не просто фіаско, а тотальний розгром. Перемогу через рік, у вересні 2025-го, як очікується, здобуде нині опозиційний до керівної коаліції блок ХДС/ХСС, а новим канцлером стане Фрідріх Мерц.

Натомість на Шольца чекає щонайменше пенсія, а вірогідніше – ганебна відставка та політичне забуття.

Позиція ХДС/ХСС полягає в тому, що Німеччина (читай – Шольц) недостатньо допомагає Україні. Такої думки, до речі, дотримуються навіть чинні міністри уряду – однопартієць Шольца Борис Пісторіус та представниця "зелених" – очільниця МЗС Анналена Бербок. Усе це тисне та Шольца і спонукає бодай до якихось дій.

Канцлер Олаф Шольц та Борис Пісторіус / фото Michael Kappeler / dpa

Мир і безпека мають бути гарантовані, але не капітуляцією України

Марвелівський Локі тут неодмінно б зауважив: "У якому ж ти відчаї, брате, раз звернувся до мене". У цьому разі трикстером, який має рятувати героя, виступає український лідер.

За добу до статті в La Repubblica Шольц дав інтерв'ю каналу ZDF (німецькій другій кнопці), де заявив про потенційне запрошення Росії на Другий саміт миру (перший пройшов у червні 2024 року у Швейцарії; основою його були окремі пункти формули Зеленського, Росія участі не брала).

Також Шольц заявив, що обговорив це з українським лідером, наголосивши, що має із Зеленським добрі стосунки.

Це дійсно так: ще у 2023 році посол України в Німеччині Олексій Макеєв констатував, що побачив "непогану хімію" у стосунках Шольца та Зеленського. Результати особистих взаємин ми бачимо та відчуваємо на собі.

Володимир Зеленський та Олаф Шольц / фото ОП

Нині Німеччина – ключовий союзник України в Європі та основний спонсор українського спротиву. Проте Німеччина воліє за все платити, натомість питання надання зброї досі всіляко уникає.

Ми добре пам'ятаємо про лише "5000 касок" від Німеччини на початку вторгнення і блокування надання артилерії та танків, за що дехто отримав на все життя іронічне прізвисько "ображена ліверна ковбаска", і вже трохи підзабуті "Тауруси". Все це так, натомість є мільярди євро допомоги, десятки IRIS-T та десятки тисяч підготовлених в Німеччині українських вояків. Все це дивним чином уживається разом в Шольці та робить його таким, який він є.

Варто розуміти, що слова Шольца про запрошення Росії – це не його вигадка. Одразу по завершенню першого Саміту миру про це говорив сам Зеленський, і говорив неодноразово. Шольц також неодноразово його в цьому підтримував.

Дуже радий, що український президент сказав те, що ми також хочемо, – щоб Росія була там на наступній зустрічі. Це теж правильно… Мир і безпека мають бути гарантовані, але не шляхом капітуляції України. Не шляхом початку наступної війни знову,
– Олаф Шольц у липні-2024 підтримав Зеленського.

Як бачимо, теза, що "мир і безпека мають бути гарантовані, але не шляхом капітуляції України", якось не надто поєднується з анонсованими територіальними поступками в статті La Repubblica. Цей парадокс спровокував велике занепокоєння в Україні. Реагувати змушений був навіть очільник Офісу Президента Андрій Єрмак.

9 вересня о 12:15 ранку за Києвом (стаття про мирний план на сайті La Repubblica була опублікована о першій годині ночі) у телеграм-каналі Єрмака з'явилося лаконічне:

Виключно українська Формула миру, норми міжнародного права, територіальна цілісність та суверенітет України. Це єдиний шлях до справедливості.

Час публікації вказує, що це саме реакція на новий "мирний план", а відсутність емодзі у дописі може свідчити про серйозність питання. Зрозуміти це можна, адже українці не бажають Мінська-3, бо добряче натерпілися від його попередників. Власне, звинувачення Росії у невиконанні Україною мінських домовленостей і стало формальною підставою для вторгнення 24 лютого 2022 року.

Також активно лунає критика дій Шольца і в самій Німеччині. Зокрема, зовнішньополітичний речник ХДС і потенційний майбутній міністр закордонних справ Родеріх Кізеветтер прямо звинуватив канцлера в поступливості, недалекоглядності та в тому, що той продовжує чіплятися за старі ілюзії Берліна про Путіна.

Отже, для канцлера проклали доріжку, але чітко визначили її кордони, а сам він опинився в ситуації, коли ще нічого навіть не сказав, а його вже звинувачують у Мюнхенській змові 2.0. Тепер всі чекають деталей від пана Шольца.

А особливо – в Москві. Це вже підтвердив речник Путіна Пєсков.

Ми заздалегідь не відмахуємося від жодних планів, але треба розуміти, про що йдеться. Ми самі дізналися про це зі ЗМІ, про те, що нібито йде підготовка якогось плану. Ми не знаємо, про які деталі там може йтися,
– Пєсков про "мирний план" Шольца.

Успішна операція ЗСУ на Курщині змінила ситуацію

Насправді лише після того, як стануть відомі деталі (якщо такий план дійсно є), а особливо механізм безпекових гарантій для України, можна буде його обговорювати. А після того, як свої позиції щодо нього оприлюднять зацікавлені сторони, можна оцінювати його перспективу. Наразі ж це просто слова.

Ми вже бачили спроби примусити Україну до миру коштом поступок лише з її боку. Особливо гучно про них говорили у першій половині 2024 року на тлі кризи з допомогою США та активізації китайської промосковської дипломатії. Тоді ледь не з кожної праски лунали гасла про "мир з огляду на ситуацію на землі".

Успішна українська операція в Курській області зруйнувала цей наратив та змусила Росію та її симпатиків заспівати геть інші пісні. Це показує, що Україна знайшла правильний підхід, а її "спеціальна воєнна ситуація" (росіяни називають вторгнення ЗСУ на Курщину евфемізмом "ситуація") дала Києву великий козир для майбутніх переговорів. Але цих козирів має стати ще більше.

Лише тоді ці переговори будуть бодай чогось варті, а цінність потенційної угоди з росіянами хоча б зросте до вартості паперу, на якій вони укладені. Наразі ж цих козирів досі недостатньо для того, щоб Росія та Путін почали реальні переговори.

Щоб змінити це, від Шольца (Трампа та інших миротворців) потрібні не ілюзорні мирні плани, а зброя, гроші та активний політичний тиск на агресора. Тому канцлеру Німеччини, перед тим як презентувати свій "мирний план", спершу варто показати свої тауруси.