Тайвань пропонує Китаю повернути свої території, що відійшли Росії за Айгунським договором у 1858 році. Наскільки реалістичною є практична реалізація цього сценарію та яку ланцюгову реакцію можуть викликати такі заклики, з’ясовував Фокус.
Очільник адміністрації Тайваню Лай Цінде заявив, якщо претензії Китаю на Тайвань стосуються територіальної цілісності, то китайська влада також має повернути землі, віддані Росії у XIX столітті. На його думку, плани Китаю атакувати й анексувати Тайвань не пов’язані з територіальною компонентою. "Якщо це заради територіальної цілісності, то чому ж Китай не поверне окуповані Росією землі, які були передані за Айгунським договором? Росія зараз перебуває в найслабшому становищі, чи не так? Тобто, ви (китайці. — Ред.) можете попросити Росію віддати землі, але не робите цього", — наголосив Лай Цінде, додавши, що насправді Китай хоче досягти гегемонії на міжнародній арені.
У Кремлі не збираються віддавати КНР свої землі
Предметом Айгунського договору, нагадаємо, було встановлення кордону між Росією та імперією Цин. За згодою сторін, лівобережжя Амура від річки Аргуні до гирла визнавалися російськими територіями, а території Уссурійського краю від впадання річки Уссурі до Амуру залишалися у спільному володінні до визначення кордону.
Фактично за договором Російська імперія отримала території сучасної Амурської області, Єврейської автономної області та південної частини Хабаровського краю. Через 2 роки після Айгунського договору, тобто у 1860-му, було укладено Пекінський трактат, за яким Росії відійшли території сучасного Приморського краю.
У Пекіні гучну заяву Лая Цінде залишили без коментарів, а ось в РФ її не оминули увагою. Зокрема спікер Путіна Пєсков зазначив, що "навряд чи можна сприймати ці заяви всерйоз". Зі свого боку офіційна представниця росМЗС Марія Захарова, наголосивши, що Лай Цінде не може розмірковувати про територіальні претензії Китаю від імені Пекіна, додала: "Ці всі його (тайванського лідера. – Ред.) заяви зрештою не принесуть нічого хорошого ані йому, ані жителям Тайваню".
Між тим експерти, з якими поспілкувався Фокус, переконані, що попри очевидний тролінг з боку Тайбея, заява Лая Цінде має глибокий сенс і ризики для РФ.
Коли та чому може початися розпад Росії
Зокрема політолог Олег Лісний у розмові з Фокусом зауважує: "Якщо говорити об’єктивно і без бурхливих фантазій, то, звісно ж, заява Лая Цінде є нічим іншим, як ефектним тролінгом. Водночас очевидно, що Росія наразі дійсно слабка і те, про що сказав лідер Тайваню, зараз цілком можливо було б реалізувати. Але для цього, по-перше, потрібна політична воля, по-друге, сміливість, а по-третє — чітке розуміння та бачення того, що буде далі. Усього цього в жодної країни, яка могла б реалізувати такий план, на жаль, немає. Вони або бояться, або розуміють, що Росія може вдатися до ядерних ударів".
Зауваживши, що у військовій доктрині Росії є пункт про те, що у разі загрози існуванню РФ Російська Федерація має право завдати ядерний удар, експерт додав: "Тобто, російський ядерний дубець все ж таки стримує багатьох від територіальних мрій. Плюс до цього, країни, у яких могли б бути до РФ питання в цьому плані, не вважають Росію слабкою. Так, вони бачать, що РФ наразі хитається, але все одно з острахом дивляться на те, з якою бравадою та безкарною нахабністю Москва розриває міжнародне право. Усі ці, м’яко кажучи, хуліганські дії РФ багатьох як мінімум збивають із пантелику. Тому навряд чи хтось наважиться зробити те, що зробила Україна на Курщині, й піддати обґрунтованому сумніву спроможність Росії захищати свої території".
У контексті заяви лідера Тайваню політолог також нагадав, що всередині РФ є поневолені республіки, які також могли б скористатися шансом і почати "валити імперію". "Якщо говорити про цю складову частину, то, на мій погляд, наші мрії про те, що Росія може розлетітися на шмаття, можуть реалізуватися лише тоді, коли центр стане слабким", — прогнозує Олег Лісний.
Відповідаючи на запитання про те, в якій конкретно ситуації центр стане слабким, експерт зазначив: "Перший складник — військова поразка. Другий — економічний занепад. Тільки не такий занепад, коли рубль, наприклад, щодня знецінюватиметься на 5 копійок. Ні. Важливо, щоб це все обвалилося зразу і серйозно. У такому разі крайнє невдоволення еліт неминуче. Ну, а низи вже підтягнуться пізніше".
Крім того, додав політолог, надзвичайно важливо, щоб Захід відпрацьовував незадоволених в оточенні Путіна, а такі контакти, вважає Олег Лісний, відбуваються повсякчас. "Якщо усі зазначені складові матимуть місце, Росію можна буде руйнувати у такий самий спосіб, як Радянський Союз: нафта, джинси, рок, жуйка, радіо… Наразі ж входів, а отже й можливостей, набагато більше, ніж одне радіо, яке було колись", — підсумовує Олег Лісний.
Як Китай за допомогою м’якої сили захоплює Росію
Своєю чергою політолог Олексій Буряченко у розмові з Фокусом робить такий акцент: "З одного бокузаява тайванського лідера схожа на яскравий тролінг, але з іншого вона має досить реалістичні контури, з огляду на тотальну залежність РФ від Китаю. Тому, це цікаві заяви, але тут є нюанси. Так, імовірно, що через економічні взаємозаліки та слабкість Кремля, справді можливі якісь територіальні "ігри". Але це — міна вповільненої дії, оскільки так чи інак це формалізує майбутній територіальний конфлікт, наразі між КНР та Російською Федерацією, тому що сьогодні Путін направо-наліво роздає Курську область заради своїх геополітичних амбіцій, а завтра до влади там прийде інша людина з іншою позицією щодо територій".
Риторика, яку проводить Лай Цінде, переконаний Олексій Буряченко, грає на руку Україні, "тому що коли політичні актори говорять у світовому медійному просторі про слабкість Російської Федерації і можливість поживитися її територією, це цікаво і це відповідає сфері нашого гібридного протистояння Росії".
Між тим, наголосивши, що конкретно КНР ця історія може бути невигідною, політолог констатував: "Китай уже сьогодні завдяки м’якій силі так чи інакше де-факто захоплює територію Російської Федерації, для нього не має необхідності фіксувати цей статус де-юре. Китайці здебільшого не п’ють алкоголь, або вживають його помірно, тож російські жінки на прикордонні вже давно визначили саме їх, а не алкоголіків-росіян, своїм пріоритетом. Там уже навіть мери, не кажучи вже про депутатів місцевих рад, є етнічними китайцями. Тобто, рівень взаємної інтеграції окремих територій майже досягнув абсолюту".
Отже, на переконання Олексія Буряченка, нині ми вже спостерігаємо за "лагідною китаїзацією" Російської Федерації і для цілковитого та повного контролю Пекіну не потрібний офіційний статус російських земель. Втім, є з цього приводу й інша думка. Зокрема, політолог Віктор Небоженко у розмові з Фокусом, нагадавши про те, що кордон РФ та КНР становить 1300 км і в Росії наразі проживає 7 млн китайців, "які мають воєнні звання", не виключив, що колись "китайці можуть дуже швидко зайти і не менш швидко провести з десяток операцій на кшталт Курської".