Тест Citroen Ami. Ціна пробігу 100 км – 11 гривень?

Коли французи вирішили створити недорогий транспортний засіб «на мінімалках», то їм не потрібно було особливо шукати джерела для натхнення. Післявоєнний Citroen 2CV дав досхочу рішень. І ось реінкарнація тих ідей, які переродились в сучасний транспортний засіб Citoen Ami. Autocentre.ua протестував його «вантажну» версію Cargo.

Для початку треба відразу прояснити – це не автомобіль. Так, це транспортний засіб, проте навіть в техпаспорті він має іншу помітку – L6, тобто квадроцикл. В новому транспорті французи вирішили об’єднати свою історію, та досвід колег з будування мікрокарів. З французької Ami перекладається як друг. Цікаво, що ім’я Амі взяли в моделі, яка мала стати логічним розвитком легендарного 2СV, та випускалась на початку 1970-х.

У Франції, з її вузенькими вуличками старих міст та містечок завжди любили невеликі, або ж і зовсім маленькі авто. Навіть існує ціла культура мікромобілів, які у Франції навіть не потребують водійського посвідчення для керування. Цей клас машин самі французи кличуть voiturette, що перекладається як візок, а саме слово близьке до назви voiture – автомобіль. У Європі випуском таких машинок займається цілий оберемок компаній, що  працюють вже десятками років. Це Aixam, Casalini, Ligier, Microcar.

Але перед тим як сміятись над цими малечами зважте на той факт, що ринок подібних машинок в одній лише Франції складає біля 60 000 на рік. Тобто, майже як весь ринок нових авто в Україні до початку повномасштабного російського вторгнення.  І точно більше ніж буде ринок нових авто в Україні цьогоріч.

Та все ж Ami не типовий мікрокар. Сучасні машини цього класу у Європі вже мають досить просунуту конструкцію. В них є ABS, кондиціонер та навіть подушку безпеки. Проте і ціна в них чимала, та іноді сягає 15 тисяч євро. Та в Citroen вирішили дотримуватись мінімалістичного мінімалізму. Чого тут тільки нема. Подушки безпеки, обшивки салону, шумоізоляції – нічого нема! Тому й ціна авто біля 8000 євро, тоді як інші мікромобілі в Європі можуть коштувати до 15 000 євро.

Конструкція на мінімалках

Як же влаштований цей веселий корчик? Основою Амі є просторова рама виготовлена з труби квадратного січення. Силова частина – труба сороківка, решта ще тоньша, мабуть двадцятка. Це відразу налаштовує на дуже обережну їзду, адже особливого відчуття захищеності така конструкція не дає. Та ще й ні про яку подушку безпеки і мови нема. Ремінь безпеки – весь захист. З іншого боку, якщо порівнювати з мопедом, альтернативою якому і має біти такий автомобіль для сервісів доставки, то тут хоть щось стоїть між тобою та перешкодою.

На просторовій рамі зібрана передня підвіска, схожа на МакФерсон. Задня вісь, що не очікувано, має незалежну 1-важільну підвіску. Мабуть простіше та дешевше було б зробити залежну задню підвіску, та вирішили так. Сама підвіска дуже пружна та жорстка. Коли їдеш на авто та намагаєшся говорити по телефону, то голос тремтить від постійних штурханів. Хоча чого ще чекати. Автомобіль має бути стійким та не кренитись. Правда на лежачих поліцейських доводиться загальмовувати до мінімуму. Інакше при швидкості навіть в 15 км/год колеса просто підскакують, а водій отримує відчутного стусана. Адже сидить він прямо на задній осі.

Та повернемось до конструкції. Машина має передній привід. Його забезпечує електричний двигун потужністю 6 кВт (8,16 к.с.) та крутильним моментом 40 Нм. Як для авто, споряджена маса якого 478 кг – немало. Джерелом енергії для 48-вольтової системи стала літій-іонна батарея на 5,5 кВтг. Незвично, що крутильний момент від двигуна на редуктор передніх коліс передається через ремінну передачу. Таке рішення більш характерно не для авто, а для мотоциклів.

Ще одна дивна фішка це те, що на передній осі встановлені не просто дискові, а дискові вентильовані гальма. Чого заради, не зрозуміло. Машина легка, швидкість маленька. Для чого така термоефективність, якщо в усьому решті економили де тільки можна, тут така розкіш?

Хоча все в Амі мініатюрне, проте колеса цілком повноцінні – 155/65 R14. Це гарна новина, адже таких на ринку вдосталь, та й ціна в них адекватна. Хоча треба мати на увазі, що запаски в машини нема. Як нема ні домкрату, ні балонного ключа. Тай де б це все розмістити? Адже немає і багажника, у звичному вигляді. Та що там. Капоту теж нема. Передня і задня частина кузова глухі. Їх можна лише зняти, відкрутивши кріплення.

До створення зовнішніх елементів та навісних панелей застосували максимальну ступінь уніфікації. Передня та задня частини– взаємозаміняємі. Тобто, замініть фари на ліхтарі і в вас вже не «передок» а корма. Двері теж однакові. Їх можна міняти місцями. За логікою звичайних авто завіси на дверях мали б бути з різних боків. Та в випадку з Амі цю проблему вирішили легко.

Водійські двері відчиняються проти руху, а пасажирські – за звичною схемою. До речі, в Амі Карго пасажирські двері формально можна назвати кришкою багажного відсіку. Адже на місці пасажира – вантажне відділення.

Динаміка та поведінка

Починаємо їздити на Амі. Світить яскраве сонце. І світить воно прямо в очі, коли ти їдеш. Тому що в машини на 2/3 скляний дах на якому не передбачено жодного засобу затулити сонце. Ні сонцезахисних козирьків, а ні якихось шторок. Тож раджу про всяк випадок тримати в Амі  принаймні кепку. Для чого ж французи зробили скляний дах? Справа в тому, що водій сидить практично на задній осі і перед ним простягається весь дах авто. Якби він був пластиковим, то створив би великий козирьок, що обмежило б оглядовіть на перехресті. Треба було б ставати перед світлофором метрів за 10-15, щоб побачити його. А так оглядовість дуже пристойна.

Сидиш практично з усіх боків оточений склом. Дзеркала заднього огляду правда ну вже дуже малесенькі. Але навіть з ними паркуватись легко. До речі поставити машину можна навіть в мінімальний розрив між авто на парковці. Просто ставиш Амі не вздовж, а впоперек. Зважаючи на ширину 1,4 метри знайти місце дуже просто. Та й довжина машини в 2,4 метри не сильно більша за ширину звичайного авто, якщо рахувати разом з дзеркалами. А от виходити з машини на щільній парковці треба акуратно. Двері Амі досить великі. То ж коли виходиш треба їх притримувати, аби не гепнути дверима об авто поруч.

Цікаво, що в Амі взагалі нема керування світлом. Ні вмикання, ні перемикання між ближнім та дальнім. Фари весь час світять в режимі ближнього світла, як тільки вмикаєш запалювання. За рахунок цього фари виконують як функції денних ходових вогнів, так і ближнього світла.

Дальнє світло Амі і не потрібно, бо машина не для траси.  Юо ж клас мікрокарів у Франції має свої сталі правила та обмеження. Зокрема такі машини мають примусовий поріг максимальної швидкості 45-50 км на годину. Все через те, що для керуванням ними не потрібне водійське посвідчення (у Франції, не в Україні). Максимальна швидкість нашого Амі – 45 км/год.

Коробки передач в електромобіля Амі звичайно ж нема, бо це електромобіль. Режимами руху керує кнопковий перемикач з трьома положеннями: D N R (так собі скорочення вийшло). Та й розташований блок керування режимами в зовсім не зручному місці – зліва від водія, між кріслом та дверима. Увімкнути потрібний режим на осліп не зручно, як і перемикати при маневруванні. Не зрозуміло чому було не зробити ці кнопки у зоні обзору водія. Тим паче, що технологічно для цього нема жодних перепон – просто перенести кнопки та протягнути дроти.

Панель приладів в Амі електронна. На неї виведені дані з швидкості руху, одометр, запас ходу, залишковий заряд батареї та обраного режиму руху (передачі). Не сподобалась яскравість. В яскравий день роздивитись показчики складно. А зробити яскравіше не можна.

Окрім компактних розмірів Ami може похизуватись ще й колосальною маневровістю. Для того щоб розвернутись йому потрібно лише 7,2 метри в ширину. Тобто він практично може розкрутитись на двох смугах дороги в один прийом. Це вдвоє менше місця ніж потрібно навіть компактному міському хетчбеку.

Відчуття при їзді в Амі у відношенні комфорту здаються дуже невисокими. Шум від двигуна, роботи підвіски, звуки коліс. Вікна в дверях мають відкидну нижню частину. Точно як було в 2CV. Це одночасно і джерело свіжого повітря влітку і рішення щоб дістати талон на в’їзді на платний паркінг, та навіть можна заскочити на макдрайв. Хоча порції напоїв доведеться обирати в малих стаканчиках.

Прямо перед водієм є одне відділення, яке можна використати як підстаканник, або як місце під Bluetooth колонку. Адже своєї аудіосистеми в Амі немає.

Ящо говорити про сервісні функції в Амі, то тут є двірник, що чистить скло перед водієм. Є навіть дещо, що можна було б назвати кліматичною системою. Це дві кнопки. Одна – вмикає та вимикає вентилятор. Друга – вмикає та вимикає підігрів повітря, який жене вентилятор. Єдиний напрямок обдуву – на скло. Це фактично навіть не пічка, а пристрій для розпотівання лобового скла. Та зважаючи на його «потужність» взимку вочевидь на нього не варто дуже сподіватись для розморожування скла. Взагалі то цікаво буде взяти Амі проїхатись ще раз в холоди.

Якщо уявити себе працівником служби доставки, то Ami має ряд нюансів, які не полегшують життя. Перше – доступ в авто та його закривання. Відчиняються замки ключем. І це не той самий ключ, що для замку запалювання – окремий, спеціальний. Як в старих авто. І коли ти наприклад приїдеш до місця передачі замовлення, або прийдеш до авта с повними руками, то тобі треба буде мати ще одну руку вільною, аби розблокувати замок. До того ж доведеться зачиняти кожні двері окремо, бо центрального замку нема.

Практичність як засобу доставки

Відділення, розташоване на місці де мало б бути крісло пасажиру, може вмістити до 260 літрів вантажу. Це можна порівняти з багажником невеликого хетчбеку. Якщо від вантажопідйомністі машини в 140 кг відняти вагу водія, то залишається 60-65 кг на завантаження різним скарбом. Багажне відділення організовано гарно. Є дві полички, що знімаються. На верхню можна навантажити аж до 40 кг. А ще в ній є спеціальна кишеня під планшет. Я там розташував тестові номерні знаки, адже до Ami вони не підійшли. В малечі квадратні номерні таблички. А що ви хотіли – квадроцикл!

А як справи щодо практичності, якщо розглядати авто як засіб для бізнес-доставки? Коли рухаєшся в межах одного району та не виїжджаєш на широкі дороги, то все ОК. А ось як тільки виникає необхідність проїхати далі, з району в район, то відразу стає відчутним обмеження швидкості в 45 км/год. До речі до максимальної швидкості Амі прискорюється за 10 секунд.

Коли виїжджаєш на широку дорогу, то треба запастись терпінням та почуттям гідності, бо на тебе звірем зиркають всі кого ти стримуєш за собою, або тикають пальцями решта, хто проїжджає повз. Проте, в тебе жодного ризику перевищити встановлений ліміт швидкості. Машинка просто не їде швидше дозволеного ліміту. І їзда на Амі ще раз показує як далеко реальна швидкість потоку від встановленої правилами.

Важливий момент в такому авто – запас ходу на одній зарядці, та сам процес зарядки. Зважаючи на обмеження швидкості та відсутність додаткових споживачів енергії можна сміливо розраховувати на 75 км пробігу. А от зарядка Амі – процес не швидкий. В цього електромобіля всього один варіант заряджання. В пройомі правих дверей в ніші сховано довгий 3-метровий дріт зі звичайною вилкою на кінці. З її допомогою машина підключається до мережі, та за 3 години машина повністю зарядиться. Проте, якщо Citroen Ami буде використовуватись в службах доставки, то він може протягом дня використати свій запас ходу. І в такому випадку Амі буде на довго «прив’язаний» до розетки. Для такого авто було б добре мати можливість більш швидкої зарядки. Інша біда, що навіть просту розетку для підзарядки в місті  знайти не так вже й просто. Мережі зарядних станцій для електромобілів практично відмовились від встановлення звичайної розетки. Саме тому для німецького побратима-близнюка Сітроєну Амі, який отримав назву Opel Roks-e, пропонують адаптер «з Type2 на розетку 220 В». Такий пристрій дозволить увімкнути та зарядити маленький електромобіль в будь яку комерційну зарядну станцію для електромобілів, що оснащена роз’ємом Type2. А таких по місту чимало.

І звичайно ж треба сказати про ціну поїздки. На 75 км пробігу Амі витрачає 5 кВт. Це близько 0,067 кВт на кілометр шляшу, або 6,7 кВт/100 км. Якщо порахувати зарядку за звичайним тарифом у 1,68 грн/кВт, то отримаємо вртість пробігу 100 км всього 11,2 грн. Тобто, практично безкоштовно. І це велика перевага.

Крісло водія просте і компактне. Це металевий каркас з пластиковим сидінням поверх. Є вставки для пом’якшення на сидінні та спинці. Регулювання є тільки по довжині розташування сидіння. Та саме крісло досить зручне. А за рахунок компактної конструкції за сидінням ще залишається вільний простір, куди можна поставити сумку. За спиною в водія знаходиться відділення де сховані бачок з блоком запобіжників та омивачем лобового скла (1,2 л). Як я вже казав – капоту в Амі нема.

Двері авто дуже прості. Це фактично каркас, до якого з зовнішнього боку прикріплена тонка кузовна панель. Взимку від неї буде добряче тягти холодом – факт. Цікаво що на самих дверях не передбачено жодних механічних пристроїв. Навіть замок винесли на кузов. Так що для розблокування дверей треба потягти яскраву помаранчеву стрічку, що висить ліворуч від керма.

Які майбутнє Амі в Україні?

Питання чи варто чекати масової появи таких авто в Україні? Поки тестовіий автомобіль в країні єдиний офіційно завезений. Він для вивчення попиту та перевірки реакції великих корпоративних замовників. Машину тестують, пробують, приміряються.

Для Амі не пропонуються різні кольори кузова. Ба більше. Вони взагалі не фарбовані. Колір авто це колір самого пластику. Барвник додано безпосередньо в сам пластик, так що такий кузов не боїться дрібних подряпин. Суть такого рішення дуже проста. Адже розрахована така машина на корпоративний сегмент. Ці машини просто створені, щоб їх обклеїли брендингом компанії, та перетворили на рухомий рекламний об’єкт.

Хто б міг бути клієнтом такого маленького авто? Якщо говорити про легкову двомісну версію, то це в першу чергу гарний варіант для каршерінгу. Прогнозована ціна авто в Україні біля 8000 євро, нема ризиків що машина перевищить швидкість та компанія отримає штраф. Паркувати таке авто надзвичайно просто. Коли мова про Карго варіант, то тут на думку спадають великі мережі доставок харчів, пошти, інтернет магазини. Ті, чиї кур’єри зараз ганятимуть зимовими дорогами на моторолерах. І в цей момент розумієш що в порівнянні зі звичайним, навіть простим авто, Ami виглядає не те що просто, а примітивно. Але в порівнянні з моторолером… Під дощем та снігом хіба стане хто обирати між тим щоб в тебе було чотири колеса замість двох, та був дах над головою? То ж Citroen Ami Cargo це спосіб вирішення транспортного питання та цілком конкретних задач.

А як особисто на мене, то найціннішим в досвіді водіння Ami протягом майже тижня стало те, що жодного разу я не сів в цю машину в поганому настрої. Бувало що йшов на парковку втомлений, заклопотаний або навіть злий. Та варто підійти до цього чуда, як посмішка сама собою розтягує вуста. Наче як при зустрічі гарного друга.