В армії Путіна є час до 20 вересня, її потенціал стрімко падає. Інтерв'ю з Селезньовим

Ситуація на сході України, на Покровському та Курахівському напрямах залишається напруженою. Російська окупаційна армія несе на цій ділянці фронту колосальні втрати в живій силі і в техніці, але російські генерали не зважають на це і готові продовжувати за будь-яку ціну. Проте вже в перспективі лічених днів ворог з об'єктивних причин не зможе діяти так само активно, як робить це зараз. Його ресурс швидко виснажується.

Сьогодні не можна говорити про те, що Сили оборони змогли повністю стабілізувати ситуацію на Покровському напрямку, оскільки противник все ще має перевагу в живій силі, артилерії та авіації. Своєрідним моментом істини може стати 20 вересня. Якщо до цього дня окупанти не зможуть показати суттєвих успіхів, це стане ознакою того, що їхні сили та засоби справді вичерпані.

Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– На останньому засіданні Ставки президент Зеленський заявив, що важливо знищувати якнайбільше сил окупанта на сході нашої країни. Ворожа армія має втратити боєздатність. За вашими оцінками, які реальні можливості Сил оборони, щоб виснажити ворога, щоб знищувати його живу силу і техніку і, нарешті, щоб зупинити його просування? Чи можна сказати, що сьогодні ці можливості зросли?

– Потрібно зробити кілька дуже важливих зауважень. У жодному разі не слід зачаровуватися тим, що ми чуємо, інформацією про те, що нібито ситуація на Покровському напрямі стабілізована. Противник продовжує перекидати додаткові сили та засоби для того, щоб зламати нашу оборону на цьому напрямі. І хоча в ранковому зведенні Генштабу за 10 вересня йдеться про те, що кількість зіткнень на Курахівському напрямку дещо більша, ніж на Покровському, проте інтенсивність бойових дій на Покровському напрямку залишається дуже високою.

Російські генерали абсолютно не зважають на величезні втрати, насамперед, у живій силі, бо останнім часом противник все рідше використовує бронетехніку. Це піхотні, або "м'ясні" штурми за артилерійської та авіаційної підтримки. Величезна кількість КАБів, більше сотні за добу – це справді дуже багато.

Відповідно, за таких умов говорити про те, що ситуація повністю стабілізована українською армією, не доводиться. Хоча Генштаб ЗСУ докладає всіх зусиль для того, щоб спрямувати додаткові сили та засоби для утримання наших позицій на Покровському напрямку. Нині ми спостерігаємо один із елементів стратегічної оборони. Рівень втрат сторони, що наступає, у 3, 5, а то й у 7 разів більший, ніж рівень втрат сторони, що обороняється.

Безумовно, на боці росіян відіграє роль фактор артилерії та авіації, нам складно боротися із цією компонентою противника. Але ми ведемо оборонні бої, зокрема під прикриттям промислової забудови. Хоча противник іноді звітує про захоплення якихось промислових об'єктів, уявляю, яку ціну вони платять за цю можливість.

Знову згадуємо заяви керівника військової розвідки генерала Буданова про те, що до початку жовтня у противника мають вихолоститися всі його запаси. Вже зараз можна констатувати, що стратегічні запаси у російської армії вичерпані, оперативні також добігають кінця, а рівень можливостей російської армії посилювати ті чи інші напрями обчислюється окремими батальйонами, а в кращому разі – полками.

Тому говорити про те, що противник має достатньо ресурсів, щоб протягом найближчих кількох місяців вести активні наступальні дії, не слід. А це означає, що прогнози Буданова у найближчій перспективі будуть реалізовані та стануть реальністю.

Тому в нинішніх умовах ми, з одного боку, маємо бути дуже акуратними в оцінках можливостей утримання українською армією певних рубежів та позицій на Покровському напрямку, а з іншого боку, противнику не слід тішити себе ілюзіями. Якщо він не зміг реалізувати свої територіальні претензії в більш комфортних умовах раніше, то зараз, після того, як відповідний комплект сил та засобів був спрямований українським Генштабом на Покровський напрямок, він має дуже примарні перспективи.

Сьогодні 10 вересня. Думаю, найближчі десять днів стануть визначальними. Якщо до 20 вересня у росіян не буде якихось значних поступів углиб наших бойових порядків на Покровському напрямку, то, гадаю, на цьому їхні сили, засоби та можливості будуть вичерпані. Те, що ми щодня бачимо у зведенні нашого Генштабу – це величезний рівень російських втрат. Він просто вражає. Безліч знищеної живої сили, бронетехніки, озброєнь, спецтехніки. Ці цифри відображають не лише інтенсивність бойових дій, а й факт того, що противник готовий зазнавати втрат будь-якого рівня, аби тільки досягти результатів.

– Генерал Сирський заявив про те, що завдяки Курській операції вдалося зірвати плани ворога щодо наступу на Сумщину. Чи вважаєте ви, що сьогодні справді можна видихнути і сказати, що Сумщині вже нічого не загрожує?

– Два місяці тому, розмірковуючи про залучення російською армією своїх сил та засобів, зосереджених у рамках угруповання "Північ", ми припускали, що, швидше за все, противник намагатиметься атакувати не лише території півночі Харківської області, що він почав робити 10 травня, але й про те, що відбувалося накопичення певних сил та засобів на території Брянської та Курської областей, які межують із нашими Чернігівщиною та Сумщиною. Тобто такі ризики були.

Власне це вкладається в логіку тих установок, які визначав Путін для своєї армії. Він мріяв створити так звану санітарну зону, щоб убезпечити своє прикордоння від атак українських дронів, а також РСЗВ. Але український Генштаб спрацював на попередження, і в рамках превентивної діяльності ми змогли створити плацдарм на території Курської області.

З одного боку, я бачу заяви нашого Генштабу, мовляв, все одно наше прикордоння Сумщини та Чернігівщини перебуває під впливом російських мінометів та артилерійських систем, але кількість обстрілів все ж таки скоротилася на порядки.

Щодо дій російської армії, то в цій ситуації вони змушені рефлексувати. Певну кількість сил та засобів, які спочатку російський генштаб планував використати на інших напрямках, зараз змушений перекидати на територію Курської області, щоб перешкодити розширенню плацдарму українською армією.

Безперечно, я не тішу себе ілюзіями. Та кількість сил та засобів, яку українська армія зосередила в Курській області, явно недостатня не лише для походу на Москву. Цього недостатньо для просування у бік Курська чи Курчатова. Та й не це основна мета. Ключова місія – створення буферної зони, щоб убезпечити наше прикордоння хоча б у Сумській області. Друга місія – спроба відволікти частину російських ресурсів з інших ділянок фронту.

Переміщення сил та засобів – це завжди втрати. Втрата часу, матеріально-технічні втрати. Деякі ворожі колони перетворюються на попіл ще на етапі висування.

І тут ми знову повертаємось до кейсу, чому наші західні партнери не поспішають давати нам дозвіл на використання сил та засобів на відстані до 300 кілометрів. Таким чином ми мали б можливість не лише контролювати та знищувати ворожі сили на таку глибину. Це могло б кардинально змінити співвідношення сил, задіяних окупантами у спробах блокування нашого плацдарму на Курщині.

– Ви кажете, що сил та засобів української армії у Курській області недостатньо для походу на Москву – така мета й не ставиться. Ви також сказали про те, що Захід не поспішає давати Україні озброєння на 300 кілометрів і, тим більше, дозволяти їх застосовувати в РФ. Але ми бачимо, що атаки українських дронів на об'єкти в РФ є досить успішними. Так, дрони залетіли в Підмосков'ї, атакований аеропорт "Жуковський". Чи припускаєте ви, що завдяки Курській операції скоротилося плече доставки і тепер Сили оборони можуть діставати цілі, які раніше не могли діставати?

– Цієї ночі (10 вересня, – Ред.) було використано 144 одиниці українських дронів "Лють". Російське міноборони звітує про те, що така кількість була знищена. Скільки не було знищено, не сказано. Я думаю, що тут важливо наголосити на деталях.

Насамперед, величезна кількість прильотів. Це не тільки прильоти по Підмосков'ю. Важлива пожежа на злітно-посадковій смузі "Жуковського", вибухи в Коломні, в Каширі, прильоти на аеродром "Шайківка" в Калузькій області – саме звідти злітають літаки Ту-22М3, носії Х-22 і Х-32. З аеродрому "Халіно" на Курщині росіяни запускають "Шахеди". На території Тульської області БПЛА прилетіли на об'єкт паливно-енергетичної компанії. Росіяни зазнають втрат.

Поки що важко верифікувати результати цієї дронової атаки, проте росіяни змушені рефлексувати. І це наша практика тисячі порізів. Поступово ми знекровлюємо російську армію.

Те, що українська армія має технічну можливість здійснювати масовані дронові атаки – а 144 дрони одномоментно – це набагато більше, ніж можуть дозволити собі росіяни в рамках одномоментного використання. Якби до цього ми могли додати ракетне озброєння, яке ми отримуємо від наших західних партнерів, то очевидно, що російська система ППО з таким напливом сил та засобів української армії не впоралася б, а отже, і результати були б набагато більшими.

Але поки що маємо те, що маємо. Я тішу себе надією, що під час 79-ї сесії Генасамблеї ООН Володимир Зеленський знайде точки дотику та компроміси з Джо Байденом. Як на мене, в американців не залишилося вагомих та виразних аргументів, чому вони не повинні дозволяти нам використовувати своє ракетне озброєння територією РФ на 300 кілометрів.

Їхні відмовки про те, що, мовляв, росіяни відвели всі свої літаки на відстань понад 300 кілометрів від лінії держкордону, а отже, американські ATACMS не будуть ефективними – це неправда. Хоча б тому, що левова частка авіації, яка використовується для завдання ударів за допомогою керованих авіабомб, перебуває на аеродромах, розташованих на відстані менше 300 кілометрів від лінії держкордону. Отже, ATACMS будуть ефективними.