Битва тактик. Дебати Камали Гарріс та Дональда Трампа

Дебати між віцепрезиденткою Камалою Гарріс і колишнім президентом США Дональдом Трампом, вибачте за банальну метафору, нагадували дуже професійний, а отже дещо обережний, боксерський поєдинок. В обох була помітна конкретна тактика, обоє використовували домашні заготовки. Але це було саме змагання техніки, а не шоу, у якому перемагають нокаутом.

Не варто обманюватися: Дональд Трамп, хоч і визнаний 154 профільними істориками «найгіршим президентом в історії США», все ще досвідчений оратор та імпровізатор. Навіть відверту ахінею йому вдається нести впевнено чи, цитуючи самого кандидата: «Я можу когось застрелити й не втратити голосів».

Камала Гарріс, з іншого боку, чудово підготувалася до зустрічі саме з цим опонентом. Вона настільки часто атакувала Трампа (46,2% свого хронометражу, за оцінкою The New York Times), що змусила того нетипово виступати в захисті. Гарріс має понад двадцятирічний стаж у прокуратурі.

У результаті на глядачів, звісно, не чекали якісні політичні дебати. Хоча би тому, що обоє кандидатів сприймали запитання ведучих радше як теми. І ніхто з них не заглиблювався у деталі своїх політик. Але битва технік справді вийшла якісною.

Варто хіба що уточнити, що зводити цих двох до одного знаменника все ж неправильно. 10 вересня за трибунами зустрілися віцепрезидентка, якій особливо немає що показати, але і яку особливо немає за що критикувати, та перший президент в історії США, якому двічі оголошували імпічмент. Якого визнали винним у фальсифікації документів під час виборчої кампанії 2016 року. Який досі не визнає результатів виборів 2020 року. Та який цього вечора, за оцінкою The Washington Post, брехав чи маніпулював учетверо частіше, ніж опонентка.

Українцям небезпечно знову складати всі яйця в один кошик. Але й ігнорувати дійсність нерозумно — Трамп під час дебатів двічі ухилився від прямого питання ведучого, чи бажає перемоги України.

Як дебати проведеш…

Дебати 10 вересня відбувалися на майданчику телеканалу ABC News, який також проводить церемонію «Оскарів», показує лейт-найт шоу коміка Джиммі Кіммела та ділить із супергероями Марвел дах корпорації «Дісней». Загалом, шоу на ABC організовувати вміють, але зустріч кандидатів у президенти США навпаки продемонструвала висоту місцевої журналістики.

Модератори Девід Муір і Лінсі Девіс ставили гострі запитання, із яких глядачі дізналися про кандидатів у президенти більше, ніж від самих політиків. Наприклад, у Трампа запитали, чому він за дев’ять років не запропонував нічого іншого, ніж політика охорони здоров’я Обами, яку він так критикував? У Гарріс запитали, з трьома прикладами, чому її політична позиція так часто змінюється.

Ведучі не лишали брехню Трампа без відповіді. Вони у прямому ефірі заперечили (з посиланням на місцеву владу) твердження, що в містечку Спрингфілд мігранти їдять собак. І заперечили, що у США можливі аборти після народження дитини. Ведучі працювали так добре, що Трамп після дебатів захотів забрати у каналу ABC ліцензію на мовлення.

Але не можна сказати, що вони відверто підігрували Гарріс. Так, Трампа виправляли частіше, бо він частіше брехав. Але Гарріс навіть жорсткіше перебивали, коли вона намагалася по колу відповісти Трампу на черговий закид. Власне, за даними NYT, колишній президент говорив на п’ять хвилин довше, ніж чинна віцепрезидентка.

Також ведучих хочеться похвалити за те, що вони виокремлювали з потоків конкретні факти й уточнювали їх у кандидатів. Наприклад, після промови Трампа, що це Гарріс провалила перемовини з Путіним і допустила повномасштабну війну проти України, ведучі уточнили в Гарріс, чи вона взагалі колись зустрічалася з Путіним.

Не все було ідеально, адже врешті модератори не робили головного — не добивалися від кандидатів конкретики. Але якісні запитання — це вже корисно, хоча би як контраст для розпливчатих відповідей.

Насправді від самих умов дебатів не варто було очікувати конструктиву. Дві хвилини на відповідь кожного з кандидатів та одна хвилина на уточнення — не той обсяг часу, у який можна вкласти міжнародну політику. Особливо коли зустріч триває всього півтори години й цілком може бути останньою на цих виборах, тож охоплює більшість політичних питань від економіки до Талібану. Аудиторії в залі не було й кандидати принаймні не могли загравати з нею. Але обоє очевидно працювали на камери, а не вели діалог.

Тореадорка з Каліфорнії

Камала Гарріс очевидно дуже добре готувалася до цих дебатів. Можливо, навіть занадто, адже її головні тези повторювалися протягом вечора ледь не механічно: а) у мене є план, б) дивімося в майбутнє. Більшість відповідей віцепрезидентки містили ітерації цих думок із додаванням виразів «економіка можливостей», «оптимізм» і «єдність». Цікаво, що жодного свого «плану» Гарріс так і не розкрила, хоча інколи, як у питанні економіки, двічі згадували про його наявність. Також відповіді на перші й останнє запитання від кандидатки були дуже схожими, що збоку виглядало як не дуже елегантне відпрацювання заготовлених наративів.

На відміну від Трампа, Гарріс також кілька разів зверталася прямо в камеру — до глядачів: «Час перегорнути сторінку. У нашій кампанії є місце для вас». Суб’єктивно, цей риторичний прийом виглядав не надто природним під час дебатів. Занадто близько до грубої агітації. Інколи кандидатка буквально казала на камеру «І я буду такою президенткою!», наче перед фінальною битвою у голлівудському фільмі.

Гарріс очевидно намагалася виглядати позитивно у своїй риториці та ніколи не критикувала США чи американців. Лише одного. І дуже влучно.

Віцепрезидентка ідентифікувала больові точки Трампа й успішно запустила в них ножа та прокрутила. Принаймні один такий момент цього вечора цілком заслуговує на те, щоб увійти в історію політики. Отже, модератор запитує про міграцію, улюблену та козирну тему Трампа. Першою відповідає Гарріс, яка загалом звинувачує попередника в усіх бідах. Але закінчує — увага! — ні з чим не пов’язаною персональною критикою мітингів Трампа, мовляв, люди звідти йдуть, бо їм нудно. Важливо розуміти, що Трамп нічого на світі не любить так, як свої мітинги. І давно та комічно їх вихваляє.

Тож і у відповідь на закид Гарріс, єдиний раз за вечір не дослухавши питання ведучого, колишній президент одразу перейшов до захисту найважливішого — своїх «найкращих мітингів в історії політики». Саме тут Трамп розізлився та почав розповідати, як мігранти їдять собак. А на заперечення ведучого відповів, як ваш дід: «Я бачив по телевізору».

Подібні випади Гарріс робила протягом усієї зустрічі. Атакуючи Трампа за його політики, але також, ефективніше, — цілячись в його его. Мовляв, закордонні лідери при ній сміялися з колишнього президента США. Тут Трамп розповів, як його хвалив Віктор Орбан. Похвала сучасної Угорщини — це, звісно, рівень для наддержави.

При цьому Гарріс ніколи не опускалася до сімейно-особистого, на кшталт, стосунків Трампа з порнозірками чи його коментарів про жінок загалом. Але апелювала до американсько-ціннісно-патріотичного, наприклад, запрошення терористів Талібану в резиденцію президента США. Одного разу вона навіть спровокувала Трампа сказати, що люди дивуються, коли дізнаються, наскільки він насправді багатий.

Загалом тактика кандидатки очевидно спрацювала. Вона, з одного боку, змусила Трампа реагувати, а не вести. З іншого, емоційно його розхитала, спровокувавши кілька не найкращих заяв. Приємний бонус: постійна критика опонента допомагала маскувати відсутність конкретики в себе. І байдуже, що така зосередженість Гарріс на минулих проблемах Трампа не поєднується з її ж постійними закликами нарешті «перегорнути сторінку».

Можливо, на Гарріс також зіграв ефект новизни. Адже Дональд Трамп, — можливо, найбільш «помітний» політик сучасності, з яким існує купа публічних виступів і три цикли президентських дебатів. А от Гарріс уперше показала себе на повний зріст якраз цього вечора. Тому ніхто не був готовий до її тактики. Але є серйозне питання, чи спрацює це знову, якщо другий раунд дебатів усе ж відбудеться. Демократи вже розслаблялися з Трампом раніше.

Усі мігранти, а я — Дональд Трамп

Якщо ви бачили один виступ Трампа, ви бачили їх усі. Це поєднання гіпербол (Ізраїль зникне за два роки після перемоги Гарріс), образ (Байдена викинули з виборів як собаку), неадекватних заяв («Вона хоче робити трансгендерні операції на нелегальних мігрантах у в’язницях!») і залякування (Америка помирає).

Усі ці заяви Трамп спокійно змішував між собою протягом вечора, поєднуючи їх із власними досягненнями та провалами чинної адміністрації. Часто маніпулюючи обома. Почав і закінчив кандидат нелегальними мігрантами, їх же використовуючи як відповідь на майже всі проблеми, включно з економічними й електоральними.  Але так і не пояснивши, як конкретно планує цих мігрантів позбутися.

Попри це, на національних дебатах Трамп не був таким же розкутим, як на своїх мітингах. Він теж, у міру можливостей, грав обережно. І було цікаво бачити, як кандидат у реальному часі ловить себе на слові та виправляється. Наприклад, цитує Орбана, мовляв, Трампа всі боялися, але уточнює, що він би насправді не хотів, щоб його саме «боялися». Або ж каже, що за демократів викопне паливо помре й Америка повернеться до енергії вітру та сонця. Та одразу уточнює, що він то насправді «великий фанат сонячної енергетики».

Ще один суто когнітивний момент: кандидат від республіканців частіше апелював до свого попереднього опонента та, власне, реально відповідальної за рішення цієї адміністрації людини — Джо Байдена. Так що Гарріс одного разу навіть нагадала Трампу, що він балотується проти неї. А Трамп прямо заявив, що Байден дорівнює Гарріс. Побачимо, чи ототожнять критику виборці.

Якусь центральну лінію Трамп цього вечора не вибудував, адже був змушений частіше виправдовуватися та відповідати Гарріс. І це ніде не було помітно так, як у його фінальному слові. Якщо опонентка ще раз чітко пережувала посил «Я майбутнє, у мене є план», то Трамп хаотично згадав про мігрантів, Третю світову й нарешті, тільки на останніх хвилинах дебатів, підкреслив, що Гарріс, узагалі то, друга найвпливовіша людина у США. Чому вона прямо зараз не піде й не зробить те, що обіцяє?...

Але не треба думати, що Трамп однозначно програв. Так, Гарріс частіше апелювала до фактів, наприклад того, скільки Нобелівських лауреатів критикують економічну політику Трампа. Але Трамп добре працював з простими емоційними аргументами: чому тоді адміністрація Гарріс не скасувала його «погані» тарифи? Так, за Гарріс очевидно була моральна, статева, етична, фактологічна першість у темі абортів. Але Трамп вигадав дійсно креативну маніпуляцію: обрані ним судді не заборонили аборти на національному рівні, він навпаки героїчно здобув: нарешті передав свободу вибору конкретним штатам.

Хоча Гарріс вибила Трампа з рівноваги, він часом вдало контратакував. Наприклад, кандидатка згадувала про купу колишніх співробітників, які написали про Трампа критичні книги. Колишній президент відповів, що це очікувано: вони ображені, бо він позвільняв їх усіх за непрофесіоналізм. У той час як про чинну адміністрацію таких книг немає, бо вона начебто нікого не звільняє за провали.

Про замах на себе Трамп згадав рівно один раз і доволі вигідно: звинувативши опонентку у брехні про себе. Мовляв, от через таку демонізацію… Натомість сам колишній президент не брав відповідальності ні за що. Він був ні до чого під час спроби державного перевороту 6 січня, за яку йому оголосили імпічмент. І він не має стосунку до радикальної концепції «Стратегія-2025», яку писали його співробітники.

Трамп ображав Гарріс персонально, наприклад, називаючи її найгіршою віцепрезиденткою в історії чи марксисткою, яку добре навчив цього батько. Але тут очевидно готова команда кандидатки знайшла ефективну протидію. Мікрофони опонентів були вимкнені під час промов один одного. Але Гарріс експресивно реагувала на слова Трампа мімікою та жестами. На Reddit і Twitter швидко наробили мемів із найкращих німих виразів «Що за ідіотизм?».

Але. Але Трамп звучав упевнено. Він очевидно намагався продати думку, що чинна адміністрація слабка, зокрема, на фоні виходу з Афганістану. А от він — сильний лідер. І, як би смішно це не звучало від людини, яка вже мала шанс, він зробить Америку великою знову. Тільки тепер не в абстрактні часи, а у свої — чотири роки тому.

Одним із головних прикладів для цього стала Україна.

#НетВойне

«Я запитаю дуже просто: Ви хочете, щоб Україна перемогла?» «Я хочу, щоб війна зупинилася». І як тут зберігати оптимізм, коли Дональд Трамп, який, за різними оцінками, має більш як 40% підтримки американців, так відповідає на запитання ведучого? Двічі.

За словами колишнього президента США, він планує звести Зеленського та Путіна, яких добре знає і які його нібито поважають, на відміну від Байдена, та змусити домовлятися. Не те, що чинний президент США, який за два роки, за словами Трампа, «навіть не подзвонив Путіну».

Це ще не все. Трамп стверджує, що вважав російські війська на українському кордоні «хорошою, сильною перемовною позицією». Але Байден виявився поганим перемовником і тепер може початися Третя світова. Крім того, колишній президент згадав про наявність у Росії ядерної зброї.

Гарріс відповіла, що Трамп швидко закінчить війну Росії проти України, бо просто здасться. І Путін з’їсть його на сніданок. Кандидатка робила акцент на вадах Трампа, а не майбутньому України. І всі правильні слова про територіальну цілісність і справедливу оборону озвучувала радше побіжно, хвалячи допомогу США та своєї адміністрації. Мовляв, якби не вони, а Трамп був у Білому домі, Путін уже був би в Києві.

Не хочеться звучати невдячно, але, якби Україна практично власними силами не відбила атаку на Київ на другий день повномасштабної війни, Камалі Гарріс не було би чим пишатися. І якби Трамп щось зробив із Путіним за чотири роки своєї каденції, йому би не було чого зараз боятися.

Очевидно, що Україна не могла бути головною темою на, можливо, єдиних президентських дебатах цих кандидатів. Але наша держава ще й була другою у міжнародному блоці після Ізраїлю. Зараз би трохи оптимізму від Гарріс не завадило…

Згідно з опитуванням CNN, 63% глядачів віддали перемогу в дебатах Камалі Гарріс. Але всього 4% глядачів змінили після перегляду свій політичний вибір.

Можливо, це найкраща метафора виборів у сучасних США, де електорати настільки ядерні, а розкол настільки глибокий, що битва відбувається за найменші відсотки. Камала Гарріс виграє дебати ледь-ледь, за очками. А Дональд Трамп лишається в перегонах навіть після заяв, що аборти роблять після народження дитини.

До виборів лишається ще два місяці. Наразі невідомо, чи зійдуться двоє кандидатів на другий раунд. Невідомо, чи прийме Трамп результати, якщо програє. Невідомо, що буде з Україною після зміни влади в нашого найбільшого союзника.

Але точно відомо, що в цьому змаганні усім потрібно витискати з себе максимум. Легкої перемоги не буде.