Армія РФ пішла у наступ на ЗСУ на Курщині. Чого чекати? Інтерв'ю з генералом Романенком

У Росії розпочалася операція з витіснення української армії з території Курської області, ворог зміцнив свої позиції елітними підрозділами. На Курщині ЗСУ виконували три завдання: недопущення наступу на Сумщину, примус ворога до перекидання сил з українського фронту та створення буферної зони у прикордонних регіонах РФ. Усі вони були виконані. Що далі? Далі ЗСУ переходять до оборони, причому до мобільної.

Така оборона суттєво відрізняється від тієї, до якої звикла російська окупаційна армія. У РФ під обороною розуміються окопи, доти та бліндажі, коли зрозуміло, де перебуває противник і куди стріляти. Але за мобільної оборони ворог опиняється в ступорі, адже важко зрозуміти, де свій, а де чужий. Саме тому російські підрозділи практично відмовилися чи суттєво скоротили застосування окремих видів озброєнь.

Як розвиватимуться події далі, в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA спрогнозував ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Росія розпочала активну операцію з витіснення українських сил з території Курської області. Як ви вважаєте, які саме ресурси там задіяні? І чи можемо ми розраховувати на те, що в Росію було перекинуто сили саме з українського фронту?

– Так, це мало місце. Щоб бути переконливими, вони організували наступ із трьох сторін, зайшли із півночі, із заходу та з південного сходу. За оцінками західних експертів, для успішної операції їм було необхідне угруповання від 30 тисяч, вони ж зібрали угруповання військ чисельністю близько 40 тисяч. Це багато.

Причому завели туди елітні частини, такі як морську піхоту, повітряно-десантні частини. Відмінною особливістю є те, що у них досить багато мотопіхоти, тобто механізованих компонентів. Водночас вони менше застосовують керовані авіаційні бомби і FPV-дрони.

Сили оборони України намагаються вирішувати питання щодо мобільних дій. Вони заходили до Курської області, застосовуючи такі дії, і зараз вони ведуть мобільну оборону. Традиційна оборона росіян – це окопи, доти тощо, щоб було видно цілі, щоб можна було бити по них. Але коли йдеться про мобільну оборону, вони не можуть бити, бо не можуть розібратися де свій, а де чужий.

Звісно, це передбачалося. Рано чи пізно це мало статися. Росіяни мали спробувати зупинити наші війська, а потім перейти до контрнаступних дій. Але наші ресурси використовують раціональніше.

Якщо порівнювати наступальні дії російської армії на Харківському напрямку, де було задіяно угруповання в 35 тисяч, де вони просунулися на 10 кілометрів, то наші наступали на Курську область угрупуванням 15 тисяч і просунулися на ширину 35-40 кілометрів, сформували цю буферну зону.

Противник суттєво наростив свої сили для витіснення ЗСУ, але щоб виконати це завдання, за оцінками західних аналітиків, їм буде потрібно угруповання 80-100 тисяч. Проте на окремих напрямках на Курщині російська армія просунулась, десь захопили наших полонених у великій кількості. До того ж, бойові дії стали дуже інтенсивними.

– Яким є ваш прогноз, виходячи з мети Курської операції – створення буферної зони на території Росії?

– Нашою метою було не лише формування буферної зони. Перша мета – зірвати наступальні дії противника на Сумщині. Нашому Головному управлінню розвідки вдалося заволодіти двома планами наступу Росії на Харківщину та на Сумщину. Ми бачили, як це відбувалося на Харківщині.

Щоб не чекати повтору на Сумщині, було проведено операцію у Курській області. Це перша мета. Друга мета – змусити противника перекинути сили з інших фронтів, насамперед зі східного. Це завдання теж було виконане – 15-20 тисяч особового складу противник перекинув. І лише третє завдання – формування буферної зони.

Такі наші плани. А противник будує свої, тому створює угруповання, яке перевищує наше, і веде контрнаступальні дії.

– Питання щодо ситуації у Кураховому. Якщо подивитися на карту бойових дій, видно, що цей район фактично оточений із трьох сторін, сформувалося півкільце. За вашими оцінками, чи справді Курахове може перебувати в небезпеці, і що ворог може спробувати вирівняти там лінію фронту? І чи має він сили для цього?

– Вони мали сили для наступу одночасно на 6-7 напрямках на східному фронті, і вони це робили. Проте останнім часом їхній наступальний імпульс був збитий Силами оборони України. Ми задіяли там резервні бригади. Тому противнику вже не виходить успішно просуватися на всіх напрямках, як він це робив раніше.

До речі, якщо подивитися на карту бойових дій детальніше, крім Покровська, можна побачити невеликі ділянки, на яких противник планував наступальні дії. Найбільший – у районі Невельського. Там планувалося сформувати півоточення чи повне оточення, чи, як це називають у народі, котли.

Але наше військове керівництво бачить ці наміри противника та ламає його плани.

Зіткнувшись із опором на Покровському напрямку, ворог зосередився на Курахівському. Наразі там спостерігається висока інтенсивність бойових дій. Але це теж було очікувано нашим керівництвом. Все питання лише в тому, як з цим справлятися, де брати сили та засоби.

Що стосується засобів, військової допомоги від союзників, то питання про зняття обмежень на удари по території Росії ще до кінця не вирішене. Низка країн Європи вже зняли обмеження, США – поки що ні, і, мабуть, найближчим часом відстоюватимуть ту саму позицію.

А щодо сил, то мобілізація просувається, але не так швидко, як нам би хотілося, для поповнення бригад, що діють на лінії бойового зіткнення, а також для формування резервних бригад.

У цьому контексті маю пропозицію. Я вважаю, що нам треба задіяти козацтво. Ми бачимо, як Росія задіяла козацтво, коли захоплювала Крим у 2014 році, ми бачили, як козацтво брало участь у бойових діях на Донбасі та продовжує діяти зараз. З історії ми знаємо, що козацтво використовувалося в Росії ще з царських часів.

В нас зовсім інше. Козацтво в Україні – це історичний бренд. Я говорю не про шароварне, а про бойове козацтво. Треба ухвалювати закон про козацтво та визначитися з рекрутинговими козацькими центрами. Потрібно збирати людей. У нас чимало тих, хто представляється козаками.

Козаки історично завжди захищали свої землі, свій народ та державу. Сьогодні козаки теж можуть це робити, і це справді необхідно, бо військовослужбовців не вистачає.