Допомагала вчити українську. У США студенти згадують Дарію Базилевич, яку вбила Росія

В Університеті Індіани у США вшановують памʼять 18-річної Дарії Базилевич, яка разом із мамою та двома сестрами загинула внаслідок російської ракетної атаки на Львів у ніч на 4 вересня. Дарія була волонтеркою, яка з кількома іншими студентами Українського католицького університету (УКУ) допомагала студентам американського університету вивчати українську мову. Про це розповідає «Голос Америки».

Львів’янка Дарія Базилевич долучалася до занять онлайн зі Львова і працювала з групою з вивчення української мови початкового рівня, до якої, крім студентів Університету Індіани, доєднувалися охочі вивчати мову з університетів Пенсільванії та Міннесоти.

«Дарія стала частиною цього курсу»

Після звістки про загибель Дарії Базилевич в університетській газеті готують статтю про неї, а викладачка курсу української мови в Університеті Індіани Софія Ашер розмістила її фото на кафедрі славістики.

«Це дійсно страшна звістка і для мене, і для студентів…. Знаєте, це наша Дарія. Тому що Дарія дійсно стала частиною цього курсу, цього класу», – зазначає викладачка.

Студент курсу української мови Ніка Хомерики розповів, як першим із групи дізнався про загибель дівчини.

«Я з Грузії... Ми почуваємося дуже близькими до українського народу, – каже він. – І всі пишуть новини про Україну. Тож коли мої друзі написали про смерть трьох дівчат і матері, тоді я впізнав прізвище... але я дуже сподівався, що це не вона... Я написав нашій викладачці, запитав, чи це Дарія, чи це наша Дарія, чи хтось інший. А потім вона підтвердила. Це було жахливо».

Оскільки група була невеликою, студенти американського університету близько спілкувалися з Дарією Базилевич і добре її памʼятають.

За словами Софії Ашер, попри те, що зусилля та час Базилевич не оплачувалися, вона була однією з найактивніших з-поміж семи студентів-волонтерів, які допомагали американцям опановувати українську.

«Наш клас зустрічався чотири рази на тиждень, ми бачилися щоразу по 50 хвилин. І бували такі тижні, коли Дарія приєднувалася щодня», – пригадує Ашер.

«Була готовою поділитися власними поглядами»

Викладачка Софія Ашер розповіла, що теж була здивована терплячістю дівчини, яка була юною студенткою без педагогічного досвіду.

Одним із таких прикладів, каже викладачка, було заняття наприкінці семестру у грудні 2023 року, коли американські студенти повинні були робити презентації на теми, дотичні до української культури.

«Є різниця, коли ви як американський студент вивчаєте якусь тему, пов'язану з традицією, до прикладу святкування Різдва в Україні... Це американські студенти, які нічого не знають про цю країну. Тож робити презентацію у присутності представника цієї культури – це такий собі виклик… Але присутність Дарії, її поведінка, ставлення, спосіб, у який вона відповідала на запитання, завжди був бадьорливий, заохочував...» – наголошує Ашер.

«Просто дуже мила людина. Я б сказала, що вона була культурно чутливою, але при цьому готова поділитися своїми власними поглядами», – каже про Дарію студентка Джил.

«Ніхто з наших студентів не залишиться байдужим»

Також студенти обговорювали війну, особливо після обстрілів, коли онлайн-зв'язку Дарії та інших волонтерів з України заважали сигнали тривоги.

В американському університеті пригадують, що вона з іншими учасниками курсу допомагали людям у США краще розуміти ситуацію, в якій живуть українці.

«Я зараз пам’ятаю питання, які мої одногрупники ставили Дарії та іншим українським волонтерам. І ці питання часто змушували зрозуміти, наскільки бракує усвідомлення того, що там відбувається. Запитували, як війна впливає на повсякденне життя, чи чути ракетні обстріли... Вони розповідали про подробиці повсякденного життя, як часто доводиться спускатися в бомбосховища», – розповів Ніка Хомерики.

Викладачка Софія Ашер наголошує, що завдяки Дарії Базилевич та іншим волонтерам, для її студентів Україна перестала бути якимось узагальненим далеким явищем.

«Адже є конкретна людина, яка їм розповідає про реальність, – каже вона. – Є конкретна людина, яка продовжує навчання під час війни. І це настільки змінює ставлення цих студентів взагалі до ситуації... Я думаю, що ніхто з наших студентів не залишиться незміненим чи байдужим до того, що сталося. Для них, можливо, це перша втрата чи перше горе, яке вони засвідчили в житті».

Спогади самої Дарії про досвід співпраці з Університетом Індіани опубліковані у статті на сайті Українського католицького університету.

«Для мене було великою честю викладати українську мову іноземцям, адже дуже важливо поширювати українську культуру та підвищувати обізнаність про Україну», – писала Дарія Базилевич.

Раніше друзі загиблої родини Базилевичів поділилися спогадами. 

Як відомо, 6 вересня Львів попрощався із Євгенією Базилевич та її доньками Яриною (21 рік), Дариною (18 років) та Емілією (7 років), які загинули внаслідок ракетно-дронового удару 4 вересня.