Рейкотрон для ВМС США: забутий як страшний сон?

Рейкова гармата – концепт зброї часів Першої світової війни, у якій застосовується електромагнетизм для запуску снарядів на гіперзвукових швидкостях. Попри великі інвестиції, як США, так і Китай мають справу із проблемами в розвитку цієї технології.

Фокус переклав статтю аналітика Центру політики безпеки Маї Карлін про перспективи розробки електромагнітної зброї.

• ВМС США практично припинили фінансування рейкотрона, витративши 500 мільйонів доларів і засумнівавшись у потужності та довговічності проєкту.
• У свою чергу, Китай продовжує розробляти рейкові гармати і нещодавно навіть провів випробування з використанням штучного інтелекту.
• Перспективність технології полягає у можливості запуску снарядів із величезною швидкістю без застосування вибухівки, але джерело енергії та надійність конструкції залишаються серйозними проблемами, що роблять застосування такої гармати на військових кораблях практично нереальним.

Чому у рейкових гармат стільки проблем, незважаючи на десятиліття розробок?

Відтоді як концепція рейкотрона була вперше представлена під час Першої світової війни, багато країн вклали значні кошти в розробку такого пристрою з лінійним прискорювачем. Ця зброя, також звана рейковою гарматою, використовує електромагнітну силу для запуску високошвидкісних снарядів. Поява нових технологій з року в рік вела до нових спроб розробити настільки потужну збройову платформу.

Однак більшість із цих спроб зазнали невдачі через проблеми з потужністю і довговічністю такої зброї, які не змогли подолати навіть найпередовіші інженери. США, схоже, відкладають свої зусилля зі створення рейкових гармат на невизначений термін. Китайська Народна Республіка (КНР) теж поки що не наблизилася до створення такої зброї, однак планує й надалі приділяти пріоритетну увагу розвитку цієї галузі.

Зусилля Китаю зі створення рейкотрона

У травні команда Військово-морського інженерного університету в Пекіні застосувала технологію штучного інтелекту у своїх останніх розробках рейкотрона. За даними китайських державних ЗМІ, ВМС Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) провели випробування електромагнітного рейкотрона, запустивши "розумну бомбу" на відстань 15 км зі швидкістю понад 5,0 Маха. Хоча випробувальний запуск не був визнаний успішним, він свідчить про те, що Пекін продовжує розвивати технологію рейкових гармат.

США в минулому також вкладали значні кошти в розробку рейкотронів, хоча останнім часом відповідні ініціативи відійшли на другий план. За оцінками аналітиків, за останнє десятиліття ВМС виділили на програму створення електромагнітних рейкових гармат (EMRG) близько 500 мільйонів доларів. Однак 2022 року у звіті Дослідницької служби Конгресу США зазначалося, що США припинили фінансування свого проєкту рейкотрона. Але ВМС досі сподіваються, що ця зброя в майбутньому виявиться корисною для протиракетної оборони.

Як працює технологія рейкотрона

Оскільки загальною метою такої програми є можливість запускати снаряди на гіперзвукових швидкостях, для ураження цілей їм навіть не потрібна вибухівка.

Майже два десятиліття тому Пентагон доручив компаніям BAE Systems і General Atomics розробити діючу рейкову гармату, яка допомогла би перевести бортові гармати з порохових на електричні прискорювачі.

Як пише Popular Mechanics, "на відміну від традиційних морських гармат, які запалюють порох або інший вибуховий заряд, щоб снаряд пролетів через трубу, рейковим гарматам не потрібна вибухова речовина. Це означає, що рейкотрон може запускати снаряди швидше й далі, відпадає потреба зберігати небезпечні та громіздкі порохові заряди, а сама гармата не зазнає надзвичайно високого тиску, який виникає під час вибуху пороху. Енергія буде вироблятися інтегрованою енергетичною системою корабля, яка призначена для вироблення, зберігання і видачі величезної кількості електроенергії".

Хоча теоретично концепція рейкової гармати могла б стати дуже помічною для озброєння військово-морського флоту, низка технічних проблем не дозволила втілити її в життя. Головна проблема, пов'язана з цією зброєю, – сама енергія. Військовому кораблю практично нереально видати достатню потужність для контрольованого і надійного пуску такого снаряда.

Про автора

Майя Карлін – авторка статей про національну безпеку в The National Interest, аналітикиня Центру безпекової політики та колишня наукова співробітниця імені Анни Соболь-Леві в IDC Герцлія в Ізраїлі. Її статті публікуються в багатьох виданнях, включно з The National Interest, Jerusalem Post і Times of Israel. Ви можете стежити за нею у Twitter: @MayaCarlin.