Тобі в туз «Каспийский груз»

Ранній доступ: Patreon

Коли ми кажемо, що Росія та Іран — стратегічні партнери, запитань ні в кого не виникає. Усі все розуміють. Побачені «шахеди» переконують краще, ніж доповіді на 120 сторінок про важливість генерала Сулеймані для діалогу між Тегераном і Москвою.

Та щойно додаси, що це стратегічне партнерство під крилом Китаю — вже не буде спокійної бесіди. Хтось хоче вірити в мирний Пекін. Комусь ліпше не вірити в те, чого він поки що не побачив (як у іранську загрозу, поки поряд «шахед» не вибухне). А комусь просто подобається AliExpress.

Утім, не про Китай зараз. Ви ж у курсі, де гуляє іранська делегація?

Вона в Санкт-Петербурзі. Туди завітав представник верховного лідера Ірану. Щоб йому не було нудно, за компанію прибув голова Вищої ради національної безпеки Ірану.

Гостям є що обговорити зі своїми кремлівськими друзями. З початку російського повномасштабного вторгнення до України минуло не так багато часу, щоб Іран перестав цінувати готовність росіян віддати все, лише б ця війна тривала далі.

Тож Тегерану важливо ловити момент. Бо зараз Росія застрягла в ситуації, коли війну завершити може лише на своїх умовах. Тотально піднятих угору над неадекватністю. Відповідно, прямо зараз Росії потрібні такі ресурси, на які вона без великої війни навіть не подивилась би. Ті ж «шахеди», а тепер і іранські балістичні ракети. Навіть більше, якщо «потім» вона на це й не подивиться, то «поки що» готова брати все за свідомо завищеною ціною.

Ось це «поки що» й ловлять іранські гастролери в Пітері. Хапай, поки не вистигло.

Це та ситуація, коли одній стороні терміново потрібні певні товари, а друга хоче й може їх впарити за оверпрайс. Схоже на наркомана, який заради дози та улюбленої ілюзії готовий на все: віддати гроші, винести з хати майно чи пограбувати заможного сусіда. Обох учасників угоди цікавить лише товар. Не деталі, не обережність і не подальші плани — тут усе живе рівно день.

Тому іранську балістику повезли тим самим коридором, що й «шахеди» до того. А що не так? Росія хоче дозу. Іран — швидше її надати, щоб гарантувати собі майбутні угоди з наркозалежним лідером.

У результаті виходить демонстративний крок. Sky News знаходить надзвичайно секретний коридор, по якому туди-сюди гасають кораблі з іранського військторгу. Ще раз: журналісти беруть підписку на супутник та бачать те, що зазвичай у разі стратегічно важливих домовленостей ховають за будь-яку ціну. Просто тут немає стратегії. Є лише ринок у його дуже збоченій формі — треба дозняк передати, ніколи ховатись.

Ми в жодному разі не хочемо образити редакцію Sky News, раптом що.

Просто тут вийшло так, що ЗМІ відпрацювали на рівні розвідки. Однак при цьому не докладали до цього якихось зусиль: лише робили свою роботу. Це не про топ-розвідників у редакції, це про неймовірно тупу підготовку організаторів.

Можливо, цей крок стався ще й тому, що по коридору жодного разу не вдарили українські боєприпаси. Все-таки до Каспію нам добити важко. Тут хіба сподіватись на випадковість, бо дотягнутись довжина рук не дозволить. Балістику хочеться. Коридор усі, кому треба і не треба, вже побачили. Але ж не вдарять? Ну то й добре.

Вісь зла, яку так дбайливо збирали докупи в Пекіні, працює. Нехай криво та кострубато, без жодної обережності — але працює.

Принаймні, поки хтось за це не покарає.

Однак на це потрібен час. Це ми в Україні не маємо вибору, тому воюємо за власне виживання. За кордоном є ті, кому доведеться бити по коридорах ірансько-російських збройних відносин. Доведеться, бо припікатиме вже їм. Доведеться, бо в них є кращий доступ до того регіону, ніж у нас.

Тож уся виграшність ірансько-російських поставок працює до позначки «Поки не прилетить по голові».

Колись історики майбутнього сміятимуться над цим періодом. Мовляв, як так? Стільки років не карали, дали можливість так сильно укріпитись злочинному альянсу? Та годі вам, невже?! Приблизно так ми бачимо нерішучих та відверто недолугих західних діячів спочатку перед Першою світовою, а потім і перед Другою.

Мабуть, пан Чемберлен щиро вірив, що привіз мир до Британії.

Лорд Галіфакс, певно, ані секунди не сумнівався у своїй правоті, нав’язуючи Черчиллю план щодо перемов із Німеччиною (а насправді — план капітуляції).

Навіть король Фольтест у «Відьмаку», і той вірив.

Утім, ця історія лише починається. Найімовірніше, перші партії балістичних ракет із-за Каспію буде відстріляно по українських містах. Відповідно, закордонна ватага з нових Чемберленів, Галіфаксів та Фольтестів буде впевнена: овва, ми все робимо правильно. Хоча їм варто би добряче задуматись, і трохи про інше.

Куди полетять уже ті партії іранських балістичних ракет, які на Заході сприйматимуть як «звичні»?

Бо поки що в цій історії немає Китаю. Думати, що нинішній момент стабільний — велика помилка. Головний гравець на сцену ще навіть не виходив. Він у гримерці зайнятий. Обережно мацає «червоні лінії» західних держав тим місцем, яке зазвичай блюрять на відео.

Ще він допомагає росіянам поліпшити роботу РЕБ. Знову ж, заробляти на росіянах треба тоді, коли їм труби пече.

Потім вони тобі й армією допоможуть, і військових контрактів пачку дадуть, а ще більше товарів подвійного призначення попросять. Мабуть, добре мати у списку союзників підконтрольного наркомана. Головне слово тут — «підконтрольного».

По суті, чорнову роботу майбутнього вторгнення НВАК роблять росіяни та іранці. Класика жанру. Тут вам і війна на повну котушку в Україні, і постійна підтримка шаленого тиску на Близькому Сході. А головне — ті, хто біжать на м’ясо зараз, часто помиляються. Лише для того, щоб ці помилки врахував старший брат у Пекіні, який поки що вносить корективи у власний графік.

Як відомо, міцний тил сам себе не збудує. Його зведуть ті, кого Китай спочатку переконав у необхідності побути фронтовичком-імперцем. Власне, вже будують. І кожна така відправка Каспієм чи ще десь — репетиція майбутніх поставок.

Звісно, ми не розвідка. Можемо лише дивитись на тенденції та намагатись підібрати ймовірні варіанти.

Конкретно зараз треба стежити за Каспієм. Від того, чи станеться там певна загадкова випадковість у еквіваленті блукаючого безпілотника, насправді дуже багато залежить. Та вже не для нас. Це радше два режими холодного душу на вибір, запропоновані західним державам. Тим самим, які вирішили «просто подивитись».

Наприклад, що відпрацює по Берліну першим — «шахеди», проти яких у нього немає мобільних груп, чи одразу балістичні ракети?

Чи РЕБ? Із ним у Заходу, на жаль, усе настільки ж погано.