Найпотужніший телескоп в історії: як Сонце можна перетворити на гігантську обсерваторію

Людство створило кілька потужних космічних телескопів, які дають змогу з хорошою деталізацією вивчати найдальші куточки Всесвіту. Поки що найпотужнішою такою обсерваторією є космічний телескоп Вебб, який дозволив побачити найперші етапи існування Всесвіту. Але що, якби люди могли отримати доступ до ще кращого телескопа, який уже існує? Але це був би не звичайний телескоп. Він навіть не мав би лінзи. Але це був би найпотужніший телескоп в історії. Цей телескоп використовував би саме Сонце для спостереження за дуже глибоким космосом, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Телескоп Вебб має дзеркало діаметром 6,5 метрів і здатний робити зображення з дуже високою роздільною здатністю. Це означає, що він може розрізнити деталі на маленькій монеті, яка розташована на відстані 40 км від нього або ж малюнок на футбольному м'ячі, розташованому на відстані 550 км.

З іншого боку, є наземний телескоп Event Horizon Telescope, який насправді являє собою мережу окремих обсерваторій, розкиданих по всьому світу. Саме за допомогою Event Horizon Telescope астрономи змогли вперше зробити фотографію чорної діри в центрі нашої галактики. Роздільна здатність цього телескопа дає змогу розгледіти апельсин, що лежить на поверхні Місяця. Для потужнішого і більшого телескопа знадобляться гігантські радіоантени, які розкидані по всій Сонячній системі.

Але насправді в центрі Сонячної системи вже є гігантський телескоп і це Сонце. Наша зірка не має вигляду традиційної лінзи або дзеркала, але в неї величезна маса. Відповідно до загальної теорії відносності Ейнштейна масивні об'єкти викривляють простір-час навколо себе. Будь-яке світло, що торкається поверхні Сонця, відхиляється і, замість того щоб продовжувати рух по прямій, прямує до фокусної точки разом з усім іншим світлом, що торкається Сонця в той самий час.

Астрономи вже використовують це явище, яке називається гравітаційним лінзуванням, для вивчення найдальших галактик у Всесвіті. Коли світло від цих галактик проходить через гігантське скупчення галактик, маса цього скупчення підсилює і збільшує фонове зображення. Це означає, що астрономи можуть побачити дуже далекі об'єкти, які інакше побачити б не змогли.

Сонячна гравітаційна лінза призводить до неймовірно високої роздільної здатності. Інструмент, розташований у правильній фокусній точці, зміг би використовувати викривлення світла гравітацією Сонця, щоб астрономи могли побачити найвіддаленіший Всесвіт у мільйон разів краще, ніж Event Horizon Telescope.

Звичайно, є проблеми з використанням сонячної гравітаційної лінзи як природного телескопа. Фокусна точка всього цього заломлення світла знаходиться в 542 рази далі, ніж відстань між Землею і Сонцем. Це в 11 разів більше за відстань до Плутона і в 3 рази більше за відстань, досягнуту найдальшим космічним апаратом "Вояджер-1".

Науковці нещодавно запропонували відправити флот невеликих космічних апаратів, які використовуватимуть сонячні вітрила, на відстань 542 астрономічні одиниці від Сонця. Тобто саме туди, де розташована фокусна точка сонячної гравітаційної лінзи. Апарати зможуть збирати все викривлене Сонцем світло від фонових об'єктів, створювати якісні світлини та відправляти їх на Землю.

За допомогою такого супертелескопа, наприклад, можна було б побачити поверхню планет за межами Сонячної системи в радіусі 100 світлових років з дуже високою деталізацією. Також астрономи могли б отримати найбільш докладне уявлення про найвіддаленіші галактики.

За фактом, найпотужніший телескоп уже існує і тепер просто потрібно помістити камеру в правильне положення в космосі.

Як уже писав Фокус, сліди розумних інопланетян перебувають на Землі і поруч із нею, вважає вчений із Гарварду. Астрофізик Аві Леб вважає, що докази існування розумного інопланетного життя можуть ховатися в океанах Землі або в дивних об'єктах, що обертаються навколо нашої планети.