Чому почав сипатися Покровський напрямок: у ЗСУ навели три основні причини

Головною причиною просування росіян на Покровському напрямку, який став основним для ударів ЗС РФ, є перевага в ресурсах, – як у боєприпасах, так і людських. На кінець червня окупанти зосередили там до восьми ударних штурмових бригад, наступаючи або малими групами по 5–7 осіб, або більшими, по 10–30, пише "УП".

Перевага в живій силі, артилерії та КАБах

Як розповів командир 108-го окремого батальйону "Вовки Да Вінчі" 59-ої бригади Сергій Філімонов, на позицію, яку утримує 4 українські солдати, за добу може наступати до 80 росіян. Його підрозділ стоїть південніше Селидового й найпоширенішим типом поранень у бійців Філімонова є кульові, отримані в близькому стрілецькому бою.

Один із командирів 31-ої бригади, яка раніше стояла вздовж залізниці в селі Прогрес, пригадує, яких надлюдських зусиль коштувало тримати оборону.

"Пам'ятаю, як мої хлопці казали: "Всьо, командир, я здаюся!". Потім ти починаєш з ним говорити, вмовляти, він бере автомат і йде відстрілюватися", – розповідає військовий.

Снаряди для зупинки піхоти закінчилися під час боїв біля Авдіївки, тобто ще в березні. Якщо тоді на один міномет на день видавали 50 снарядів, то у вересні – значно менше, — зазначає співрозмовник в 68-ій бригаді.

"Це крапля в морі для оборони такого району", — каже він, додаючи, що росіяни частіше працюють КАБами, ніж Сили оборони мінометами.

Батальйон однієї з бригад, яка вже виведена з Покровського напрямку, на день отримував три міни на 120-й міномет. Й бійці рятувалися лише 82-ми мінами, яких давали по 40–45.

На деякі види озброєння снарядів немає вже місяць й ситуацію трохи рятують FPV-дрони, які надавали волонтери.

Водночас, переважаючи в артилерії, росіяни поливають українські позиції керованими авіабомбами, яким українська армія не може протидіяти.

Брак досвідчених, підготовлених і вмотивованих бійців

Один з військовослужбовців 47-ої бригади зазначає, що першою проблемою Покровського напрямку є це кількість особового складу, другою – його підготовка, а третьою – рівень розвитку командування підрозділів.

Військовослужбовець, який провів на Покровському напрямку пів року, наголошує, що величезною проблемою Сил оборони став брак людей, особливо піхоти. Нестача бійців завжди відчувалася в усіх, бо бригади закидали неукомплектованими.

Наприклад, 110-ту механізовану бригаду викликали "гасити пожежу" в Очеретиному всього за два місяці після виведення з Авдіївки, де вони майже два роки стояли в обороні, з яких останні шість місяців – відбиваючи російський наступ технікою та піхотою. Й очевидно, що за два місяці бригада не встигла відновитися і набрати нових людей.

Станом на липень 2024 року піхота 110-ої була заповнена менш як на 40%. Й наразі бригада все ще залишається на цьому напрямку.

Важливо Нова тактика армії РФ під Покровськом: чому ЗС РФ знову просуваються на Донбасі

У березні 2024 року 68-му бригаду, без відпочинку, але у відносно укомплектованому вигляді, зняли з лінії Куп'янськ – Лиман і відправили на Покровський напрямок. У першому ж селі Семенівка, що за пару кілометрів на захід від Авдіївки, підрозділ зазнав суттєвих втрат.

"Якщо в Семенівці в нас було близько 90% досвідчених людей у підрозділі й 10% новачків, то зараз приблизно таке ж співвідношення, тільки навпаки. І середній вік новачків може бути навіть не 45+, а 55+", – пояснює співрозмовник у 68-ій.

Значно ліпшою була ситуація з укомплектованістю створених бригад – наприклад, у 151-ій. Однак у неї взагалі не було бойового досвіду.

Непродумані фортифікації

На Покровському напрямку були зведені довготривалі оборонні точки (ДОТи), лінії окопів, утім значна частина цих споруд не пристосована для реальної оборони. Часто вони стоять посеред поля, що робить їх видимими для ворога й важкодоступними для підвозу людей, БК тощо.

"Коли Безугла викладає фото пустих окопів і пише, а чого їх ніхто не охороняв, то я розумію чому. Бо це дурістіка – сидіти посеред голого поля в ямі. Рано чи пізно тобі просто в морду прилетить FPV-іха", – констатує один з військовослужбовців на ім'я Віталій.

Сергій Філімонов наголошує, що більшість позицій, навіть попри заздалегідь підготовлені, бійцям "Вовків Да Вінчі" доводиться рити самотужки лопатами.

До зведених траншей та бліндажів посеред поля неможливо провести логістику. За протитанковими ровами, які ведуть від позицій ворога в тил наших позицій, неможливо спостерігати.

"Ці укріплення більше допомагають ворогу наступати, ніж нам оборонятися", — підкреслює він, додаючи, що у нього навіть немає людей, аби зайняти нариті на Покровському напрямку опорні пункти.

Він вважає, що людина, яка дотична до цих фортифікацій, має понести кримінальну відповідальність.

За Покровський напрямок відповідають ОСУВ "Хортиця" та ОТУ "Донецьк". Першим командувачем "Хортиці" був генерал-лейтенант Юрій Содоль, чинним є бригадний генерал Андрій Гнатов. Першим командувачем "Донецька" був генерал-майор Едуард Москальов, який став керівником української воєнної комендатури в Курській області Росії. Чинним командувачем "Донецька" є полковник Олександр Луценко, який був комбригом 79-ої бригади ДШВ.

ОСУВ "Хортиця" та ОТУ "Донецьк", які відповідальні за Покровський напрямок, відповісти на запитання УП щодо причин швидкого просування росіян відмовилися.

Ситуація на Покровському напрямку

Генеральний штаб ЗСУ інформує, що загалом протягом минулої доби було зафіксовано 157 бойових зіткнень. На Покровському напрямку українські захисники зупинили 40 атак агресора. Найактивніше російські окупанти діяли поблизу Воздвиженки, Гродівки, Новогродівки, Маринівки та Красного Яру. Найбільша концентрація ворожих атак зафіксована поблизу Гродівки та Новогродівки.

Нагадаємо, ексречник Генштабу Владислав Селезньов попередив, що нині ворог зосереджений на трьох напрямках, але може піти в наступ на ще одному.

Також Фокус писав, що період затишшя на Покровському напрямку минув: загарбники перегрупувалися й активізували наступ.