Гурт TVORCHI про Клавдію Петрівну, новий альбом та мовне питання: ексклюзивне інтерв'ю Фокусу

Саундпродюсер гурту TVORCHI Андрій Гуцуляк висловився про мобілізацію, а вокаліст колективу Джеффрі Кенні, який родом з Нігерії, розповів, що його батьки-військові говорять про війну в Україні та пояснив, чому для нього позиція щодо мови дуже важлива. Про це та багато чого іншого читайте в ексклюзивному інтерв'ю Фокусу.

Ви на сцені вже близько 6 років. Встигли взяти участь у "Євробаченні". Як за ці роки змінилися ви і ваша творчість?

Андрій: Ми стали більш досвідченими артистами, ніж були на початку нашої кар’єри. 6 років тому ми виступали у барах і ресторанах не маючи жодного досвіду професійних виступів на сцені. За ці роки від артистів-початківців на ентузіазмі ми виросли до гурту TVORCHI, який на весь світ презентує Україну на "Євробаченні". Ми зібрали команду професіоналів навколо, це наш менеджмент, звукорежисер, художник по світлу. Завдяки всім цим людям наш рівень перформансів виріс до професійного, з увагою до всіх деталей: від підбору стилю на кожен наш вихід до підготовки номерів кожного окремого треку на сцені. Хочеться ще більше, ще краще. Але вже після війни, бо зараз інший фокус і задачі.

Джеффрі: Якщо говорити виключно про творчість, то вона стала більш експериментальною, особливо це можна прослідкувати у нашому новому альбомі Planet X. Зараз ми більш серйозно працюємо над продакшном треків. Є артисти, які можуть написати пісню за один день — за що їм великий респект, але в нас не так. Андрій може 24/7 доводити все до ідеального звучання, а я, у свою чергу, перезаписую сотню разів вокальні партії. Процес може розтягнутись і на декілька місяців, аж поки вся команда не скаже: "Так, це воно". Зараз, з початком повномасштабного вторгнення, багато хто помітив, що наші треки стали глибшими — так і є, наша музика відображає усі емоції, які ми самі переживаємо.

Андрій: Також ми стали більше колабитися, чого не було раніше. Час такий, хочеться єднатися, це якось працює на підсвідомому рівні. Ось в новому альбомі зʼявилося зразу три колаборації: з The HARDKISS, The Maneken і Клавдією Петрівною. Усі артисти дуже різні, жанри різні, аудиторія, але в нас вийшло поєднати наші стилі, естетику і створити три чудові роботи. Я особисту дуже люблю кожну з них.

Після початку повномасштабної війни артисти, блогери та представники шоубізнесу активно висвітлювали в соціальних мережах, що вони допомагають армії. Чи допомагаєте ви армії? Ви не піаритесь на цьому. Чому?

Джеффрі: Ми не піаримось, але висвітлюємо, щоб мотивувати інших. Я вважаю, це правильно. Ми допомагаємо ЗСУ та постраждалим від війни з першого дня повномасштабного вторгнення. Від самого початку почали закуповувати ліки й медикаменти та відправляли їх туди, де вони були найбільш потрібні. Якийсь час я також робив маскувальні сітки у волонтерських центрах. Але вже через кілька тижнів після 24 лютого ми з командою почали активно працювати, щоб мати змогу всіляко допомагати. Спочатку були благодійні концерти по світу, вже після "Євробачення" дали великий благодійний тур містами України, були на сході з концертами також в рамках туру.

Андрій: Минулого року під час "Євробачення" ми також реалізували велику благодійну кампанію разом з United24 та компанією Visa по збору коштів на інкубатор для передчасно народжених дітей. Ми тоді вийшли на червоний хідник "Євробачення" у костюмах з іменами та вагою цих малюків, що народилися в Україні під вибухи та тривоги. Таким чином, через конкретні історії конкретних сімей було простіше доносити міжнародній аудиторії той жах, який відбувається в Україні. За період конкурсу і потім під час благодійного туру Heart of Steel вже в Україні нам вдалось зібрати понад 12 мільйонів гривень і купити 12 інкубаторів. На початку цього року їх вже доставили в лікарні в різні міста України і вони вже рятують маленькі дитячі життя.

Джеффрі: Скоро плануємо запустити ще одну кампанію разом з Superhumans, яка покликана допомогти людям, військовим та цивільним, які проходять протезування.

Розкажіть над чим сьогодні працюють TVORCHI, чого найближчим часом чекати шанувальникам від вас?

Андрій: Останні три роки ми працювали над нашим альбомом Planet X, який вийшов нещодавно, 13 вересня. Ми почали роботу над ним ще до повномасштабного вторгнення, коли ми усі жили зовсім іншим життям, а закінчували не так давно, вже після "Євробачення", після усіх страшних трагедій в Україні. І весь контраст цих періодів, цього часу, все це можна прослідкувати в альбомі при прослуховуванні. З першої пісні Shine — такої світлої, наповненої, життєствердної до фінальної і фаталістичною Is it over, що в перекладі: "Чи це кінець?". Мабуть, це питання кожен ставив сам собі за останні три роки. Воно риторичне, відповідь у кожного своя.

Джеффрі: За ці роки наше життя і його сприйняття змінилось докорінно, і ми вмістили всі свої емоції, переживання за цей час в альбом Planet X. Тут кожен трек — це окремий епізод на Планеті Х. Є різні: і мрійливі, і про кохання, і про боротьбу.

Андрій: Я думаю, що він дуже зрезонує зі слухачами. Тож запрошую усіх в подорож на Планету Х. Коли кордони закриті ми можемо подорожувати через фільми та музику. Нехай це буде приємна подорож для вас, футуристична, мрійлива, неземна. Хочу, щоб кожен виділив для себе "свій" трек з альбому. Послухати можна вже зараз за посиланням на всіх музичних платформах.

Питання до Джеффрі. Ви народилися в Нігерії в родині військових. Розкажіть, як ваша родина реагує на те, що ви залишаєтесь в Україні, коли тут йде війна? Вони мають військовий досвід, що кажуть/прогнозують щодо війни в Україні?

Джеффрі: Оскільки мої рідні живуть в Нігерії в перші тижні великого вторгнення в Україну вони дуже панікували та переживали за мене. Я тоді поїхав до них на тиждень, щоб заспокоїти та запевнити, що все в порядку. Вони знають, що я люблю Україну, хочу тут жити і приймають цей мій вибір. Більше того, я мрію про те, щоб вся моя сім’я після закінчення війни погостювала в мене вдома, в Тернополі.

Мій батько спочатку був довгий час проти того, щоб я залишався тут. Ми дуже багато про це спілкуємося, розмовляємо. Він ніколи не дає жодних прогнозів, але дивиться усі новини про Україну, відслідковує перебіг війни.

Питання до Андрія. В Україні активно триває мобілізація чоловіків до армії. Як ви ставитесь до мобілізації артистів?

Андрій: Поки в нас є можливість працювати та допомагати своєю творчістю ми це робимо. Я бачу більший результат від артистів, які донатять зароблені гроші з концертів, стрімів і благодійних кампаній. Але при цьому безмежно поважаю кожного, хто бере в руки зброю на захист нашої країни. Немає значення артист це чи ні.

Знову питання до Джеффрі. Ви народилися не в Україні, але співаєте українською. Ваша думка, мова важлива? І чи є різниця говорити українською чи російською? Чи складно вам було вчити українську?

Джеффрі: Так, я вважаю мову важливою, тому намагаюсь вдосконалити свої навички. Я спілкуюся з командою і деякими друзями українською мовою. Зараз кожен день займаюсь з репетитором, вчу мову, бачу прогрес. 6 років в університеті я навчався англійською, як усі іноземні студенти в медичному, тому вже після закінчення наполегливо почав вчити українську.

Все, що я знаю про Росію — те, що це країна-агресор, я не знаю російської мови і навіть на вулиці досить рідко її чую. Українська звучить мені приємніше. Я проти великого хейту через мову, але вважаю що людям, яким складно перейти на іншу мову, треба просто допомагати зробити це швидше — спілкуватись українською, дивитись разом український переклад, і головне — бути більш терплячим до їх помилок.

Нещодавно ви презентували пісню та відеороботу на неї в тріо з найбільш таємничою співачкою з українського шоубізнесу Клавдією Петрівною. Як би ви її охарактеризували, її образ? Розкажіть, як вам було співпрацювати з нею?

Андрій: Клавдія – чудова співачка і дуже приємна молода дівчина. Ми спочатку були скептично налаштовані до співпраці, мало вірилося, що нам вдасться створити щось разом, бо дуже ми різні: і музично, і жанрово. Знаю, що у команди Клавдії також були сумніви. Ми вирішили віднестися до цього як до експерименту і він вдався на диво усім. Ми познайомилися на студії і вже через годину почали народжуватися текст, музика, якось все дуже легко пішло. Так, усього за один день був створений трек "Орбіти", який, до речі, також увійшов до нашого альбому Planet X.

Джеффрі: Зійшлись орбіти, можна сказати. Я відчував реально задоволення під час нашої співпраці, була синергія, а це вкрай важливо для дуету. Клавдія заслуговує на таке велике визнання та повагу від її колег і слухачів, яке має зараз. Не кожен досвідчений артист з багаторічним досвідом на сцені та портфоліо може зібрати два Палаци Спорту поспіль. А це зробила така юна дівчина. Вона молодець. А що стосується нашого дуету, нам було важливо, щоб він був рівноцінний, щоб в ньому проявилися і Клава і ми. І, на мою думку, і як я бачу по коментах слухачів, нам це вдалося.

В Україні знову активно вимикають світло, розкажіть, як це впливає на вашу творчість? Поділіться лайфхаками, якими користуєтесь вдома, коли немає електроенергії?

Андрій: Досить непросто створювати музику під час постійних блекаутів. Відсутність електроенергії ускладнює процес і вперше цей досвід ми отримали якраз під час підготовки до Нацвідбору. Проте це ті речі, з якими зараз зустрівся кожен українець: пошук генераторів, регулярні обстріли, відсутність звʼязку. Це речі, які зробили нас сильнішими. Тим паче у порівнянні з тим, з чим щоденно стикаються наші захисники та захисниці…

Джеффрі: Ми почали працювати дистанційно ще під час карантину і неочікувано, але це добре спрацювало вже в нових умовах. Зараз я маю зарядну станцію EcoFlow, щоб мати змогу працювати під час вимкнень. Інколи, звісно, я емоційно "не стягую", як і кожна жива людина. Але то вже інша історія.

В продовження теми відключення світла, які б плюси ви відзначили в тому, що зараз українцям доводиться жити в таких умовах?

Джеффрі: Не дуже вдається знаходити в цьому плюси. Так, ми стали усі сильніші, але і без блекаутів нам вже вистачає сили — стільки випробувань за останні роки випало. Коли я не можу вплинути на обставини, я можу вплинути тільки на своє відношення до них. Запалюю свічки і пишу музику в темряві, так легше сконцентруватися. Що нам залишається? Думати про внутрішнє світло, яке дає силу кожному з нас у важкі часи. Ми співаємо про це у пісні Shine, це перший трек нашого альбому. Як би там не було, війна не вплинула на мою здатність надихатись світом. Поки я живий ніхто не може забрати в мене цю здатність.

Нагадаємо, раніше ми публікували ексклюзивне інтерв'ю сопілкаря Kalush Orchestra Тимофія Музичука, у якому він розповів Фокусу про артистів-зрадників, бажання піти на фронт та дружбу з актором Арнольдом Шварценеггером.