Загадкова смерть матері-підлітка: батька дитини і його дружину виправдали через 20 років

Обвинувачення так не змогло встановити, як саме померла матір-підліток Ембер Хей.

Дівчина-підліток із вадами розумового розвитку Ембер Хей безслідно зникла у червні 2002 року в регіоні Ріверіна в австралійському штаті Новий Південний Уельс. Після цього величезний австралійський фермерський регіон сколихнуло приголомшливе звинувачення: 19-річну дівчину вбив батько її п’ятимісячного сина та його дружина, які хотіли забрати її дитину.

Про це йдеться у матеріалі ВВС.

Два десятиліття потому 64-річних Роберта та Енн Дживз звинуватили у її вбивстві, але цього понеділка, 16 вересня, їх виправдали після резонансного судового процесу.

Суддя Джулія Лонерган вирішила, що прокурори не змогли довести їхній мотив, і зазначила: "Справи не вирішуються на основі чуток, припущень або підозр".

Родина Дживз – останні люди, які бачили Ембер живою. Вони стверджували, що 5 червня висадили її на залізничній станції за 300 км від їхнього дому в Кінгсвейлі, де вони на той час жили усі разом, щоб вона могла відвідати свого батька, який був при смерті.

Попри численні поліцейські розслідування, судову справу та винагороду в мільйон доларів за інформацію, її тіло так і не знайшли.

Прокурори покладалися на свідчення свідків і сотні документів, щоб підтвердити свою теорію: Дживзи "маніпулювали" Ембер, щоб вона народила дитину Роберта, а потім "викинули її з рівняння", коли вона не відмовилася від опіки над нею.

У суді стало відомо, що у подружжя є дорослий син, який раніше зустрічався з Ембер, але на початку 2000-х вони все ще "відчайдушно" хотіли ще одну дитину, бо мали кілька викиднів і мертвонароджень.

Однак захист заявляв, що звинувачення у тому, що вони вбили Ембер, аби вкрасти її дитину, є безпідставними, і що розслідування щодо пари, яка провела два роки у в'язниці в очікуванні суду, було від самого початку хибним.

Вони твердили на суді, що "туман недовіри" затьмарив думку місцевої громади про Дживзів через минуле Роберта. Раніше його виправдали за звинуваченням у вбивстві колишньої партнерки, яку знайшли застреленою у його будинку, а також звинуваченням у сексуальному насильстві щодо двох школярок.

Це минуле, за словами адвокатів Дживза, створило "презумпцію провини", яка зберігалася десятиліттями, і зрештою "засліпила" поліцію, коли вона шукала Ембер.

Протягом дев’яти тижнів десятки свідків дали свідчення про останні місяці життя дівчини. Вони описували її як добросердну, але вразливу молоду жінку, якій було важко розрізнити любов і експлуатацію.

Двоє з них розповіли, що Ембер ділилася з ними історіями жорстокого поводження, зокрема випадків, коли Роберт Дживз нібито напоював її алкоголем, зв’язував і займався з нею сексом.

Водночас син пари Роббі розповів суду, що його мати називала його колишню дівчину "сурогатною матір’ю", і що батьки прийшли до нього серед ночі й просили прийняти дитину Ембер як свого "молодшого брата".

Прокуратура також надала угоду, яку Ембер змусила Роберта підписати - з обіцянкою не забирати її дитину, - а також написаний нею заповіт, згідно з яким, в разі її смерті опіку над дитиною мала отримати її тітка.

"У цій справі було небагато ознак того, що Ембер коли-небудь бачила ту любов, якої вона потребувала та на яку заслуговувала", - зазначила суддя Лонерган і додала, що очевидно, вона мертва.

Але врешті-решт суддя зазначила критичну проблему обвинувачення - воно не надало "жодних задовільних доказів" того, що Енн і Роберт бажали мати більше дітей, коли Ембер завагітніла.

Вона розкритикувала свідчення свідків обвинувачення та сказала, що розслідування було зосереджено на "спростуванні версії подій Дживза", а не на розслідуванні причини зникнення Ембер.

Тому під час засідання суддя Лонерган наказала негайно звільнити Дживзів з-під варти.

Родичі Ембер були помітно приголомшені цим рішенням, дехто із них пізніше тихо розплакався біля суду.

Дівчина, яка шукала любові та розради

Сторони обвинувачення та захисту протягом усього судового процесу погоджувалися хіба щодо того, що життя Ембер було надзвичайно важким, і що її смерть настала передчасно.

"Ембер тинялася між місцями та людьми, шукаючи кохання та розради. Вона їх так і не знайшла, і продовжувала шукати, коли зникла", – підсумувала суддя Лонерган.

У суді стало відомо, що Ембер приїхала до Кінгсвейла – ізольованого передмістя міста Янг – у 1990-х роках, до своєї двоюрідної тітки Стелли Нілон. Вона тікала від проблемного дитинства у Сіднеї, затьмареного епілепсією, труднощами з навчанням і жорстоким батьком-алкоголіком.

Тітка Ембер жила по сусідству з Дживзами, яким на той час було за 40, і з Ембер їх познайомив їхній 19-річний син Роббі.

У суді стало відомо, що життя Ембер у будинку її двоюрідної тітки було нестабільним, а іноді було й фізичне насильство. Велика напруга виникла через стосунки Ембер з одним із її двоюрідних братів, які призвели до того, що у віці 14 років вона зробила аборт.

У поліцейських інтерв’ю, переданих до суду, Дживзи сказали, що запропонували Ембер притулок, і що незабаром після цього вона вступила в сексуальні стосунки з Робертом.

Подружжя Дживзів стверджувало, що, хоча їхні стосунки з дівчиною-підлітком могли здатися стороннім дивними або конфліктними, вони троє "дуже добре ладнали", і Енн заявила поліції, що Ембер сприймала її як фігуру матері.

Коли в 2001 році стало зрозуміло, що Ембер завагітніла дитиною Роберта, це спричинило скандал у місцевій громаді та остаточно розірвало стосунки Роббі з його батьками.

Судячи з усього, Ембер обожнювала свого сина, але соціальні працівники та друзі свідчили, що їй також було важко виконувати усі вимоги материнства.

Дживзи стверджували, що вони зробили все можливе, щоб допомогти Ембер впоратися з цими викликами, і що вони робили це без будь-якої зацікавленості.

Суддя Лонерган не знайшла "нічого зловісного" в "наданні допомоги" Ембер та її дитині. Вона також зазначила, що "послідовна" розповідь подружжя Дживзів про те, що вони востаннє бачили Ембер, коли вона йшла до вокзалу, поцілувавши на прощання сина, не була "неправдоподібною".

Суддя зазначила, що, хоча було зрозуміло, що на Ембер "нападали, знущалися та змушували почуватися в небезпеці" з дитинства, обвинувачення не змогло встановити, як саме вона померла.

Втім, суддя визнала, що такий результат лишив невирішеними деякі "фактичні питання" у справі, яка десятиліттями мучила багатьох людей, із нею пов'язаних.