Чого чекає Україна?

Візит Шольца до Центральної Азії.

Хороший приклад правильного порядку денного економічного співробітництва.

Адже як до війни вели переговори із західними партнерами в Україні?

Наша позиція: дайте нам грошей у борг, ми купимо у вас локомотиви, вагони, вертольоти в кредит.

Що в підсумку?

У нас вертольоти, які виявилися ще й б/в.

У нас локомотиви, які не цілком підходять до наших т/у і дуже дорогі в обслуговуванні. Сервіс, запчастини - все імпортне. І на нас висять ще й кредити.

Тобто, спочатку негативне торговельне сальдо за рахунок імпорту.

Потім негативне фінансове сальдо за рахунок погашення кредиту і відтоку валюти.

Зате у західних партнерів виробництво, робочі місця, податки, зростання ВВП.

А наші компанії, такі як Мотор-Січ або Крюківський вагонобудівний - на межі банкрутства.

По-іншому вітають гостей у Середній Азії.

Позиція Казахстану та Узбекистану: нам не потрібні кредити. У кредит, кожен дурень купить.

Нам потрібні інвестиції та локалізація виробництва.

Хочете продавати на нашому ринку свою продукцію - вносьте інвестиції і локалізуйте у нас своє виробництво.

Мій улюблений кластерний принцип.

Кілька прикладів.

Siemens локалізує в Казахстані виробництво електротехніки та електрообладнання.

Плюс відкриття технічних центрів для навчання персоналу.

Скільки я говорив про те, що в Україні потрібно за підтримки провідних світових техногігантів відкривати мережу технічних навчальних центрів для отримання українцями сучасних технічних робочих навичок і компетенцій.

А віз і нині там, тобто ніде.

Президент Казахстану Токаєв говорить Шольцу про локалізацію і створення нафто-промислового кластера.

Тобто, для нафтової галузі - німецьке обладнання, але вироблене на казахських заводах.

В Україні таким кластером може стати аграрно-промисловий: виробництво с/г техніки.

Або комунально-промисловий - виробництво комунальної техніки і транспорту для наших мегаполісів.

Транспортний та енергетичний кластери.

Токаєв гарно сказав:

"Локалізація німецького виробництва нафтогазового обладнання та комплектуючих у нашій країні є ключовим пріоритетом.

У двох словах, ми вітали б присутність німецького виробництва в Казахстані, щоб привнести додаткові передові технології в наш промисловий ландшафт".

Німецька компанія Svevind group заявила про масштабний проєкт у Казахстані з інвестиціями в 50 млрд млрд з виробництва "зеленого" водню.

Важко сказати, наскільки така сума інвестицій реальна, але тут важливий сам інвестиційний акцент.

HMS Bergbau заявила про початок геологорозвідувальних робіт і, в разі їхнього успіху, - про будівництво заводу з переробки літію в Східному Казахстані. Інвестиції - 500 млн дол.

Майже весь пострадянський простір поступово переходить до створення своїх індустріальних платформ і промислових зон розвитку.

Чого чекає Україна?

Так, зараз війна, але й до війни ми робили ставку на пов'язані кредити, які нам давали під купівлю імпорту.

Я тоді втомлювався бити на сполох, а наші чиновники як божевільні ліпили пресрелізи про черговий такий пов'язаний кредит на купівлю ще однієї партії імпортного товару.

Те, від чого всі давно відмовилися, у нас йшло на ура.

Що це, сліпота чи обмеженість кругозору. Або міжнародна корупція. Або все, разом узяте.

А може вся справа в тому, що казахські політичні еліти, хоч теж просякнуті корупцією, клановістю, бажанням навчати дітей за кордоном і тримати там свої капітали, усе-таки своє майбутнє пов'язують із Батьківщиною, а не з пенсією у Флориді.

І тому їх на м'якині вже не проведеш.

Як кажуть узбецькі торговці на ринку в Києві: 21 століття - дурень немає.

Джерело