"Не друзі, але сваритись не можна": кілька фактів про те, як Польща збагачується на нашій війні

Вчора вибухнув скандал в Польщі щодо зустрічі міністра закордонних справ Радослава Сікорського з Президентом Зеленським. Пану Радославу не сподобався тон і формат розмови. Багато претензій було з нашого боку. Що ж, давайте вставлю кілька копійок.

Вважати поляків нашими друзями - безглуздо. Я б навіть партнерами їх не назвав на фоні того, як вони себе ведуть під час війни. Хоча в нас популярні міфи про їх допомогу в перші дні війни - це просто цинічні розрахунки.

Зброя. Поляки віддали нам всі радянські танки і літаки. Так, це правда. Але вони це зробили не тому, що спішили нам допомогти. Навпаки, вони вели жорсткі торги із Британією і США, щоб по максимуму виторгувати собі заміну. Так, танки ми отримали тільки, коли Джонсон пообіцяв надати на заміну радянських танків британські Challenger, а літаки ми отримали, тільки коли США погодились замінити їх на F16.

Причому мої знайомі в США розповідали, що таких свинських торгів вони ще не мали, поляки мало не вимагали міняти старі радянські МіГ на F16 один до одного, і при цьому використовували саме критичність ситуації у нас.

Підтримка українців. Поширеною є думка і про те, що вони підтримують українців з перших днів економічно.

Насправді, це ми їх підтримуємо. Ще задовго до війни Польща визначила Україну ключовим донором трудових ресурсів, і проводила поступову політику на витягування наших робітників.

Українці майже на 1% підняли ВВП Польщі, що еквівалетно витратам, які понесли поляки на підтримку наших біженців. Але зараз поляки перейшли до нових форм асиміляції, так вони вимагають, щоб всі українські діти обов’язково навчались у польських школах.

Партнерство. Безсумнівно, поляки не тільки пасивно заробляли на нашому горі, вони активно це робили, заблокувавши кордон для нашої агропродукції. Масштаб і цинічність цього протесту співмірні з оцінкою про удар в спину.

Вони точно нам не друзі, але... за жодних обставин не можна з ними сваритись. Так, на жаль, їхня політика викликає обурення за спробу нажитись на нашому горі. Але не припустимо посилювати будь-які конфлікти чи привносити емоції. Основою нашої політики має стати балансування і прагматизм. Ми повинні бути прагматичні в тому, щоб отримувати від них сприяння в тих питаннях, де нам це потрібно. І балансувати їхні інтереси, там де нам важко підтримати їх вимоги. Найважливіше - прибрати емоції і нереалістичні очікування.

Польські політики діють егоїстично і з максимальним інтересом для своєї держави. І так, їм абсолютно начхати на наші подвиги у війні з руснею. Тому цей же егоїзм і прагматизм маємо продемонструвати і ми.

ПС. В 2014 році після розстрілу Небесної сотні відбувалась Рада Майдану, де вирішували, що робити. Присутній на цій раді польський політик вимагав від майданівців укласти з Януковичем угоду, розійтись, і потім провести вибори.

Поки Янукович пакував речі, польський політик погрожував нам, що інакше Європа вмиє руки і ми залишимося сам на сам з диктатором. Ми зробили інакше, і Янукович втік. Цим політиком був - Радослав Сікорський.