Вибухи пейджерів у Лівані: історія пристроїв, які були популярні в 90-х

17 вересня понад 1 тис. людей, включаючи бойовиків «Хезболли» і медиків, були поранені через вибухи пейджерів, якими вони користувалися для зв'язку. Незважаючи на те, що в Україні такі пристрої вже не перебувають у вжитку, у деяких країнах, як Ліван, вони досі є у використанні.

«Главком» зібрав історію та цікаві факти про «предків» сучасних мобільних телефонів.

Історія пристрою: популярність та занепад

Пейджер, від англійського слова page – дрібний готельний службовець, посильний, – це приймач персонального виклику. Пейджер влаштований так, що дозволяє отримувати повідомлення, які посилаються пейджинговою мережею.

Перший у світі пейджер випустила компанія Motorola 1956 року. Перші пейджери взяли на озброєння працівники лікарень та менеджери. Потім пейджери завели собі всі, хто хотів бути завжди доступним.

В Україні пейджери були досить популярні в 1990-х. У 1993—1997 роках вони були модним аксесуаром і ознакою успішності, а далі (1997—1999) поширилися практично повсюдно і стали буденними. На початку 2000-х завдяки поширенню мобільних телефонів і зниженню вартості послуг мобільного зв'язку і SMS, пейджери практично зникли з ужитку. Не так давно в Україні остаточно «закрили» пейджери – ліцензію на такий зв’язок більше неможливо отримати через багаторічну незатребуваність.

Як працювали пейджери?

Для того, щоб відправити повідомлення на пейджер, треба набрати телефон оператора, повідомити номер або назву абонента і продиктувати повідомлення.

Кожному пейджеру в системі присвоюється індивідуальний код, який служить своєрідною адресою, за якою передана інформація потрапляє до потрібного абонента.

Повідомлення для передачі надходить по телефону або електронною поштою до оператора системи, який направляє його по радіоканалу в пейджингову мережу із зазначенням індивідуального коду одержувача. Прийом повідомлення можливий тільки пейджером – власником цього коду. Обсяг переданої інформації може досягати декількох сотень знаків, тривалість передачі – кілька секунд.

Пейджер має пам'ять, що дає змогу записувати прийняті повідомлення й потім переглядати їх у будь-який зручний для користувача час. До широкого розповсюдження стільникового зв'язку пейджери коштували менше, ніж мобільні телефони. Пейджер зручний у випадках, коли двосторонній зв'язок необов'язковий, наприклад, для виклику аварійних бригад у випадку аварій на лініях електропередач, на газо- і нафтопроводах, для зв'язку з відпочивальниками на дачі за відсутності телефону, для сповіщення жителів прибережних селищ про насування шторму.

Цікаві факти про пейджери

В деяких країнах, наприклад, США, пейджинговий зв’язок досі користується попитом – на сьогодні у пейджингової компанії Spok близько мільйона абонентів. Також існують локальні пейджингові оператори, які надають послугу на території того чи іншого об’єкта або місця розташування.

Є декілька причин того, чому вони досі популярні:

1. Віддалені райони. Можна отримувати повідомлення про надзвичайні ситуації там, де не ловить стільниковий зв’язок. Перевага пейджингу в простоті – на відкритих територіях можна отримати повідомлення за десятки, а часом і навіть сотні кілометрів.
2. Лікарні. У США в багатьох лікарнях працює пейджинговий зв’язок, адже лікарю дуже зручно подивитись на дисплей, прочитати повідомлення і швидко попрямувати в потрібне місце, наприклад, на термінову операцію. Другий плюс використання такого зв’язку в лікарнях – відсутність перешкод для медичних приладів, особливо це важливо в реанімації та під час операцій. Мобільний телефон дає дуже багато перешкод для чутливих медичних приладів.
   Вибухонебезпечні об’єкти;
3. На виробництві, якщо є ризик вибуху газоповітряної суміші, у співробітників не повинно бути жодних пристроїв, які можуть дати іскру. Якраз мобільний телефон або смартфон може дати іскру через використання передавача. Пейджер у цьому випадку – найбезпечніший спосіб сповістити працівників, дати їм ту чи іншу інформацію;
4. Спецслужби. Іноді пейджинговий зв’язок можуть використовувати спецслужби. так як неможливо обчислити, де перебуває абонент пейджера, оскільки пейджер не містить передавача. Також відомо, що пейджинговий зв’язок використовується і для незаконних цілей, щоб також неможливо було вирахувати зловмисника;
5. Звичка та відсутність зайвої інформації. Деякі американці використовують пейджери ще з 90-х – вони просто звикли. Люди просто не дають номер свого телефону, щоб їх не турбували дзвінками, а дають номер пейджера. У підсумку вони самі вирішують, кому потрібно передзвонити.

Згодом стало відомо, що пейджери, від яких постраждали тисячі людей у ​​Лівані, перед детонацією видавали звук. Про це пише The New York Times із посиланням на джерела. Через сигнал багато хто підніс пристрої до обличчя, що пояснює характер поранень.