Вторгнення з глибокого космосу призвело до появи найдивніших супутників Юпітера і Сатурна

Астрономи дійшли висновку, що найдивніші супутники планет у Сонячній системі з'явилися завдяки впливу зірки, що пролітає повз Сонячну систему. Дослідження, опубліковане в The Astrophysical Journal Letters, припускає, що понад 75% супутників були викинуті із зовнішньої частини Сонячної системи набагато ближче до Сонця. Ця теорія кидає виклик існуючим моделям формування Сонячної системи, пише Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Дві найбільші планети Сонячної системи, Юпітер і Сатурн, мають найбільше природних супутників. У першого газового гіганта їх 95, а в другого — 146. Ці кам'янисті тіла мають різну форму і різний орбітальний рух навколо своїх планет. Одні супутники обертаються навколо газових гігантів у тому ж напрямку, в якому обертається планета навколо своєї осі. Вони називаються регулярними супутниками, мають майже кругову орбіту з невеликим нахилом щодо площини орбіти планети. Але їх набагато менше, ніж нерегулярних супутників.

Нерегулярні супутники мають більш витягнуту майже овальну орбіту, яка часто має великий нахил щодо площини орбіти планети. При цьому нерегулярні супутники обертаються навколо планет у протилежному напрямку, ніж обертаються газові гіганти навколо своєї осі. Це називається ретроградний рух. Таких супутників у 3 рази більше, ніж регулярних кам'янистих тіл у Сонячній системі.

Існуюча теорія, що пояснює нерегулярні супутники, свідчить, що вони з'явилися на своїх місцях завдяки руху Нептуна через Сонячну систему на своє нинішнє місце розташування (це найдальша планета від Сонця). Під час руху Нептун проходив через попередника пояса Койпера. Зараз цей пояс, що складається з величезної кількості кам'янистих об'єктів, перебуває на відстані приблизно від 30 до 50 астрономічних одиниць від Сонця. Тобто це в 30-50 разів більше за відстань між Землею і нашою зіркою. Але мільярди років тому, в ранній Сонячній системі попередник поясу Койпера перебував набагато ближче до Сонця. Згідно з теорією, проходження Нептуна і гравітаційний вплив спричинили дестабілізацію в цьому поясі, завдяки чому дуже багато кам'янистих об'єктів були викинуті з нього і опинилися на орбіті навколо Юпітера і Сатурна. Газові гіганти притягли їх до себе своєю гравітацією.

За словами авторів нового дослідження, ця теорія не може пояснити деякі особливості нерегулярних супутників. Тому вчені пропонують альтернативну версію розвитку подій. Вони вважають, що зірка, яка пролітає повз Сонячну систему, в далекому минулому виштовхнула кам'янисті тіла з її околиць ближче до Сонця і вони стали нерегулярними супутниками Юпітера та Сатурна.

Моделювання показало, що зірка з масою трохи меншою, ніж у Сонця, яка пролетіла на відстані 110 астрономічних одиниць від нашої зірки, могла це зробити. При цьому вчені вважають, що не тільки гравітація іншої зірки, а й гравітація Сонця в такому разі призвели до зміни траєкторії руху тисяч кам'янистих об'єктів у ранньому поясі Койпера.

За словами вчених, якщо інша зірка пролетіла під кутом 70 градусів до площини екліптики (площина, в якій обертаються планети навколо Сонця), вона могла викинути з пояса Койпера приблизно 7% об'єктів, які перебувають там. Моделювання показало, що захоплені Юпітером і Сатурном нерегулярні супутники в такому разі мають овальні орбіти і ретроградний рух.

При цьому вчені також вважають, що зірка, яка пролітає повз, також спровокувала викид багатьох об'єктів пояса Койпера в міжзоряний простір, за межі Сонячної системи.

Як уже писав Фокус, у сузір'ї Великої Ведмедиці виявлено незвичайний супер-Юпітер. Астрономи виявили величезну холодну екзопланету, маса якої в 11 разів більша за масу Юпітера.

Також Фокус писав про те, що утворення величезних чорних дір у ранньому Всесвіті, які не могли бути створені такими масивними, згідно з провідною теорією, можна пояснити розпадом темної матерії, вважають учені.