Проєкт «Зі своїми по суті» як зразок здорової дискусії

На телеканалі «Суспільне. Культура» стартував новий проєкт «Зі своїми по суті». Щонеділі канал запрошує в студію двох гостей для обговорення актуального культурного чи навколокультурного питання. За задумом, гості мають протилежні погляди або різний досвід у темі. Але сенс проєкту не в конфлікті, а, навпаки, в його відсутності.

«У цьому проєкті ми намагатимемося показати, що здорові дискусії можуть сприяти порозумінню та пошуку правильних рішень», — пояснила продюсерка телеканалу «Суспільне. Культура» Юлія Ісакова.

Модерує бесіду авторка проєкту, ведуча Єлизавета Цареградська. «Цим проєктом мені дуже важливо показати, що ми — суспільство, нація зрілих людей, котрі, попри різні позиції та бачення, вміють і можуть доходити суті, чути й поважати інші позиції, і знаходити спільний знаменник навіть у найгостріших темах і складних ситуаціях», — додала Єлизавета Цареградська.

 Єлизавета Цареградська

У перших трьох випусках, що вже вийшли, так і відбувалося. Гості, попри наявні розбіжності, все ж утримувалися в межах пристойності й навіть інколи підігравали опоненту.

«Якби я був на позиціях Ростислава Володимировича, мав би значно-значно більший рівень відповідальності. І як би я повівся там, я не знаю», — визнав гість першого випуску, капітан Збройних Сил України, очільник «Культурного десанту» Микола Сєрга. В проєкті він зустрівся з тодішнім виконувачем обов’язків міністра культури й інформаційної політики Ростиславом Карандєєвим.

Випуск був присвячений бронюванню діячів культури від мобілізації. Не лише енергетиків, поліціянтів, лікарів чи пожежників, а й, приміром, театрів, цирків і музеїв.

 Ростислав Карандєєв

— Хто визначає критичну важливість підприємства? — спитала в.о. міністра ведуча.

— Кабміном чітко встановлені критерії, за якими міністерства у сфері своїх компетенцій можуть визначити те чи інше підприємство, установу й організацію критично важливою на період воєнного стану. Це можуть бути як державні, так і приватні підприємства. Ми спираємося винятково на ті критерії, які визначені урядом, — докладно почав Карандєєв.

Насправді найцікавішим у цій історії є саме критерії, за якими якесь підприємство стає обраним. А ще принципи, за якими керівник критичного підприємства визначає, кому надати броню. Адже бронюванню підлягає лише частина працівників критично важливих закладів культури з-поміж військовозобов’язаних. Та як Цареградська не намагалася дізнатися подробиці, прямо вказуючи на корупційні ризики та можливу суб’єктивність у прийнятті рішень, чітких відповідей від гостя вона не отримала. Зрозумілим залишилося лише те, що в.о. міністра є прихильником економічного бронювання в галузі культури.

 Микола Сєрга

Натомість Микола Сєрга сказав, що воювати повинні всі, але з урахуванням цивільної професії.

— Якщо мобілізують оператора Суспільного, він піде за фахом. Фахові оператори потрібні війську, починаючи від пресслужб при бригадах і закінчуючи командуванням. Мобілізують, наприклад, телеведучого — ми знайдемо йому місце як пресофіцера бригади. Такі фахівці також необхідні, тому що роль інформаційної та культурної роботи у війську не менша, ніж у цивільному суспільстві, — сказав він.

— Безумовно, але таких посад значно менше й потреба в них значно менша, ніж у піхоті, — зауважила Цареградська.

Сперечатися з нею ніхто не став.

— Справедлива мобілізація неможлива, — неочікувано зізнався міністр.

— Несправедливість існує на багатьох рівнях, — погодився Сєрга.

На тому й розійшлися.

 Кадр із третього випуску проєкту

За актуальністю та гостротою теми з першим випуском конкурував третій, де обговорювали закон про заборону релігійних організацій з керівним центром у державі-агресорці. Гостями Єлизавети Цареградської стали голова інформаційно-просвітницького відділу Української православної церкви (УПЦ) митрополит Климент і релігієзнавиця, філософиня Людмила Филипович. Представники УПЦ на телебаченні зараз — нечасті гості, отже епізод заінтригував уже на старті. І по закінченню не розчарував, адже митрополит Климент улаштував справжній майстер-клас з ухилення від прямих відповідей. Куди там пану Карандєєву…

 Митрополит Климент

— Хто є церквою-матір’ю для УПЦ? — спитала Єлизавета Цареградська митрополита Климента. Церква-мати, як пояснила Филипович, «надає грамоту на саме право існування» церквам на місцях.

— Українська православна церква є самостійною і буде визначати свій статус — хто церква-мати, хто буде давати їй автокефальний статус — тими помісними соборами, які будуть врешті-решт вирішувати ту колізію, яка сьогодні створилася, — відповів Климент.

— Мені відповідь митрополита нагадує таку ситуацію. У вас питають: хто ваші батьки? А ви відповідаєте: зверніться до управкомітету, нехай сусіди, які навколо, визначать, хто твоя мати, а хто тато. Наберіться сміливості зараз у ситуації війни та скажіть правду. Відкрито, так, щоб українське суспільство вас зрозуміло: ви перериваєте свої зв’язки з Росією, перебуваєте тимчасово у невизначеному статусі. Але відійдіть від Москви! Причому в такій формі, щоб усі українці, незалежно від своєї конфесійної приналежності, зрозуміли, що українська православна церква реально є незалежною та самостійною, — обурилася Людмила Филипович.

  Людмила Филипович

Градус емоцій у студії неодноразово небезпечно підвищувався. Однак Цареградська була спокійна як скеля та завжди вчасно гасила пожежу. Її не засмутили навіть погрози Климента піти зі студії після чергового непорозуміння.

— Це ваш вибір, це свобода ваших дій, ми вас не можемо затримати, — відповіла ведуча.

Митрополит Климент миттєво передумав й у фіналі був уже зовсім в іншому настрої.

— Якщо буде можливість, кличте ще, — сказав він наостанок.

Другий випуск, що був присвячений підтримці ментального здоров’я українців під час війни, відрізняється від інших. Адже в гостях у «Зі своїми по суті» були не опоненти, а люди, що просто перебувають по різні боки однієї проблеми. Це патофізіолог Віктор Досенко та митець, ветеран російсько-української війни Назар Грабар. Колишній військовослужбовець поділився своєю історією боротьби з ПТСР і депресією, а лікар розповів про досягнення медицини в лікуванні ментальних хвороб і дав корисні поради всім, хто потребує допомоги.

 Віктор Досенко

Назар Грабар є танцюристом шоу-балету Світлани Лободи та головним героєм її кліпу «Твои глаза». У 2022-му році він пішов добровольцем на війну, був поранений і втратив брата, який служив разом із ним. Попри тривале лікування, Назар досі остаточно не одужав. Кинув танцювати навіть для себе й зневірився.

— Бога немає там, на війні. Немає там бога, — похитав головою він.

 Назар Грабар

Ведуча теж поділилася досвідом лікування депресії, що ледь не довела її до самогубства.

За ступенем відвертості розмова вийшла дійсно як для своїх. Але за кількістю тем для роздумів і цінних порад цілком гідна національного рівня. Власне, так і замислювалося, тому авторку можна привітати з вдалим втіленням ідеї, а глядачів — із появою нового важливого та цікавого проєкту.