Влетіли до НСЖУ, політ нормальний!

Ось, шановні читачі, і прийшла пора похвалитись здобутками. Спочатку тебе не сприймають, потім критикують, ще пізніше тобі протистоять – а в фіналі ти перемагаєш. Власне, це про наші відносини з Національною спілкою журналістів України.

Тепер про це можна говорити!

Наш засновник, Дмитро Подтуркін, отримав нагороду від НСЖУ та увійшов до її складу. І це не дрібниця: даний крок допоможе нам узгоджувати свої дії з колегами та, що головне, просувати серед них правильні ідеї. Раніше ми все це робили зі сторони. Тепер можна скористатись більш прямими зв'язками.

Що нам, до НСЖУ не можна? Малі ще? Так виданню десять років.

Звісно, цей крок не дає доступ до Пітера Тіля, фінансової потужності Hudson Institute чи безкоштовних календариків. Робота є робота, тут все самі. Але такі моменти демонструють певне визнання, чим ми й хочемо з вами поділитись. НСЖУ визнала нас не за десять років історії. На таке ми й не сподівались.

В якомусь сенсі важливо було проявити себе вже після 2022 року. Тому «Петро і Мазепа», який фактично розділений на два крила (редакція та волонтерський штаб) не міг оминути того, що його якось помітять. Все-таки ці два крила працюють паралельно, і до обох претензії відсутні.

Почитайте звіти волонтерського штабу. Старі лежать в окремій рубриці (відчуєте себе знову в 2022-му), а нові будуть запускатись невдовзі.

Швидше за все, замість окремих звітів на кожну акцію будемо робити щось на кшталт дайджеста. Але це потім самі побачите. Поки що скористаємось нагодою та додамо міні-звіт до цієї чудової новини з НСЖУ.

Міні-звіт, поновлюємо традицію

Наприклад, весь цей час триває наш проєкт «Чотирилапий Санта» та новий, схожий на нього «Балто». Тобто власники домашніх улюбленців чи навіть притулків отримують від нас корм для своїх звіряток. Під час війни це привертає менше уваги, ніж FPV – але, погодьтесь, хтось має робити й цю роботу також. В даному випадку, наші волонтери.

Поки возили корм, знову на Донбас заїхали. Знаєте, це вже так увійшло в звичку, що навіть дивно писати окремо (але ж це міні-звіт, тож треба).

Тим часом випадково дізнались, що Інститут раку потребує… трохи меблів. Ну а хто ми такі, щоб йому відмовляти?

Поки частина наших волонтерів возила корм та медикаменти, решта похапцем «допомогла одним допомогти іншим». Тобто стала проміжною ланкою між Інститутом раку, який потребував підтримки, та Bevar Ukraine, яка відгукнулась на заклик про допомогу. Разом все зробили правильно.

Звісно ж, армія від нашої допомоги не відіб'ється. Коли возили корм до одного з притулків, закинули 54-й окремій механізованій бригаді генератор.

Іронію відчуваєте? 56 ОМБр носить ім'я гетьмана Івана Мазепи. Як ви могли помітити, ми теж названі на його честь, тож вийшло дещо символічно. Та про це ми пишемо так спокійно лише тому, що свій запит бригада вже закрила, а нам на душі стало набагато спокійніше.

Звісно, це не всі результати наших волонтерів. Так, піймали нагоду та разом із хорошою новиною чисто по верхах пройшлись, нагадуючи про волонтерський штаб. Далі будемо більш системно цим займатись. Власне, як і раніше.

А тепер…

Ще раз про важливе (вибачте)

…нагадуємо, що всю свою роботу «Петро і Мазепа» веде за рахунок підтримки від своїх читачів. Тож, якщо ви це прочитали та відчули потребу відправити нам пару своїх гривень, це можна робити двома шляхами – підпискою або напряму, зручним для вас способом:

Patreon           прямий донат

Як бачите, ми з вами чимало встигли. Тож приєднуйтесь до нас, лишайтесь з нами або повертайтесь до числа меценатів «Петра і Мазепи» – тоді разом ми встигнемо ще більше!

Коли «Петро і Мазепа» починав свою роботу, на сході лише запахло початком АТО. Ми пройшли з вами етап «до Мінських» та після, писали аналітику в часи найбільших непорозумінь у високих кабінетах. Ми разом з вами пережили політичний бедлам 2019 року, пандемію ковіду, судовий позов від тупенького фігуранта нашого розслідування та, врешті-решт, початок вторгнення.

І навіть після 24 лютого 2022 року нам є чим вас потішити. Але це не тому, що ми такі круті. Річ у тім, що круті тут саме ви. А ми – лише результат цієї крутості. Редакція та волонтерський штаб вважають, що цей союз із читачами треба плекати і берегти, як зіницю ока.

Судячи з усього, нас із вами дуже важко потопити. Хоча багато хто намагався, ніде правди діти. Хоча б судовий позов від фігурантів згадайте.

Дякуємо вам! І просимо залишитися з нами. Няв.