Звільнення, скасування тендерів, арешти активів. На що впливають журналістські розслідування та як виміряти їхню ефективність

У Києві відбулася ХVІ Всеукраїнська конференція журналістів-розслідувачів, яку щороку організовує Інститут розвитку регіональної преси.

Протягом трьох днів журналісти з усієї України обговорювали ризики, з якими вони стикаються у своїй роботі під час повномасштабної війни, обмінювалися досвідом застосування найновіших інструментів у збиранні й аналізі інформації, дискутували про етичні виклики розслідувальної журналістики.

Одна з панелей конференції була присвячена впливу журналістських розслідувань на державну політику, поведінку чиновників і позитивні зміни у суспільстві загалом. Її учасники обговорили, як визначити цей вплив і чим його можна виміряти, а головне — посилити. У розмові взяли участь:

• Людмила Панкратова, виконавча директорка Інституту розвитку регіональної преси (ІРРП);
• Оксана Петрук, заступниця директора Центру журналістських розслідувань «Сила правди» (Луцьк);
• Георгій Шабаєв, журналіст проєкту «Радіо Свобода» «Схеми: корупція в деталях»;
• Леся Іванова, журналістка проєкту журналістських розслідувань Bihus.Іnfo;
• Наталя Лазарович, журналістка проєкту журналістських розслідувань Bihus.Іnfo;
• Роман Стеблівський, керівник санкційного напрямку проєкту Trap Aggressor від StateWatch.

Модерував панель журналіст видання The Kyiv Independent Данило Мокрик.

Системи вимірювання справжнього впливу журналістських розслідувань в Україні поки що немає, констатувала на початку дискусії Людмила Панкратова. Однак в ІРРП вирішили, що для її створення потрібно зробити принаймні перші кроки, та провели дослідження, зібравши інформацію про те, скільки є розслідувань, яка їхня тематика, чи мають вони вплив.

«Сподіваємося, згодом це стане підґрунтям для створення методології моніторингу з залученням усіх гравців, насамперед розслідувачів, оскільки краще за них ніхто не знає, як вимірювати вплив журналістських матеріалів», — пояснила Панкратова.

Моніторинг, за її словами, проводили з 1 листопада 2023 року по 31 серпня 2024 року. Були проаналізовані 514 журналістських розслідувань, 429 із яких були створені у медіамедійному форматі, а 85 — у відеоформаті. 262 з цих розслідувань підготували національні медіа, 252 — регіональні.

Серед видань національного рівня лідерами за кількістю розслідувань протягом дев’яти місяців стали видання Bihus.Info (47 розслідувань), «Схеми» (36), «Слідство. Інфо» (35), «Наші гроші» (31), «Українська правда» (23), StateWatch (22), Texty.org.ua (15), ZN.ua (12), hromadske (11), Kyiv Independent (8).

 Виконавча директорка ІРРП Людмила Панкратова представляє дослідження про журналістські розслідування

Перелік регіональних медіа, які за цей період видали найбільшу кількість розслідувань, виглядає так: кримський Центр журналістських розслідувань (43 матеріали), львівське NGL.media (26 матеріалів), волинська «Сила правди» (24 матеріали), миколаївський «Центр журналістських розслідувань» (23 матеріали), кременчуцький «Медіадоказ» (20 матеріалів), рівненська «Четверта влада» (18 матеріалів), черкаське видання «18000» (15 матеріалів), Запорізький центр розслідувань (14 матеріалів), Харківський антикорупційний центр (14 матеріалів), одеське медіа «Інтент» (13 матеріалів).

 Людмила Панкратова розповідає про лідерів за кількістю журналістських розслідувань серед регіональних медіа

Найбільш розповсюдженою темою журналістських розслідувань є державні закупівлі та використання бюджетних коштів. Їй присвячені 20% усіх матеріалів, які потрапили у дослідження ІРРП. Майже стільки ж розслідувальних текстів (19%) виявилися пов’язаними з темою війни — російською агресією, воєнними злочинами, колабораціонізмом, пропагандою. На тему зловживання владою, корупції та незаконного збагачення вийшло 18% розслідувань. Крім того, журналістські розслідування були присвячені темі бізнесу з окупантами (13%), декларуванню майна високопосадовцями (4%), корупції на відбудові (4%), махінаціям з землею (3%), мобілізації та незаконному виїзду за кордон (3%) та іншим темам (16%).

Також аналітики ІРРП дослідили методи, якими медіа збирають і аналізують інформацію. Так, наприклад, Центр журналістських досліджень (Крим) зібрав на Google-карті об’єкти зеленої енергетики, які Україна втратила через окупацію півдня, відокремивши пошкоджені через бойові дії сонячні електростанції (СЕС). А «Схеми» продемонстрували наслідки атаки українських безпілотників на нафтобазу у місті Азов Ростовської області, що сталася в ніч на 18 червня 2024 року, за допомогою супутникових знімків Planet Labs. Місяцем раніше, у травні цього року, за допомогою супутникових знімків журналісти «Схем» з’ясували, що російські військові побудували нову базу у місті Новочеркаськ, за 200 км від лінії фронту.

Це дуже цікавий метод отримання розслідувачами інформації, який сьогодні активно розвивається, — зауважила Людмила Панкратова. Серед інших способів отримання інформації, які використовують журналісти-розслідувачі, також конфіденційні джерела та програма розпізнавання облич.

Під час моніторингу були виокремлені такі види впливу журналістських розслідувань:

• звільнення посадових осіб;
• скасування тендерів;
• відкриття кримінальних проваджень;
• санкції за порушення антимонопольного законодавства;
• зміна законодавства;
• призначення перевірки органами контролю;
• внесення до санкційних списків фізичних і юридичних осіб;
• арешт активів.

Цей перелік, за словами Людмили Панкратової, не є повним, але він містить види реакції на журналістські розслідування, які зустрічаються найчастіше та які є найбільш видимими.

«Думаю, кожен журналіст-розслідувач стикався з запитанням: “Ну, ось ви зробили своє розслідування — і що з того?”. У відповідь на це можна сказати, що коли матеріал вийшов в ефір або був опублікований, робота журналіста в принципі вважається виконаною. А можна згадати про те, що одне з призначень журналістики — впливати на суспільні процеси. Яке з розслідувань — ваше або вашої команди — ви вважаєте таким, що мало вплив? І у чому цей вплив проявився?», — звернувся до учасників панелі Данило Мокрик.

 Модератор панелі, журналіст-розслідувач Данило Мокрик

За словами журналістки Bihus.Info Лесі Іванової, найчастішою реакцією на її викривальні матеріали було звільнення чиновників або посадовців, про яких у цих матеріалах ішлося. Але вона не вважає звільнення героя журналістського розслідування його єдиним позитивним наслідком. Оскільки, за словами Іванової, проблема зазвичай не в людині, а в системі, яка допустила перебування цієї людини на певній посаді та зумовила можливість її протиправних дій.

«Наприклад, керівника Київського метрополітену Віктора Брагінського блискавично звільнили після виходу першої частини нашого розслідування про його незадекларовані статки. І це було найшвидше звільнення героя мого матеріалу за всю історію моєї журналістської кар’єри. З боку це виглядало класно, швидко і радикально. Але є нюанс. В останні роки наша влада добре навчилася підігравати настроям громадськості, яка бажає швидкої реакції на викриття випадків корупції чи інших зловживань. Ось вам покарання винуватця — його звільнення! І, на жаль, це працює. Новина в нас зараз живе пів дня, а людське обурення — максимум день. Як тільки суспільство отримує новий привід для обурення, він перекриває попередній, і людині, яку мали б притягнути до відповідальності, дають потихеньку “піти в ліс”. Що, власне, і сталося з паном Брагінським, якого дуже швидко звільнили, але поки що цим і обмежилися», — каже Леся Іванова.

За десять років досвіду роботи в розслідувальній журналістиці вона добре зрозуміла: якщо правоохоронним органам не «дати копняка», вони навряд чи зроблять щось самі. Тому в Bihus.Info давно налагоджена така схема: юристи вивчають кожне розслідування і визначають кримінальні статті, під які можуть підпадати дії його головних персонажів. Потім вони готують заяви до перевірчих, антикорупційних і правоохоронних органів, відправляють їх адресатам, а медійники штурхають ці органи, щоб вони реагували на звернення.

 Журналістки Bihus.Info Наталя Лазарович і Леся Іванова

«Саме тому Bihus.Info вже давно працює в спайці з юристами й адвокатами. І ми не просто робимо розслідування, а через юристів, заяви та постійне штурхання контрольних і правоохоронних органів змушуємо їх робити свою роботу», — говорить Леся Іванова.

Ще одна представниця Bihus.Info — Наталя Лазарович — поділилася своїми спостереженнями про те, який вплив мала серія розслідувань видання про схеми на відбудові зруйнованих росіянами будинків та об’єктів інфраструктури. За її словами, тоді спостерігалися майже всі варіанти впливу, які перелічені в дослідженні ІРРП. І тендери скасовували, й угоди розривали, й кримінальні провадження відкривали, й звільнення відбувалися. Але загальний підхід до розподілення державних коштів не змінився, як не змінились і законодавчі норми, якими регулюється контроль за цим.

«Якщо говорити про той глобальний вплив, якого б хотілося журналістам і який дуже важко виміряти, то він відсутній», — говорить журналістка.

Після виходу розслідування про відбудову його автори також подали заяви до правоохоронних і контрольних органів. Держаудитслужба, яка перевірила інформацію про зловживання, зібрану журналістами, підтвердила її правдивість. Але до судових вироків поки так і не дійшло.

  Журналістка Bihus.Info Наталя Лазарович і юристка Єлизавета Середіна тримають у руках заяву до прокуратури щодо порушень компаній із сюжету про відбудову. Фото Bihus.Info

А ось журналістам «Схем» (Радіо Свобода), які у березні 2024 року опублікували викривальний матеріал про керівника Антимонопольного комітету Павла Кириленка, допомога юристів не знадобилася. Правоохоронці розпочали кримінальне провадження наступного дня після виходу розслідування про те, що родина посадовця у період 2020—2023 років придбала автівки та житло у Києві й області, а також в Ужгороді, при тому, що її офіційних доходів не вистачило на придбання цього майна. А 14 серпня 2024 року детективи НАБУ за погодженням із прокурором САП повідомили Кириленку про підозру в незаконному збагаченні на 56,2 мільйона гривень і декларуванні недостовірної інформації.

«Однак це не заважає людині, яка підозрюється у незаконному збагаченні, продовжувати керувати державним органом і до того ж бути членом переговорної групи з ЄС з приводу вступу України до Євросоюзу. Тому, звісно, добре, коли за наслідками журналістських розслідувань відкривають кримінальне провадження, але, можливо, цього недостатньо?», — говорить журналіст «Схем» Георгій Шабаєв.

Також він згадав про випадки, коли на журналістів намагалися тиснути з тим, щоб ті припинили свої розслідування. «Якщо порівнювати з часами президентства Януковича, то зміни у сьогоднішньому ставленні до журналістів та їхніх розслідувань, звісно, є. Тоді не було навіть антикорупційних органів. Але якщо органи, які розслідують провадження щодо героїв журналістських викривальних матеріалів, стануть інституційно залежними від влади, то ми продовжимо вимірювати наш вплив кількістю відкритих проваджень, не отримуючи повідомлень про реальні вироки», — говорить Георгій Шабаєв.

 Журналіст проєкту «Радіо Свобода» «Схеми: корупція в деталях» Георгій Шабаєв

За його словами, журналісти не мають втрачати інтересу до фігуранта свого розслідування відразу після відкриття кримінальної справи проти нього. Вони повинні ходити на судові засідання, висвітлювати перебіг розслідування, бо справа може так і не закінчитися вироком. «Якщо ми будемо привертати до цієї справи увагу, вона матиме шанс завершитися покаранням фігуранта нашого розслідування», — пояснює журналіст.

Заступниця директора волинського Центру журналістських розслідувань «Сила правди» Оксана Петрук також говорить про дієвість невідворотності покарання тих, хто порушує закон. Це те, що, за її словами, може призводити до системних змін на краще. Медійниця розповіла про серію розслідувань, які «Сила правди» робила про тодішнього начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Віталія Суховича. Це відбувалося протягом кількох років, але лише у листопаді 2023 року ДБР затримало колишнього головного лісівника Рівненщини за підозрою у незаконному збагаченні.

 Заступниця директора волинського Центру журналістських розслідувань «Сила правди» Оксана Петрук

«Я розцінюю це як наш вплив, але не розумію, чому для того, щоб він відбувся, знадобилося так багато часу. Наразі стежимо, що буде далі», — розповіла Оксана Петрук.

А Роман Стеблівський, керівник санкційного напрямку проєкту Trap Aggressor, який розслідує схеми обходу санкцій ЄС і США та моніторить роботу органів влади, відповідальних за санкції та конфіскації, розповів про показники ефективності роботи своєї команди. Ключовий із них, за словами Стеблівського, — домогтися внесення до американських чи європейських санкційних списків компаній та осіб, яких було викрито на співпраці з країною-агресоркою.

«Установити зв’язок між нашим розслідуванням і, скажімо, рішенням американського уряду про накладання санкцій на ту чи ту компанію іноді непросто. Однак коли я, приміром, опрацьовував матеріали кримінальних справ ФБР стосовно арешту людей, які постачали електроніку для російського ВПК в межах обходу санкцій і зустрічав посилання на відкриті джерела, то розумів, що може йтися про наші розслідування. Ми ніколи не знатимемо про це достеменно, але впевнені — якщо опублікуємо унікальні факти, вони точно будуть використані компетентними органами США. І тому для нас ця історія про вплив», — пояснив Стеблівський.

 Керівник санкційного напрямку проєкту Trap Aggressor Роман Стеблівський

Остання подібна історія сталася 23 серпня 2024 року, коли Міністерство фінансів США наклало санкції на майже сотню фізичних і юридичних осіб із 16 країн, які беруть участь у закупівлі озброєння й техніки для Росії, сприяють обходу санкцій і підтримують російський військово-промисловий комплекс. Одна з транснаціональних мереж, до якої входять ці фізичні та юридичні особи, через компанії в Туреччині, Франції та Гонконгу імпортувала компоненти для підсанкційної російської групи «Промтех». А за місяць до цього вийшло спільне розслідування Trap Aggressor, німецької редакції Süddeutsche Zeitung, NDR, WDR та французької Le Monde, які першими розкрили мережу компаній «Промтех» і ланцюжки постачань іноземних компонентів до Росії.

Ще раніше Trap Aggressor оприлюднив розслідування про бізнес «бенефіціара» війни в Україні, російського мільярдера Леоніда Міхельсона. Після виходу матеріалу компанія потрапила під нові санкції США. І таких прикладів, говорить аналітик Trap Aggressor, доволі багато.

Фото: ІРРП, скриншоти відео 

Читайте також:

• «Не знаю, що може бути зараз актуальнішим за покарання росіян». Як працюють журналісти-розслідувачі під час війни
• «Поруч – країна божевільних покидьків»: як журналісти-розслідувачі встановлюють імена російських воєнних злочинців
• Де менше журналістики, там більше корупції