Земна атмосфера швидко насичується парниковим газом, у 80 разів небезпечнішим, ніж вуглекислий

Проблеми метану

Мета Глобального зобов'язання щодо метану, встановлена у 2021 році, полягає в скороченні викидів цього небезпечного газу на 30% до кінця десятиліття. Це дозволить нам виграти життєво важливий час для роботи над скороченням викидів вуглекислого газу. Понад 150 країн підписали зобов'язання.

Щоб втілити ці мрії в життя, багато лідерів оголосили про політику скорочення викидів метану. Однак останні дослідження показують, що глобальні викиди продовжують стрімко зростати. Концентрація метану в атмосфері зараз зростає швидше, ніж будь-коли з моменту початку глобальних спостережень близько 40 років тому.

Природні джерела метану включають органічні речовини, що розкладаються у водно-болотних угіддях. Але люди значно збільшили викиди. Вчені відстежили зміни в усіх основних джерелах і поглиначах цього потужного парникового газу і виявили, що люди зараз відповідальні за дві третини або й більше всіх глобальних викидів.

Це проблема, але ми можемо її вирішити. Скорочення викидів метану — один з найкращих короткострокових важелів, за допомогою яких ми можемо сповільнити темпи зміни клімату,
– йдеться в дослідження, проведеному в рамках Глобального вуглецевого проєкту за участю 66 науково-дослідних інститутів з усього світу.

Що треба знати про метан

Після вуглекислого газу метан є другим за потужністю парниковим газом, що спричиняє антропогенне глобальне потепління.

Хоча в результаті людської діяльності викидається набагато менше метану, ніж вуглекислого газу, метан має приховану перевагу — він у 80 разів ефективніше, ніж CO₂, утримує тепло впродовж перших двох десятиліть після того, як потрапляє в атмосферу.

В атмосфері метан швидко змішується з киснем і перетворюється на вуглекислий газ і воду. На відміну від нього, вуглекислий газ є набагато стабільнішою молекулою і залишатиметься в атмосфері, утримуючи тепло, протягом тисяч років, поки не поглинеться океаном і рослинами.

Поєднання короткої тривалості життя і надзвичайної потужності робить метан чудовим кандидатом для швидкого подолання кліматичних змін.

Метан не сповільнюється

На початку та в середині 2000-х років темпи зростання викидів метану знизилися. Аналізи показували, що це було зумовлено поєднанням скорочення викидів викопного палива та хімічних змін у здатності атмосфери руйнувати метан.

Однак з того часу кількість метану різко зросла. Викиди від людської діяльності зросли на 50-60 мільйонів тонн на рік протягом двох десятиліть до 2018-2020 років — на 15-20%. Це не означає, що атмосферний метан збільшився на стільки ж, оскільки він постійно розщеплюється.

Протягом 2000-х років щороку в атмосферу надходило додатково 6,1 мільйона тонн метану. До 2010-х років темпи зростання становили 20,9 мільйона тонн. У 2020 році зростання досягло 42 мільйонів тонн. Відтоді метан додається ще швидше. Темпи зростання зараз вищі, ніж за будь-який попередній рік, що спостерігався.

Звідки береться метан

Людська діяльність, така як розведення худоби, видобуток вугілля, видобуток та обробка природного газу, вирощування рису на рисовій плантації та захоронення органічних відходів на звалищах, спричиняє близько 65% усіх викидів метану. З них 40% припадає на сільське господарство (тваринництво та рисові поля), 36% – на викопне паливо, а 17% – на звалища та стічні води.

Сміттєзвалища продукують метан, оскільки у цих місцях масово гниє органіка / Фото Unsplash

Викиди метану від викопного палива зараз можна порівняти з викидами від тваринництва. Найшвидше зростають викиди від сміттєзвалищ та викопних видів палива (наприклад, природного газу, що виділяється під час видобутку та переробки).

Наш вплив ще більший, якщо врахувати непрямі викиди, такі як вимивання органічних речовин у водні шляхи та водно-болотні угіддя, будівництво водосховищ та вплив антропогенних змін клімату на водно-болотні угіддя.

Решта викидів походить з природних джерел, насамперед розкладання рослинної маси у водно-болотних угіддях, річках, озерах та водонасичених ґрунтах. Тропічні водно-болотні угіддя є особливо потужними джерелами викидів.

Великі площі вічної мерзлоти (постійно замерзлої землі) по всьому світу також виробляють метан, але у відносно невеликих кількостях. У міру танення вічної мерзлоти під впливом високих температур ця ситуація змінюється, а об'єми зростають.

Регіональні внески та тенденції

Хто ж викидає найбільше?

За обсягом викидів у 2020 році до п'ятірки лідерів увійшли Китай (16%), Індія (9%), США (7%), Бразилія (6%) і Росія (5%).
Найбільш швидко зростаючими регіонами є Китай, Південна Азія, Південно-Східна Азія та Близький Схід.
Європейські країни почали знижувати свої викиди протягом останніх двох десятиліть завдяки зусиллям, спрямованим на скорочення викидів від звалищ і відходів, за якими послідувало менше скорочення викидів від викопних видів палива та сільського господарства.
Австралія також може знизити викиди, головним чином, за рахунок сільського господарства та відходів.

Що ми можемо зробити

Неконтрольовані викиди метану — це погана новина. Останні спостереження за концентрацією метану в атмосфері узгоджуються з кліматичними сценаріями, що передбачають потепління на 3 градуси до 2100 року.

Утримання глобальної температури нижче 2 градусів – мета Паризької угоди 2015 року — означає якнайшвидше скорочення викидів метану. Щоб досягти цієї мети, до 2050 року викиди мають скоротитися майже вдвічі (на 45%). Це не є нездійсненним завданням. Зараз у нас є методи швидкого скорочення викидів метану для кожного сектору.