«МастерШеф» у пікселі: Бреус балує побратимів реберцями, а Перехрест - креветками

Учасниця другого сезону «МастерШеф. Професіонали» Юлія Кушнір з початку повномасштабної війни готувала страви для наших воїнів у Боярці. А у травні 2022-го склала присягу і пішла служити в ЗСУ.

З 2023 року захищає країну учасник четвертого сезону «МастерШеф. Професіонали» Віктор Волошин.

Навіть у війську учасники кулінарного реаліті намагаються експериментувати та готувати цікаві й смачні страви. Адже, як кажуть кулінари, їжа теж свого роду терапія.

Віктор Перехрест

Учасник 4-го сезону «МастерШеф» та «МастерШеф. Битва сезонів» Віктор Перехрест у перший же день повномасштабної війни пішов до військкомату та вступив у ТрО. Нині служить в 70-му окремому батальйоні територіальної оборони. Віктор хотів стати штурмовиком, однак у його підрозділі вирішили, що він має займатися улюбленою справою – приготуванням їжі. То ж тепер він - старший солдат і старший кухар з позивним «Мастершеф».

Перехрест зізнається, що любить балувати побратимів своїм меню.

- Коли приходить зарплата, то готую і креветки, і вареники з вишнями. Більше стараюся готувати з українських продуктів. Дуже сильно люблять пасулю з капустою (пасуля – страва закарпатської кухні з квасолі. - Авт.), боб левеш (наваристий суп з квасолею та копченостями. – Авт.), борщ, бограч. Я вже бограчів з 300 видів перепробував. Найбільше люблю готувати рибу, - розповів Перехрест каналу СТБ.

Доводилося готувати «Мастершефу» на весь батальйон навіть шашлики.

Ярослав Бреус

Учасник 4-го сезону «МастерШеф» Ярослав Бреус - боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.

- 23 лютого 2022 року я працював в одному з кращих, мабуть, закладів в столиці – ресторані «Веранда на Дніпрі», – згадує Ярослав в інтерв’ю Goodacity. - А десь 3 березня уже був у пункті комплектації – долучився до одного з підрозділів тоді ще ТрО «Aзoв», який з часом став частиною славної Третьої штурмової бригади. Я через проблеми зі здоров’ям навіть звичайну строкову службу не проходив, міг і з початком повномасштабної «відсидітися в куточку», але… не міг. Вважав, що маю допомогти своїй країні – усім, чим можу. І нині так вважаю. Тому навіть не роздумував – доєднався до супермотивованих хлопців-козаків і уже на початку травня після деокупації Київщини вирушив з побратимами на Запорізький напрямок.

Незважаючи на те, що пройшло десять років з моменту його участі у проєкті, впізнаваність кухаря нікуди не зникла.

- Навіть хлопці з бригади впізнавали: «О, а я тебе в телевізорі бачив». Хтось казав: «Моя жінка за тебе вболівала». Стільки років уже минуло, я вже не такий молодий і красивий, а люди по сей день все одно мене впізнають, - сміється Ярослав. - Ми були на Херсонщині, на Запорізькому напрямку, під Авдіївкою, двічі під Бахмутом – і завжди знаходився хтось, хто каже: «О, а ви не Ярик із «МастерШеф»? Це ж як треба було людям у голову залізти.

Ярослав - старший солдат взводу матеріального забезпечення, його посада - старший кухар.

- Позивний – «Кулінар», ну бо як інакше? Ми годуємо наших козаків – Перший штурмовий батальйон Третьої окремої штурмової бригади. Годуємо хлопців на позиціях, а також тих, хто тренується на полігонах. Бувало таке, коли була уся бригада разом на полігоні – ми готували дві тисячі порцій на всіх, і так тричі на день. Сніданок, обід і вечеря на дві тисячі осіб – робота кипіла! – продовжує Ярослав. - Нині ми користуємося трохи польовою кухнею, трохи сучаснішими девайсами. Усе задля того, аби тричі на день якісно, ситно і смачно нагодувати наших козаків!

Бреус зізнається, що за «офіційним» меню готував один день, але хлопцям не смакувало, то ж вирішив робити по-своєму:

- Коли ми потрапили у вже, назвемо так, гарячі точки, там я вже почав експериментувати і, по суті, робити те, що вмію краще за все. Замовляємо різноманітні спеції – такі, що навіть не у всіх столичних кафе та ресторанах є. Трохи обладнання дала бригада, щось скинулися із зарплати і докупили самі: духовки, плити, каструлі, навіть комбайни. Друзі, які працюють у кулінарній сфері, теж нам трохи добра підкинули – хто чим міг, допомагали.

Насамперед їжа має бути калорійна – хлопці люблять борщ, пюре з котлеткою – для них це така терапія «домашньою» їжею. Були моменти, коли пацани приїздили з тижневого перебування на позиціях в окопах, і тоді їм наш борщ був справді як терапія – і відновити сили, і згадати про дім, де їв цей борщ.

Навчився викручуватися із тих продуктів, які ми отримуємо. Деколи хлопці приємно в шоці, як ми з такого простого і скромного набору продуктів готуємо щось цікаве і смачне. Не раз казали: «Ніколи не думали, що звичайна перлова каша, яку так ненавиділи у дитинстві, може бути така смачна – гарно проварена, заправлена, з маслом і спеціями».

Готую пасту карбонару, коли є на це продукти, інколи тішу хлопців реберцями. У нас працює кондитерський цех – наша пані Лідія випікає смачнезні пиріжки, запіканки, сирники і налисники, навіть піцу!

Олег Ковальчук

Фіналіст 6-го сезону «МастерШеф» Олег Ковальчук пішов служити кілька місяців тому і тепер поєднує улюблену справу - кулінарію - та службу в Десантно-штурмових військах.

- Тішуся, що, вдягнувши піксель, можу продовжувати займатися улюбленою справою – кулінарією. Працювати непросто, бо зміни по 18−19 годин, весь цей час ти на ногах. Багато різних страв готуємо з хлопцями: супи, борщі, каші різноманітні, банош. Додаємо у раціон овочі, фрукти. Дуже багато нарізок доводиться робити, бо все готується у великій кількості. Працюємо позмінно, справляємося потихеньку, - розповів Олег в інтерв’ю «Суспільне».

Ковальчук каже, що в його військовій частині готують непогано, але він все ж хоче покращити якість харчування: 

- Важливо, щоб військові мали гастрономічне задоволення від спожитих страв, тому планую дещо поліпшити харчування побратимів. Надалі можна буде доповнити меню і запровадити щось своє. Потроху вдосконалюю страви за смаками, доповнюю їх. Але армія, то армія - і тут є певні правила харчування, яких потрібно дотримуватися. Все ж намагаємося побратимів годувати ситно і так, щоб їм подобалося.

Шева Дімарик

Учасник 1-го сезону «МастерШеф. Професіонали» та «МастерШеф. Битва сезонів» Шева Дімарик пішов добровольцем на другий день повномасштабної війни.

- Я можу розповісти не все про те, чим зараз займаюсь. З метою особистої безпеки говорити, де, що і як – не можу. Але, як не крути, кухня мене знайшла і тут. Сиділи в окопах, а коли нас змінили, я зайшов на кухню. Дивлюся – там лише троє людей. Запитав у хлопців, чи не потрібна допомога. Пів години часу на кухні – і мене вже записали до штату кухарем, - розповідав сайту СТБ Дімарик. - Там був повний хаос! Минуло трохи часу – мене поставили старшим кухарем, ще трохи – і зробили командиром відділення. Я вже керую багатьма процесами. Знову ж таки, більш розгорнуто зможу розповісти лише після війни, після нашої Перемоги.