Пам’яті майора Віталія Краснюка

Його побратим Роман Матковський згадує, що Віталій був справжнім патріотом, майданівцем, бойовим офіцером. З першого дня повномасштабної російської агресії не залишив столицю, взяв до рук зброю, сформував ефективні бойові мобільні групи, котрі нищили ворога у Києві, Київській та Чернігівській областях. 

Віталій народився 2 червня 1969 року у селі Ташань на Київщині. Закінчив філологічний факультет Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Працював у редакціях газет «Голос України», «Київський вісник», «Турбота», «Кримінальний огляд». Заснував та видавав сатиричну газету «Від вуха до вуха».

Крім того, Віталій був лауреатом багатьох всеукраїнських фестивалів гумору, зокрема «Перлини сезону» та імені Андрія Сови, а ще - працював ведучим Ансамблю пісні й танцю Збройних Сил України та популярної свого часу програми Національного радіо «Від суботи до суботи» і в театрі українського фольклору «Берегиня». Видав авторську збірку сатири та гумору «Королівське весілля», випустив гумористичний альбом «Усміхаймося» на компакт-диску. А ще чоловік був співавтором першої книги про рідне село «Ташань на землі Переяславській».

Місцеве видання «Переяслав.City» у статті, присвяченій пам’яті Героя, згадує, що у 2014 році Віталій пішов на Майдан відстоювати прагнення українців стати частиною європейської цивілізованої спільноти, ставши на захист того першого ешелону молоді, яку влада Януковича жорстоко побила під час мирної акції протесту. Віталій відразу ж, ще на Майдані, записався у батальйон Кульчицького. Пройшов там вишкіл та поїхав на схід. У перших боях його контузило.

Вийшов зі шпиталю і знову повернувся на фронт. Коли набирали добровольців у розвідувально-диверсійну групу, яка мала діяти на окупованій території в районі Слов’янська, погодився одним із перших. Після звільнення українськими військами Слов’янська Віталію запропонували на громадських засадах працювати координатором між «Правим сектором» та Службою безпеки. Згодом йому присвоїли звання молодшого лейтенанта СБУ. У березні 2022 року – чергове звання майора, але він так і не дізнався про це, загинувши у бою.

«Мій коханий Віталик, мій щит, захист і опора, більшого Патріота, ніж ти, я не знаю, ти наш ГЕРОЙ. Ти мріяв звільнити нашу землю від нечисті раз і назавжди, щоб твої і всі українські діти жили у вільній, незалежній та процвітаючій країні. Ти завжди всім приходив на допомогу, а собі допомогти не зміг - загинув у нерівному бою, захищаючи Україну.

В одну мить змінилося життя моє та наших донечок. Мій рідний СОКІЛ, я кохаю тебе і пишаюся тобою. Дякую за весь той час, що ми були разом», - написала дружина Вікторія після смерті Віталія.

Вона підкреслює, що Віталій був справжнім патріотом і його життєвим кредо було: «Ми господарі України! І нікому не дамо панувати на нашій землі!».

Усі ці роки родина Віталія Краснюка береже пам’ять про Героя. Зберігають започатковані ним традиції й у рідному селі Ташань. Зокрема, у 2020 році Віталій започаткував святкування у селі Дня державного прапора. Цього року 23 серпня односельці продовжили його традицію й зібралися з прапорами біля пам’ятних знаків загиблим воїнам.

1 червня 2024 року, у переддень дня народження Віталія, ташанці провели концерт його памʼяті, під час якого згадували, якою він був людиною.

За відданість Вітчизні Віталій Краснюк отримав багато державних нагород. Зокрема,  Президент України нагородив його орденами «За мужність» ІІ і ІІІ ступеня (посмертно).

29 серпня 2024 року, у День пам’яті захисників України, родині Віталія вручили відзнаку Президента України «За оборону України» (посмертно).

Шана і слава Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Анжеліка Батечко, Фейсбук-сторінка Краснюк Олеся, Фейсбук-сторінка Роман Матковський, Фейсбук-сторінка Вікторія Краснюк, Переяслав.city