Тривожні сигнали: чому для влади журналісти не партнери, а опоненти

Де червона лінія між впливом держави та свободою слова? Це питання щороку не втрачає актуальності та стає руба в умовах повномасштабної війни. Відповідь на нього шукали на одній із ключових дискусій медійного форуму National Media Talk-2024 19 вересня та під час NAMSummit, який проходив одночасно з National Media Talk (промову Надзвичайного і повноважного посла України Вадима Пристайка в рамках NMT читайте тут, а блог заступниці шеф-редакторки «Детектора медіа» Галини Петренко про «політичну» частину NMT — тут).

Попри те, що це велика подія для медійників з усієї країни, представники влади майже не брали участі в обговореннях. Це при тому і, певно, саме тому, що до них було найбільше питань і у журналістів, і у представників громадського сектора. У дискусіях з боку влади взяли участь лише кілька депутатів профільних комітетів і представник Нацради з питань телебачення та радіомовлення.

Які тривожні сигнали отримують медіа від влади

«Війна на законодавчому рівні дозволяє державі мати більший вплив і контроль над медійним простором. Замість націоналізації приватних медіа, що могло відбутися за умов війни, був створений телемарафон. І ми деякий час говорили на Заході, що навіть під час війни збережена демократія. Однак із минулої осені почався тиск на журналістів», — сказала шеф-редакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова, яка модерувала дискусію. Вона загадала нападки на журналіста Юрія Ніколова, стеження за журналістами Bihus.Info, переслідування з залученням ТЦК журналіста «Слідства.Інфо», темники в «Укрінформі».  

Наталія Лигачова

А Ольга Руденко, The Kyiv Independent, сказала, що ці випадки залишилися без належної реакції та розслідування. Про те, як влада ставиться до українських журналістів, за словами Ольги Руденко, свідчить модель комунікації президента з незалежними медіа під час його пресконференцій: «Коли президент спілкується з журналістами у ворожому тоні, то це мене жахає. Це сигнал, який найвища особа в державі дає про те, як він ставиться до журналістів. Можна зробити висновок, що як мінімум журналісти дратують президента, як максимум він їх ненавидить. І якщо ви особа, яка хоче зашкодити журналістам, то ви отримуєте сигнал, що таке ставлення на найвищому рівні можуть підтримати. Це небезпечно та безвідповідально з боку глави держави».

Ольга Руденко

Ставлення влади до українських журналістів разюче відрізняється від ставлення до іноземних медіа, які якраз зараз отримують найбільші ексклюзиви. На це звертали увагу учасники National Media Talk. Однак через те, що представники влади не були присутні на дискусіях, незрозумілим залишилися шляхи розв’язання цієї проблеми.

Ставлення найвищої ланки влади до медіа  впливає і на поведінку інших посадовців. Так, Ольга Вдовенко, директорка з юридичних питань ГО «Платформа прав людини», під час NAM Summit розповіла, що під час війни посадовці зловживають відмовами у доступі до публічної інформації. За її словами, частина реєстрів закрита, певна інформація вилучена з сайтів влади. Також обмежили відвідування своїх засідань деякі колегіальні органи в регіонах.

«Чому це стається? Розпорядники інформації часто зловживають режимом воєнного стану. Вони кажуть, що відкриття публічної інформації шкодить національній безпеці», — сказала Ольга Вдовенко. При цьому, за її словами, здебільшого це інформація про бюджетні кошти, зарплати високопосадовців і розпоряджання комунальним майном.

І це ще не всі тривожні сигнали. За словами Наталії Лигачової, міністри та члени уряду, як свідчать її джерела, часто мають непублічну заборону давати коментарі. Ольга Руденко сказала, що певним міністрам було заборонено давати великі інтерв’ю: «Бо вони дуже сильно себе підсвітять. Пресслужба одного з популярних міністрів казала, що ми можемо дати вам усі коментарі, але не інтерв’ю, бо в там (в Офісі президента, як згодом уточнила Ольга — «ДМ») не хочуть, щоб міністр підсвічувався». Вона уточнила, що говорила про міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Олександра Камишіна. «Не знаю, коли в історії Незалежності України уряд мав менше автономії, ніж має зараз. Усі важливі рішення приймають в Офісі президента», — сказала Ольга.

Власта Лазур, «Радіо Свобода», звернула увагу на те, що через брак комунікації з владою і журналісти, і суспільство не розуміють, що відбувається: «Ми маємо невизначеність і транслюємо її своїй аудиторії». Вона згадала, що марафон живе у своїй реальності, яка не відповідає тій реальності, в якій живе суспільство.

Власта Лазур

«Немає системного тиску на медіа, але немає й невідворотності покарання за перешкоджання роботі журналістів»

Перший заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Валентин Коваль у відповідь закликав не маніпулювати встановленими рамками: «Перед вами пазл на тисячу елементів, а ви зібрали десяток в одному куті та вважаєте, що бачите всю картину. Але ви не бачите всю картину. Не слід вважати, що медіа — один великий моноліт. І влада не є одним монолітом». Він сказав, що зараз існує найбільш ліберальна ситуація у сфері регулювання медіа. І як приклад навів те, що продовження ліцензій відбувається майже автоматично: «Ми продовжили сотні ліцензій. І компанії навіть не були присутні. Треба перестати вважати владу монолітом». Хоча він погодився, що згадані випадки тиску на журналістів не є прийнятними. Однак він говорить, що вони не характеризують «відносини між монолітною владою та монолітними медіа».

Перший заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Валентин Коваль, директорка Internews Network в Україні Джилліан Маккормак та голова Наглядової ради Суспільного, заступниця шеф-редакторки «Детектора медіа» Світлана Остапа

Генеральний директор УкрінформуСергій Череватий сказав, що в Україні дуже сильні журналістські спільноти. І будь-які спроби тиску, такі як, приміром, темники в Укрінформі за попереднього керівництва, викликають потужну реакцію.

Власта Лазур, Сергій Череватий та Наталія Лигачова

«Ми зробили висновки в Укрінформі. У нас постійний діалог із колективом. Журналістам неможливо нав’язати виконання темників. І я переконаний, що мій колектив цього ніколи б не зробив, навіть якби я, втративши розум, зробив таку спробу», — додав Череватий. Він пояснив, що не відчуває жодного тиску від влади.

Сергій Череватий

А от голова комітету з питань свободи слова Верховної Ради України Ярослав Юрчишин згадав про те, що гучні злочини минулого (вбивство Георгія Гонгадзе) та сучасні випадки перешкоджання журналістам не мають належного розслідування: «У нас немає системного тиску на журналістів, але немає й невідворотності покарання за перешкоджання роботі журналістів. Це ще не баланс. Ми ще боремося». За його словами, свобода слова буде захищена не лише коли будуть відкривати справи, а й передаватимуть їх до суду не лише щодо виконавців, а й високопосадовців-замовників.

Ярослав Юрчишин, Валентин Коваль та Ольга Руденко  

Криза довіри до влади та можливості для її відновлення

Євген Глібовицький, Інститут фронтиру, під час National Media Talk говорив про те, що аванс довіри, який суспільство надало на початку великої війни, влада сприйняла як оцінку своєї попередньої діяльності. І тепер українці мають і війну, й обмежену довіру до владної адміністрації.

Євген Глібовицький

«Коли відчуття влади та медіа з суспільством розходилися, то ставався вибух. Як йому запобігти зараз? Щоб він не допоміг зовнішньому ворогу?» — запитувала учасників дискусії Наталія Лигачова.

Ольга Руденко сказала, що запобігання вибуху в суспільстві не є завданням медіа. Натомість, за її словами, журналісти мають посилювати альянс зі своєю аудиторією. І тоді медіа стають делегатами суспільства. Саме це має відчувати й суспільство, і влада.

Ярослав Юрчишин назвав досить хибною думку, що в час соціальних медіа можна спрямувати потоки інформації: «Це наївно. Бо набагато краще для влади адекватно вибудувати комунікацію». Також він додав: «Намагання керувати інформаційними потоками в українському суспільстві — це програшна річ. Це не вдасться. Важливо міняти підходи до комунікації та робити її більш дорослою». Він говорить, що влада не має бачити в журналістах опонентів, бо вони мають стати партнерами, щоб спільно боротися проти пропаганди ворога.

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»