Чи можлива перемога Росії?

Як Росія, яка нездатна повністю захопити декілька російськомовних регіонів України, може загрожувати країнам-членам НАТО? Кремлю не потрібна окупація всіх українських територій, Володимир Путін лише прагне зупинити розширення Альянсу на Схід.

Путін, як раціональний російський політик, не хоче, щоб Україна стала плацдармом НАТО, оскільки Росії потрібна буферна зона для захисту її кордонів. Якби Кремль насправді хотів знищити незалежну Україну, то він це зробив би ще в 2014 році, коли наша країна ще не мала боєздатних і досвідчених ЗСУ.

Розповсюджуючи ці наративи, прихильники реальної політики на Заході показують, що вони абсолютно не розуміють сучасної путінської Росії, намірів Путіна та геополітичної гри російської еліти.

По-перше, жодна країна-член НАТО не готова до великих втрат, які вже понесли Україна та Росія. До того ж, Збройні сили РФ мають бойовий досвід, на відміну від членів Альянсу. Росіяни також вміють грати в довгу гру, тому недооцінка кривавої Російської Федерації є великою помилкою.

Після розпаду Радянського Союзу зникли ідеологічні протиріччя між Росією та європейськими країнами. Для німецьких, французьких, італійських еліт тепер не існує комуністичної загрози, бо Російська Федерація абсолютно капіталістична. Тож поразка України, як розраховують у Кремлі, створила би загрозу Європі, підкріплену гібридною війною. Наслідком цього стало би посилення антивоєнних настроїв у європейських суспільствах, не готових до війни, збільшення впливу ультралівих та ультраправих, посилення тиску на європейські еліти з вимогою піти на поступки Росії для недопущення Третьої світової війни.

По-друге, Україна була позаблоковою (нейтральною) країною, коли Росія здійснила незаконну анексію українського Криму та розпочала військову агресію на Донбасі. Кремлю абсолютно не загрожував вступ нашої країни до НАТО в 2014 році, проти якого тоді була більшість українців. Найбільшим страхом Володимира Путіна був успіх демократичної прозахідної України, який міг спровокувати, як вважали деякі представники російської еліти, революцію в Російській Федерації.

З точки зору представників Кремля, нейтральний статус України повинен передбачати її демілітаризацію, фактично роззброєння перед наступною військовою агресією путінської Росії. Звичайно, якби Кремль прийняв рішення про виведення Збройних сил РФ з усіх окупованих українських територій в обмін на нейтральний статус України без вимог щодо її демілітаризації, українці б погодились на реалізацію цього сценарію. Але зараз російська еліта абсолютно не готова здійснювати цей крок, обираючи замість виходу з української пастки геополітичні понти (імітацію величі).

По-третє, в 2014 році Кремль, використовуючи Януковича як корисного ідіота, намагався спровокувати громадянську війну в Україні. Коли ж цей сценарій не був реалізований, російська еліта сподівалась за рахунок Мінських угод здійснити боснізацію України, перетворення її на країну-інваліда, яка буде повністю політично підконтрольна Росії. І лише коли гібридна війна не принесла позитивних результатів путінській Росії, кремлівський фюрер, зрозумівши, що наша країна остаточно відривається від РФ, вирішив розпочати швидку нетривалу військову спецоперацію.

Російська військова спецоперація повинна була призвести до повернення в Україну колишнього президента Віктора Януковича, який би ініціював проведення дострокових президентських і парламентських виборів, на яких би перемогли маріонетки Кремля. Це дозволило би російській владі встановити повний політичний контроль над нашою країною. Але цей сценарій виявився провальним через неякісну аналітику російських спецслужб, нерозуміння росіянами ментальності українців та імітаційну діяльність російської агентури.

Після завершення Революції Гідності в 2014 році Російська Федерація ще не була повністю готова до введення проти неї масштабних західних санкцій. Фактично, після анексії Криму російські технократи займались підготовкою Росії, її зміцненням до реалізації цього сценарію. До того ж, після української революції Кремль провів зачистку російської опозиції, забезпечивши собі стабільність тилу. Тому в 2014 році путінська Росія так і не розпочала повномасштабну агресію проти України.

Путін прагнув домовитись з представниками влади в США про поділ Європи на сфери впливу. Для нього було дуже образливо чути, що Росія є лише регіональним гравцем, тому ним було прийнято рішення про розворот до Азії на основі особистих образ. Саме тому він позитивно висловлювався про Монголо-татарське іго, а кремлівський ідеолог Сергій Караганов заявляв про перегортання петровської сторінки історії (відмова від європоцентризму) і приєднання РФ до нового центру впливу в Азії (залежність від Китаю).

Тому без відсторонення від влади Володимира Путіна і демонтажу путінізму в тій версії, в якій він зараз існує, відрив Росії від Китаю є неможливим, хоча розворот до Азії завершиться для Російської Федерації її геополітичною поразкою з подальшим перетворенням на васала Піднебесної.

За нинішніх геополітичних реалій повна перемога Росії можлива лише якщо Захід зрадить Україну, погодившись на нову "Мюнхенську змову". Зараз же російська еліта грає за американським сценарієм контрольованої війни, коли авантюра Путіна перетворила США на "продавця" безпеки в Європі, посиливши залежність європейських країн від Америки.

Геноцидна агресія фашистської Росії також дозволила США вимагати від своїх європейських союзників зменшувати їхню залежність від Китаю, який є партнером Російської Федерації. Отже, шовінізм російської еліти зробив Америку знову великою.

Без вміння застосовувати м'яку силу та створення привабливої ідеології Росія не буде здатна стати третім полюсом світу разом з США та Китаєм. Завоювання України є, фактично, останнім шансом імперіалістичної Росії для перетворення на світового гравця, і час вже зараз грає проти путінського мафіозного режиму.

Обравши терористичні методи ведення війни проти мирного населення, Кремль сподівається зломити волю українців до спротиву, не роблячи ніяких висновків зі своїх попередніх кривавих помилок. Оскільки геноцид української нації, вбивства, сексуальні злочини, знищення міст та селищ лише збільшують ненависть громадян України до Росії і всього, що з нею пов'язано.

Дуже прикро, що російська еліта забула про висловлювання відомого російського генерала Олександра Лебедя: "Найкращі солдати виходять з людей, які, йдучи з дому вранці, навіть не думали про війну, а ввечері, повернувшись, знайшли на місці власного дому вирву, в якій випарувалася дружина, діти, батьки. І ось це вже не людина, а вовк, який буде рвати стільки, скільки буде жити. А жити він буде довго, бо він не цінує власне життя: воно йому не потрібне, йому не потрібні гроші, йому не потрібні ордени, йому взагалі нічого не потрібно. У нього є тільки одне – помста [росіянам]. Саме тому він буде жити довго. Життя йому буде у тягар, але він буде жити".