Заборона Московської церкви. Хроніка контратаки

Утретє за останній рік Київська митрополія Української православної церкви (УПЦ МП) потерпіла гучне судове фіаско (про попередні дві справи «Главком» писав тут і тут). Релігійна організація під проводом митрополита Онуфрія вкотре не зуміла спростувати канонічний зв’язок з Московським патріархатом. Враховуючи нещодавно прийнятий Радою так званий «церковний» закон, ці судові позови – прецеденти, які на практиці демонструють численним парафіям УПЦ МП, як протидіяти забороні їхньої діяльності.

Отже, церковники більше року судилися з Державною службою з етнополітики та свободи совісті Міністерства культури. Вони добивалися визнання бездіяльності чиновників через відсутність їхньої реакції на відвід експертам, долучених до релігієзнавчої експертизи.

Крім цього, позивач просив визнати нечинним сам Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом, затверджений наказом Державної служби з етнополітики від 27 січня 2023 року.

Вищезгаданий наказ Київська Митрополія вважала протиправним та вимагала скасувати.

Як повідомляє «Главком» з посиланням на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня, Державна служба з етнополітики та свободи совісті з метою об’єктивності та повноти дослідження Статуту УПЦ МП залучила до проведення релігієзнавчої експертизи п’ятьох професорів, докторів наук та одного кандидата наук. Вказані науковці – фахівці у галузі релігії, історії церкви, свободи совісті, державно-конфесійних відносин, богослов’я з багаторічним досвідом, зокрема, у дослідженні Східного православ’я.

Перелічені спеціалісти ввійшли до складу Експертної групи із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи, утвореної відповідно до рішення Ради нацбезпеки і оборони від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Експерти досліджували різні документи. Серед них Статут про управління Української православної церкви, прийнятий 27 травня 2022 року; «Грамота Олексія II, Божою милістю Патріарха Московського і всієї Русі Митрополиту Київському і всієї України Філарету» від 27 жовтня 1990 року, згадана у Статуті УПЦ; Рішення Архієрейського Собору РПЦ від 25-27 жовтня 1990 року щодо статусу Української православної церкви; чинну редакцію Статуту РПЦ від 2017 року, два листи предстоятеля УПЦ МП митрополита Онуфрія з офіційними тлумаченнями положень Статуту про управління церквою (у редакції, прийнятій на Соборі УПЦ 27 травня 2022 року).

«Позивачем (Київською Митрополією Української православної церкви (МП) – «Главком») не надано доказів, які б доводили вплив індивідуальних поглядів експертів на хід та результат релігієзнавчої експертизи, колегіально та одноголосно зроблені висновки тощо. Крім того, позивач не представив аргументів, які б спростовували сам зміст висновку релігієзнавчої експертизи, що може свідчити про його об’єктивність», – сказано у судовому рішенні.

Окремо суд підтвердив той факт, що УПЦ МП відряджала свого представника для участі у проведенні релігієзнавчої експертизи. Ним був голова Синодального юридичного відділу протоієрей Олександр Бахов. 10 січня 2023 року Бахов брав участь у засіданні Експертної групи, де заявив відвід чотирьом членам групи. Через два дні після цього інциденту Державна служби з етнополітики відправила листа митрополиту Онуфрію з проханням письмово спростувати або підтвердити церковно-канонічний зв’язок УПЦ з Московським патріархатом. На що очільник релігійної організації не надав жодних пояснень.

Натомість у листі ієрарха було зазначено, що «УПЦ не ставить під сумнів, що Державна служба з етнополітики, відповідно до законодавства, має право проводити релігієзнавчу експертизу, але у той же час зазначено, що такі експертизи мають поводитись об’єктивно, прозоро, фаховими та неупередженими спеціалістами, не порушуючи права інших осіб, в тому числі й УПЦ». Іще митрополит Онуфрій додав, що УПЦ «не відмовляється від участі у проведенні релігієзнавчої експертизи і готова надати свої пояснення».

Як з’ясував суд, Державна служба з етнополітики та свободи совісті Міністерства культури, відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та свого Положення, проводить релігієзнавчу експертизу. Водночас позивач просив суд визнати нечинним висновок релігієзнавчої експертизи на підставі формальних ознак, «проте не висунув жодних зауважень щодо суті та змісту самої релігієзнавчої експертизи».

Це рішення Київського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення терміну подання апеляційної скарги, на який відведено місяць.

До речі, Київський окружний адмінсуд не досліджував по суті висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління УПЦ МП від 27 січня 2023 року. Разом із тим, наводимо ключові тези з Висновку, висловлені Експертною групою:

1. Прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27.05.2022) та Постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв’язку Української православної церкви із Російською православною церквою. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним.

2. УПЦ відносно РПЦ має церковно-канонічний зв’язок частини із цілим. Відносини УПЦ з РПЦ не є відносинами однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою. УПЦ також не має статусу автономної Церкви, який би визнавався іншими церквами, а, отже, з точки зору еклезіології та канонічного права є структурним підрозділом РПЦ, що має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб’єктності.

3. Нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати відносно РПЦ у відносинах підпорядкування. Вона не діє як самостійна (автокефальна) Церква і не проголошує власної самостійності (автокефалії). Жодних документів чи дій, які би свідчили про трансформацію УПЦ в самостійну відносно РПЦ релігійну організацію, членами Експертної групи не виявлено.

До речі, досі на офіційному сайті Московського патріархату у розділі про УПЦ чорним по білому написано: «Українська Православна Церква є самоврядною Церквою із правами широкої автономії у складі Московського Патріархату».

Крім цього, у червні 2022 року Російська церква навіть публічно поставила на місце українських «братів по рясі» за начебто розірваний канонічний зв’язок на Соборі УПЦ 27 травня 2022 року.

«Рішення про зміну статусу Української православної церкви може бути ухвалено лише в рамках канонічної процедури, що включає постанову Помісного Собору Російської православної церкви», – вирішив Священний Синод РПЦ.

У церковних баталіях між Московською церквою в Україні (яка всупереч закону працює під брендом УПЦ) і державою є ще один показовий момент. У березні 2024 року Київська митрополія спробувала заблокувати хід іншої для них важливої справи (там теж досліджуються канонічні узи УПЦ (МП) і РПЦ), яку розглядає Верховний суд. Логіка була такою, мовляв, треба зупинити розгляд справи, допоки рішення Київського окружного адміністративного суду щодо визнання нечинним висновку релігієзнавчої експертизи (яке описане у цій публікації – «Главком») не вступить у силу. Церковники переконували Верховний суд у тому, що цей Висновок має «причинно-наслідковий зв’язок із дотримання первинної процедури прийняття Міністерством культури наказу від 25 січня 2019 року №37». Як відомо, у підсумку вказане рішення Мінкульту призвело до того, що держава зобов’язала УПЦ провести перереєстрацію своїх релігійних громад, закріпивши у назвах словосполучення «в єдності Російською православною церквою (УПЦ)». Але релігійна організація проігнорувала юридичні вимоги і пішла судитися.

Верховний суд назвав клопотання церковників щодо зупинення розгляду необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Президент України Володимир Зеленський відреагував на рішення Верховної Ради щодо законопроєкту про заборону Московської церкви. За словами президент, парламентарі ухвалили закон щодо «духовної незалежності України».

Віталій Тараненко, «Главком»