Нелегальної зброї на руках стає все більше. Як із цим борються на законодавчому рівні

Бійка зі стріляниною біля ресторану, стрілянина з вікна житлового комплексу, вбивство на автозаправній станції – і все це події за один неповний вересень, і лише в Києві та Київській області.

Десять років Україна насичується зброєю, яка не обліковується. «Спеціальної методики, яка могла б дати відповідь, скільки у громадян України може бути незареєстрованої зброї, немає. Тому встановити певну кількість неможливо. Натомість, за даними наших європейських партнерів, озвучуються цифри від 2 до 5  мільйонів одиниць”, - в ефірі телемарафону сказав заступник міністра внутрішніх справ Богдан Драп’ятий.

Про боротьбу з нелегальним обігом зброї говориться без кінця, однак більш-менш надійного методу не знайдено. Що відбувається на законодавчому полі, досліджувала журналістка Коротко про.

Забагато обмежень

З численних законопроєктів, які мали на меті законно озброїти українців для самозахисту, увагу парламенту виборов продукт групи депутатів №5708 – про право на цивільну зброю. Депутати проголосували законопроєкт у першому читанні 23 лютого 2022 року, а наступного дня почалася війна. До другого читання документ був готовий наприкінці 2023 року, але в сесійну залу не потрапив і досі.

- Навіть якби депутати проголосували цей закон, він би нічого в наших реаліях не змінив, - каже адвокат Ігор Течін. – Законопроєкт містить таку купу обмежень і заборон, що нелегальний ринок зброї просто приречений на існування. Наприклад, в останній редакції, як відомо з відкритих джерел, пропонується дати право на нарізну короткоствольну зброю громадянам від 30 років, які мають п’ятирічний досвід поводження з іншою зброєю. Яка логіка, якщо мисливську зброю, аж до крупнокаліберних карабінів, можна купувати з 21 року?

Юрист також нагадує, що короткоствольну вогнепальну зброю для самозахисту законопроєкт передбачає дозволити тільки через п’ять років після закінчення воєнного стану.

- Тобто виходить, що до того часу, який невідомо ще коли настане, нелегальний обіг зброї, в тому числі короткоствольної, буде природним явищем.

Ще один цікавий момент: жодні обмеження і контролі в законопроєкті не стосуються нагородної вогнепальної зброї. А за оцінками Української асоціації власників зброї, в обігу перебувають від 60 до 65 тисяч таких “стволів”. 

Бажання зрозуміле, але незаконне

Не дочекавшись прийняття закону, з 23 червня минулого року МВС запустило Єдиний реєстр зброї. 25 червня  цього року в ефірі телемарафону заступник очільника міністерства Леонід Тимченко повідомив, що в реєстрі обліковано 650 тисяч одиниць зброї, ще 950 тисяч законно знаходяться на руках у громадян, але в реєстр не внесені.

А у вересні сервіс Opendatabot оприлюднив дані з реєстру вкраденої або втраченої зброї, яким також володіє МВС. Від початку повномасштабної російської агресії до цього реєстру потрапило понад 270 тисяч одиниць - від мисливської зброї та пістолетів і до кулеметів та гранатометів. Лише бойових автоматів Калашнікова внесено більше 50 тисяч.

Звісно, частина цієї зброї могла бути знищена або зіпсована внаслідок бойових дій, однак не можна виключати, що частина осіла у схованках. І зовсім необов’язково, що зі злочинною метою. Мати зброю під час війни для самозахисту цілком зрозуміле бажання. Але – незаконне.

Щоб заохотити громадян до роззброєння, в березні 2022 року Верховна Рада ухвалила закон про скасування кримінальної відповідальності у разі добровільної здачі зброї, бойових припасів, вибухових речовин або пристроїв. Який ефект нововведення справило, офіційно не повідомлялося. Однак у грудні 2023-го тодішній керівник поліції Київської області Андрій Нєбитов поінформував, що з початку року його підлеглі на блокпостах під час огляду транспорту, обшуків у торговців зброєю вилучили з незаконного обігу 17 526 бойових гранат.

Трофейна або знайдена

Про легалізацію зброї, яка тим чи іншим  чином опинилася у людей на руках, говорили з першого року війни. Проблема була, і вона залишається. Щоб хоч частково її розв’язати, депутати в серпні ухвалили закон, який дозволяє володіти і користуватися трофейною або випадково знайденою зброєю та боєприпасами до кінця воєнного стану. Алгоритм дій наступний:

Громадянин знаходить вогнепальну зброю і негайно повідомляє про це за номером «102» або «112».

1. Впродовж 24 годин передає знахідку до органу Національної поліції для здачі або декларування.
2. Нацполіція перевіряє походження зброї.
3. Якщо зброя “безхазяйна”, не засвітилася у криміналі і підпадає під критерії декларування, через три місяці її повертають тому, хто знайшов.
4. Тимчасовий власник має здати зброю в поліцію протягом 90 днів після закінчення воєнного стану.
5. Скористатися алгоритмом можуть також українці, які уже мають на руках трофейну або знайдену зброю.

Не передається у тимчасову власність зброя, яка належить українським військовим або силовикам, фізичним чи юридичним особам. Не підлягають  декларуванню:

• зброя калібру понад 12,7 мм,
• гладкоствольна зброя калібру понад 23 мм,
• кулемети, гранатомети, міномети, вогнемети,
• переносний зенітно-ракетний комплекс.

Отже, у пересічного громадянина, який не був під окупацією і живе віддалено від зони бойових дій, шансів легально отримати зброю дуже і дуже небагато.

Колись вони можуть вистрілити

- Законодавство щодо зброї у нас фактично стоїть на місці, - вважає професор кафедри кримінального та кримінально-процесуального права Національного університету «Києво-Могилянська академія» Микола Хавронюк. - Існує кримінальна відповідальність за те, що особа вчиняє дії зі зброєю без передбаченого законом дозволу. А слідчі та суди трактують як такий закон наказ Міністерства внутрішніх справ. Це нонсенс, бо для правової держави відомчий наказ не може бути законом. Тому закон нам однозначно потрібний.

Що стосується нелегальної зброї, то Микола Хавронюк нагадує, як на початку війни безконтрольно, без перевірки особи, без документів з вантажівок роздавали автомати.

- Колись вони можуть вистрілити, і це велика проблема. Моя думка така, що незареєстрована стрілецька зброя має бути здана. Ми витрачаємо кошти на різні проєкти. Я б радив створити з боку держави такий механізм заохочення, щоб людей не треба було вмовляти здавати зброю, а щоб вони отримували за це гроші.  І досить великі гроші.