27% українців, на думку родичів, друзів та знайомих, мають проблеми з азартними іграми – соцдослідження ZN.UA

Згідно з результатами соціологічного дослідження, проведеного на замовлення ZN.UA Центром Разумкова, лише 8,5% українців зізналися, що грали в онлайн-казино чи робили ставки на спорт. Однак насправді число таких громадян значно більше, пояснив в інтерв’ю ZN.UA економіст-кібернетик, колишній гравець, а нині прикладний психолог-магістрант Сергій Романюк, з яким поговоривВолодимир Кім.

Так, соціологи запитали респондентів: «Чи грали ви колись в онлайн-казино, робили спортивні ставки, брали участь у розіграшах лотереї?». У відповідь, 85% запевнили, що не мають до того всього жодного відношення, і лише вже названі вище 8,5% сказали «так».

За словами Романюка, у тому, що грали в онлайн казино чи робили ставки на спорт насправді зізналися досить багато опитаних, враховуючи, що люди здебільшого справді нечесні із соціологами та соромляться таких захоплень. Адже не секрет, що в публічному просторі онлайн-казино та ставки на спорт не вважаються чимось соціально прийнятним.

«Тож ця цифра означає, що 8,5% — це лише ті українці, які зізналися. А насправді ця цифра вдвічі-втричі більша. Що, власне, й підтверджують подальші відповіді, де, варто зазначити, люди розповідають уже не про себе, а про інших. Здавати таємниці інших завжди легше», – додав Романюк.

ZN.UA врахувало цей факт, коли складали список запитань. Зокрема, й тоді коли людей запитували: «Чи знаєте ви у своєму оточенні (родина, коло друзів, колектив на роботі) людей, які грають в онлайн-казино, роблять спортивні ставки, беруть участь у розіграшах лотереї?».

«Так влаштована людина. І, як ми бачимо, кількість тих, хто нічого не бачить і нічого не знає про азартні ігри у своєму оточенні, зменшилася й становить уже 70% опитаних», – зауважив Романюк.

Водночас збільшилося й досягло в сумі 24% число тих, хто знає гравців онлайн-казино і знайомий з тими, хто робив ставки на спорт. У випадку з першими, то таких респондентів 10%, а з другими – 14%.

«А тут варто ще копнути психологію гравця — він ні з ким не обговорює свого захоплення, крім таких самих гравців. І на якому етапі початкової стадії гри проблему помітить родич — теж питання. Тому на ці 24% можна сміливо накидати ще 5–10% тих, хто ще не зрозумів, із якою проблемою живе його близька людина чи друг», – додає Романюк.

Крім того, у респондентів запитали: «Чи знаєте ви людей або родини, які стикнулися з проблемою ігрової залежності (лудоманії)?».

Поряд із тими самими 70% людей, які не стикались у своєму колі з цією проблемою, є 27% тих, хто особисто знає залежних людей або родини, де живуть лудомани.

При цьому Романюк зауважив, що відповідаючи на це питання, люди не могли діагностувати, де в їхніх знайомих або близьких залежність, а де — розвага. Тобто за словами експерта, це означає, що в людей, яких мали на увазі респонденти, кажучи, що ті мають залежність, точно є проблеми з грошима.

«Бо якщо людина, приміром, просто любить пограти в покер, але не наживає боргів, її родичі, відповідаючи на таке запитання, не віднесли б її до залежних. А якщо проблеми з грошима є, то родичі сказали б: «Так, залежний гравець». Усе це означає, що принаймні 27% українців, на думку родичів і друзів, мають проблеми з азартними іграми та фінансовими втратами. І це вже чітко зафіксована чверть населення країни. Плюс потайливість. Ціла третина! Це вже щось на кшталт епідемії», – додає Романюк.

Він звернув увагу, що менш важливо, чи є в гравця азартно-ігровий розлад, чи він одержимий ідеєю помсти або заробітку. За його словами, має значення те, що у всіх цих станах гравець зазнає колосальних стресових навантажень, втрачає гроші, розоряє своїх близьких, замикається в собі й стає ізгоєм. До речі, серед проблемних гравців — найбільший відсоток суїцидів, як порівняти з іншими залежностями.

Епідемія — це дуже серйозний прогноз і попередження. Якими можуть бути наслідки для суспільства й держави?

«За статистикою, один азартний гравець приносить фінансові проблеми 5–12 людям, не пов’язаним із азартними іграми. Перш ніж почне брати кредити або понесе здавати майно до ломбарду, він витягує фінанси з близького оточення. Значний відсоток розлучень і руйнування цілих родин припадає на період, коли потяг до гри стає важкоконтрольованим. Розбитий ігровими травмами гравець утрачає сенс життя, уникає соціуму, тепер він — загнаний звір», – пояснює Романюк.

За останніми даними, у США в людей, які мають проблеми з азартними іграми, виявляють цілий букет різних психічних розладів. Через постійний дистрес страждають і всі біологічні системи організму. Хронічний стрес убиває імунітет зі всіма відповідними наслідками. Відбувається психопатизація особистості: гравець починає більше брехати, стає егоїстичним, у нього змінюється система цінностей, також часто можемо бачити й підвищену агресивність.

«По суті він перетворюється на «ігрового Голума» (дивіться «Володаря перснів» Толкіна. — В.К.), одержимого грошима задля влади. Більшість гравців насправді хоче не грошей, а влади, яку вони можуть отримати за допомогою грошей. Однак для будь-якого суспільства, що хоче розвиватися, важливо, щоб люди могли себе реалізовувати, створюючи соціально корисні послуги або товари. Тоді як гравець починає вести паразитичний спосіб життя», – додав Романюк.

Опитування провели з 20 по 28 червня 2024 року. Загалом опитали 2027 респондентів у віці від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Навесні Кабмін своєю ухвалою дещо обмежив рекламу азартних ігор. У парламенті також готується до другого читання радикальний законопроєкт щодо повної заборони реклами азартних ігор.

Чому виникає ігрова залежність? Як гра захоплює гравця? Як із цією проблемою справляються гравці та їхні близькі? Чи можна вилікувати від лудоманії? Чи достатньо кваліфікованих фахівців у цій сфері медицини та чому наявні підходи часто заважають лікуванню? Чи є лотерея азартною грою й на чому грають шахраї, закидаючи людей похилого віку посилками та виманюючи в них останні гроші?