Квадробери, теріантропи та фуррі: що треба знати про нову молодіжну субкультуру

В Україні почали помічати дітей та підлітків в масках з мордами тварин і накладними хвостами, що пересувається на четвереньках. Раніше таке можна було побачити хіба що у роликах з інтернету. Діти-квадробери пересуваються на чотирьох по асфальту в іграшкових налапниках, імітують котячі рухи, нявкають та видають звуки, схожі на шипіння котів. Також вони можуть імітувати поведінку інших тварин. «Главком» вирішив розібратися, хто ж такі, ці квадробери та чи варто переживати батькам, чиї діти захопилися цим новим трендом.

Як виникли квадробери: історія створення молодіжної течії

Уперше світ дізнався про те, що таке квадробери, завдяки хлопцеві на ім'я Кенічі Іто з Токіо. У дитинстві він зовні був схожий на мавпочку, через це часто вислуховував глузування від однолітків, але не ображався. Одного разу, будучи вже дорослим, Іто в зоопарку побачив мавпу, яка бігала по вольєру з неймовірною швидкістю. Відтоді Іто почав вивчати особливості опорно-рухового апарату мавпи і намагатися адаптувати наявні функції під організм людини. На це пішло дев'ять років.

Звісно, Іто не залишився непоміченим – на дорослого чоловіка, який бігає Токіо навкарачки, не раз звертала увагу поліція, але, тим не менш, бажаних результатів новатор досяг: 

• 2008 року він пробіг стометрівку навкарачки за 18,58 секунди;
• у 2013 році - за 16,87 секунди;
• у 2015 році - за 15,71 секунди.

Іто став рекордсменом, а до нової техніки бігу стали придивлятися американські фітнес-тренери, саме тому в США з'явився вид тренувань під назвою «animal flow» –«вільні рухи в стилі тварини», що поєднують йогу, пілатес, стретчинг, капоейру і брейк-данс. Простіше кажучи, спочатку квадробіка справді була тільки видом фізичних вправ, а не субкультурою.

Квадробіка («квадро» – чотири + «аеробіка) – трендовий виток субкультури, що поєднує фізичну активність та імітацію рухів і звуків свійських і диких тварин. Основне у квадробіці – пересування на чотирьох кінцівках та виконання трюків – стрибки через перешкоди, швидкий біг. Усе це потребує від квадроберів витривалості, тренування балансу та координації.

Хто такі сучасні квадробери

У сучасному світі, найчастіше, квадробери – це частіше всього діти та підлітки, які стали учасниками нестандартної субкультури, що не має нічого спільного зі спортом. Нині діти, які беруть участь у тренді, пересуваються навкарачки, використовуючи тематичний реквізит – маски та накладні хвости. Для них квадробіка – це не  фізична активність, а скоріше спільність, приналежність до певних трендів. 

Квадробери – це лише одна гілка популярної нині субкультури, окрім них існують ще теріантропи та фуррі.

Чим відрізняються різні течії сучасного молодіжного тренду:

• квадробери – ті, хто імітує повадки тварин фізично і зовні, надягаючи маски і хвости;
• фуррі наслідують мультяшних героїв – людиноподібних звірят;
• теріантропи переконані, що мають душу тварини.

Чи небезпечні квадробери в Україні? 

Кожен дорослий, який бачить, що його дитина почала захоплюватися новомодною субкультурою, має розуміти, чим відрізняються теріантропи від квадроберів і фуррі, а потім точно визначити, до якої течії насправді л«ежить душа» дитини.

Психолог Віталій Сторчеусов вважає, що теоретично таке захоплення може призвести до психічних розладів, але для цього потрібен фундамент:

• високий рівень тривоги;
• схильність до депресії;
• потужний стрес у житті.

Якщо в дитини щасливе життя, а квадробіка – одне із захоплень – з нею абсолютно нічого не буде. Зараз вона просто грає з друзями, бо їй весело, цікаво, це спосіб самовираження, і є такий тренд, але з часом вона зрозуміє, що їй це не потрібно. Такий сценарій реальний, якщо в дитини здоровий психологічний імунітет, здорова психіка.

У тому випадку, коли дитина через поведінку батьків не отримала здорову самоідентифікацію, але має викривлений психологічний імунітет, можуть початися проблеми. Такі діти не до кінця знають, коли треба зупинитися. Вони можуть перебувати в апатичному стані та вважати себе ізгоями. Також можливі симптоми невротичного циклу, а невроз працює за принципом «я притягую ще більше, щоб виправдати свої очікування». Тобто, вважає експерт, якщо дитина вважає себе вигнанцем, вона робитиме все, щоб ним і залишатися, підтверджуючи цю роль.

У крайніх випадках діти вважають себе тваринами. Якщо дитина сказала «я тварина», – це свідчить про те, що її психіка сильно зіпсована.

Психолог радить батькам звернути увагу на те, скільки часу дитина живе в ролі тварини – яка частина життя для неї відведена. Якщо в сина чи доньки з'явилося це хобі, але зникла активність в інших сферах життя, – то це «тривожний дзвінок».

Потрібно дивитися, чи зберігає дитина здоровий глузд поза хобі. Якщо так, то, найімовірніше, у неї відбуваються процеси самоаналізу, який рано чи пізно виведе дитину на новий шлях, де юний квадробер отримає якийсь результат і змінить свої погляди.

Якщо ж дитина закрилася в собі, і все її життя – це квадроберінг, то на це вже 100% варто звернути увагу, навіть якщо вона не ідентифікує себе як тварину. Якщо дитина була нещасливою ще до цього хобі, тоді очевидно, що треба щось змінювати в родині.

Чи потребують діти-квадробери психотерапевта

Сторчеусов переконаний, що якщо є «тривожні дзвіночки», потрібно звернутися до дитячого психолога або до сімейного психолога. Якщо ж зовсім треш – кваліфікований психолог може порадити звернутися до психіатра.

Батькам у жодному разі не можна примусово виривати дитину з оточення квадроберів, щоб не отримати з її боку спротив і не зіпсувати стосунки. Дитина обиратиме те місце, де вона щаслива, тому потрібно діяти за принципом співпраці.